Постанова № 62665267, 09.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коваленко Д.С.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року справа №425/1423/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року у справі № 425/1423/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання протиправним та скасування частини рішення, а також про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (з урахуванням уточнень ) про:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області №14 від 08 квітня 2016 року «Про поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2»;

- визнати протиправною бездіяльність з невиплати пенсії за період з 01.07.2012 року по 01.04.2016 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області поновити виплату йому пенсії з 01 липня 2012 року у розмірі, який виплачувався йому цим управлінням станом на 01 липня 2012 року та виплатити її за період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року ;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області нарахувати, на умовах Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III та виплатити йому компенсацію втрати частини його пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати у період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року (а.с. 1-5, 53, 161, 182).

Ухвалою суду першої інстанції позовні вимоги в частині вимог про визнання протиправної бездіяльності управління щодо невиплати йому пенсії за період з 01 липня 2012 року по 01 квітня 2016 року залишені без розгляду на підставі клопотання позивача (а.с. 180).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року позовні вимоги - задоволені. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області № 14 від 08 квітня 2016 року. Зобов'язано управління поновити з 01 липня 2012 року, виплату пенсії позивачу у розмірі, який виплачувався йому станом на 01 липня 2012 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену йому за період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року пенсію. Зобов'язано управління нарахувати, на умовах передбачених ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та виплатити позивачу компенсацію втрати частини його пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати у період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року (а.с. 188-193).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року у справі № 425/1423/16-а та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Управління зазначило, що позивач не мав право на одночасне отримання пенсії як в Україні, так в Російській Федерації, посилаючись на норми Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, апелянтом зазначено, що виплата компенсації позивачу втрати частини його пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати є недоцільним, оскільки Управління вважає свої дії щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2012 року правомірними.

Разом із апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління (а.с. 195-201).

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 06 березня 1995 року до 30 вересня 1996 року Управлінням соціального захисту населення Жовтневого району м. Луганська позивача була призначена та виплачувалась пенсія по інвалідності 3 групи( а.с.94-96).

З 01 жовтня 1996 року позивач мешкав у м. Ульянівськ Російської Федерації, де отримав паспорт громадянина Російської Федерації, у зв'язку з цим, виплата пенсії на території України здійснювалась до 30 вересня 1996 року, а з 01 жовтня 1996 року він почав отримувати пенсії за віком та по інвалідності на території Російської Федерації, що підтверджено листом УПФ Російської Федерації м.Ульянівська за № 04/2545 від 21.09.2012 року( а.с.91).

З 01 січня 2005 року, ОСОБА_2, як громадянин Російської Федерації, також отримував щомісячну грошову виплату, як інвалід 3 групи і як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка виплачується йому, як грошова компенсація взамін отримання набору соціальних послуг( а.с.89).

У листопаді 2007 року, позивач переїхав до м. Троїцьк Луганської області України та з 19 листопада 2007 року працевлаштувався в місцевій лікарні, 11 лютого 2008 року отримав паспорт громадянина України, що підтверджується копіями трудової книжки та паспорта ( а.с.105-109,122-128).

За заявою позивача від 02.06.2009 року з 11 березня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду в Троїцькому районі Луганської області йому призначена пенсія як інваліду 3 групи (протокол від 24.06.2009 року), а з 02 березня 2011 року безстроково, як інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому він перебував на обліку до 31 січня 2012 року (а.с. 6-8, 64-65).

З 28 жовтня 2010 року позивач зареєстрував своє місце проживання на території м. Рубіжне Луганської області, з 01 листопада 2010 року він працевлаштувався на роботу у Центральну міську лікарню управління охорони здоров'я Рубіжанської міської ради (а.с. 108 зв.,125).

Окрім того, позивач з 29.10.2010 року перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області як отримувач пільг та компенсаційних виплат як особа (ЧАЕС) 1 категорії, інвалід 3 групи, а з 10.03.2011 року - інвалід 2 групи ( а.с.24)

З 01 лютого 2012 року за заявою ОСОБА_2 його пенсійна справа взята на облік відповідачем, який продовжив виплату позивачу пенсію по інвалідності 2 групи ЧАЕС.

Листом від 05 червня 2012 року №11-1388 Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в Ленінському районі міста Ульянівськ повідомило Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про те, що позивач з 01 січня 2005 року являється отримувачем щомісячної грошової виплати, як інвалід 3 групи (каліцтво отримане при виконанні інших обов'язків військової служби, пов'язане з аварією на ЧАЕС) і як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році (а.с. 89).

З 01 липня 2012 року розпорядженням пенсійного фонду від 26 липня 2012 року позивачу призупинено виплату пенсії по інвалідності на підставі наданої інформації пенсійним органом РФ.

11 вересня 2012 року відповідачем отримало лист Управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Ульянівській області від 28 серпня 2012 року № 09/04-5637, яким повідомлено про те, що ОСОБА_2 з 01 липня 2007 року на території Ульянівської області Російської Федерації, є отримувачем державної пенсії по старості. При цьому, вказане відділення просило посприяти у витребуванні та наданні відомостей про призначення та виплату йому пенсії для виключення одночасного призначення і виплати йому двох пенсій (а.с. 90).

З 01 жовтня 2012 року у зв'язку з отриманням позивачем пенсії за віком у Пенсійному Фонді Російської Федерації пенсійна справа ОСОБА_2 закрита на підставі розпорядження від 20 вересня 2012 року.

30 липня 2014 року позивач звернувся до управління із заявою, в якій просив згідно ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначити йому пенсію по інвалідності як громадянину України, а також надати йому роз`яснення.

У квітні 2015 року, відповідач розглянув заяву ОСОБА_2 та розпорядженням № 10 відмовив позивачу у призначенні пенсії.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до Управління з заявою, якою просив поновити йому з 01 липня 2012 року раніше призначену пенсію Управлінням Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області.

Управління Пенсійного фонду України в м Рубіжному Луганської області повідомляло позивача про необхідність надання документів, передбачених "Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, а також необхідність подання заяви на запит пенсійної справи з Російської Федерації.

19 листопада 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії, яка була заповнена по формі, що затверджена додатком №2 до "Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (а.с. 104), на що ОСОБА_2 24 листопада 2015 року отримав відповідь що Управлінням надіслано запит до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Ульянівськ для отримання інформації щодо його перебування на обліку та отримання ним пенсії на території Російської Федерації, і що тільки після отримання відповіді, буде прийнято рішення.

Постановою суду першої інстанції від 10 грудня 2015 року по справі №425/3580/15 скасовані розпорядження від 26 липня 2012 року про призупинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2012 року та розпорядження від 20 вересня 2012 року про закриття з 01 жовтня 2012 року пенсійної справи ОСОБА_2 та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача від 19 листопада 2015 року.( а.с.9,29-39)

На виконання судового рішення по справі № 425/3580/15-а розпорядженням Управління Пенсійним фонду України в м.Рубіжному Луганської області №32 від 14.12.2015 року скасовані вищевказані розпорядження Управління, заяву позивача від 19 листопада 2015 року розглянуто повторно, про що складено розпорядження № 11 від 29 лютого 2015 року, яким відмовлено в поновленні виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (відповідь управління № 150/С-7а.с. 15).

У квітні 2016 року відповідачем отримано відповідь від Управління Пенсійного фонду РФ в Ленінському районі м. Уль'янівська про припинення виплат пенсій та інших соціальних виплат з 01 квітня 2016 року у зв'язку з зверненням ОСОБА_2 за пенсійним забезпеченням на території України (а.с. 129).

08 квітня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України прийнято розпорядження № 14 «Про поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2», яким на підставі заяви від 19 листопада 2015 року поновлено позивачу виплату пенсії по інвалідності з 01 квітня 2016 року та визнано такими, що втратили чинність розпорядження управління від 08 грудня 2015 року № 30 «Про відмову в поновлені виплати пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2», від 14 грудня 2015 року № 32 «Щодо питання виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2» та від 29 лютого 2016 року № 11 «Про повторний розгляд заяви щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2» (а.с. 20).

20 квітня 2016 року відповідач надав позивачу відповідь № 43/С-14 в якому повідомив що з 01 квітня 2016 року, на підставі заяви позивача від 19 листопада 2015 року та надходження даних з Пенсійного фонду РФ про припинення виплати пенсії на території РФ станом на 31 березня 2016 року, поновлено виплати пенсії по інвалідності згідно з ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.11).

Не погодившись із тим, що виплату пенсії позивачу поновлено лише з 01 квітня 2016 року, позивач звернувся до суду з оскарженням п. 1 спірного розпорядження (№ 14 від 08 квітня 2016 року) із зобов'язанням управління поновити з 01 липня 2012 року виплату йому пенсії; нарахуванням та виплатою невиплаченої за період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року та зобов'язанням управління нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини його пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати у період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що відповідач не зміг довести суду правомірність прийнятого ним п. 1 розпорядження №14 від 08 квітня 2016 року, при цьому право позивача на отримання пенсії по інвалідності має бути відновленим з 01 липня 2012 року з врахуванням похідних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу пенсії по інвалідності на території України у період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року не залежить від факту припинення пенсії позивачу на території Російської Федерації, оскільки постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 10 грудня 2015 року по справі №425/3580/15 скасовані розпорядження від 26 липня 2012 року про призупинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2012 року та розпорядження від 20 вересня 2012 року про закриття з 01 жовтня 2012 року пенсійної справи ОСОБА_2, що кореспондує обов'язок відповідача поновити порушене право саме за зазначений період.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року,пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до ст. 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01 жовтня 1996 року ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності в Управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в Ленінському районі м. Уль'янівська після її припинення на території України та отримання пенсійної справи від Управління соціального захисту населення Жовтневого району м. Луганська (а.с. 91).

З 01 січня 2005 року позивач отримував щомісячну грошову виплату як інвалід 3 групи і як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка виплачується йому як компенсація взамін отримання набору соціальних послуг в РФ (а.с. 89). З 01 липня 2007 року є отримувачем державної пенсії за віком в РФ (а.с. 90).

Відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Як вже зазначалось раніше, з 01 липня 2012 року розпорядженням відповідача від 26 липня 2012 року позивачу призупинено виплату пенсії по інвалідності на підставі наданої інформації пенсійним органом РФ про отримання позивачем пенсійних виплат (у т.ч. по інвалідності) на території РФ, а з 01 жовтня 2012 року у зв'язку з отриманням позивачем пенсії за віком у Пенсійному Фонді Російської Федерації пенсійна справа ОСОБА_2 закрита на підставі розпорядження від 20 вересня 2012 року.

Скасовуючи зазначені розпорядження Рубіжанський міський суд Луганської області в постанові від 10 грудня 2015 року у справі № 425/3580/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, виходив з того, що листи Управління Пенсійного Фонду Російської Федерації в Ленінському районі міста Ульянівськ, Ульянівської області від 05 червня 2012 року № 11-1388 (а.с.89) та Управління Пенсійного Фонду Російської Федерації по Ульянівській області від 28 серпня 2012 року № 09/04-5637 (а.с.90), які були підставами для прийняття скасованих розпоряджень, не містять даних про отримання позивачем саме пенсії по інвалідності, що позбавляло права відповідача припиняти назначену позивачу пенсію по інвалідності.

Однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції, в матеріалах справи є заява позивача як громадянина Російської Федерації до Управління Пенсійного Фонду Російської Федерації в Ленінському районі міста Ульянівськ, Ульянівської області про призначення йому пенсії по інвалідності ЧАЕС з 01.09.2012 року, яка датована та підписана позивачем 27.08.2012 року (а.с.99).

Про волевиявлення позивача щодо отримання зазначеної пенсії на території Російської Федерації зазначено у листі Управління Пенсійного Фонду Російської Федерації в Ленінському районі міста Ульянівськ, Ульянівської області від 28 вересня 2012 року № 04/4525 , в якому також повідомлено відповідача про отримання ОСОБА_2 пенсії за віком та інвалідності ЧАЕС (а.с.91)

Окрім того,відповідно до листів того ж органу від 29.04.2013 року за № ж-07-5882 та від 29.04.2015 року за № ж-07-4680 , від 24.03.2016 року за № 08-2396, позивач станом на зазначені дати та на 19.11.2015 року, проживав у АДРЕСА_2 та отримував пенсію за віком, інвалідністю та грошові виплати як інвалід 3 групи ЧАЕС та громадянин Російської Федерації( а.с.91-97,129), тобто маючи подвійне громадянство та отримуючи пенсію по інвалідності, позивач звертаючись до відповідача з заявою про поновлення виплат пенсії за тим самим видом (інвалідність) від 19.11 2015 року, не повідомив пенсійний орган про отримання пенсії в іншій державі.

Виходячи з аналізу чинного законодавства України та положень Угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що особа не має права на одночасне отримання двох пенсій в обох державах.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства висновки суду першої інстанції, що припинення виплати пенсії з 01 липня 2012 року є протиправним, оскільки позивач має право на отримання позивачем пенсії одночасно на території України та РФ, при цьому право вирішення питання щодо припинення виплати пенсії належить тільки тій державі до якої переселився пенсіонер.

Крім того, суд апеляційної інстанції не поділяє висновку суду першої інстанції, щодо безпідставності відмови управління поновити виплату пенсії позивачу з 01 липня 2012 року, оскільки постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за № 425/2362/14а, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, у задоволені позовних вимог позивача щодо його поновлення на обліку з 01.07.2012 року було відмовлено з підстав неможливості одночасного отримання особою двох пенсій в обох державах (а.с.80-82,85-88) .

Щодо поновлення виплати пенсії з 01 квітня 2016 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 квітня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду РФ в Ленінському районі м. Уль'янівська припинені виплати пенсії та інших соціальних виплат ОСОБА_2 у зв'язку з його зверненням за пенсійним забезпеченням на території України (а.с. 129).

08 квітня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України прийнято розпорядження № 14 «Про поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2», яким на підставі заяви від 19 листопада 2015 року поновлено позивачу виплату пенсії по інвалідності з 01 квітня 2016 року (п. 1) (а.с. 20).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Оскільки позивачем виявлено бажання на отримання належної йому пенсії по інвалідності ЧАЕС в Україні та пенсійні витрати припинені на території РФ, відповідачем правомірно поновлено ОСОБА_2 виплату пенсії саме з 01 квітня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню п. 1 спірного розпорядження, а постанова суду першої інстанції має бути скасована в цій частині.

Позовні вимоги позивача про зобов'язання управління поновити з 01 липня 2012 року виплату йому пенсії; нарахування та виплати невиплаченої за період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року та зобов'язання управління нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини його пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати у період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2016 року є похідними від позовних вимог про скасування п. 1 спірного розпорядження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність, а відтак, вони є також такими, що не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції в цій частині, є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, що тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції з урахуванням положень ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області - задовольнити.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року у справі № 425/1423/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання протиправним та скасування частини рішення, а також про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання протиправним та скасування частини рішення, а також про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 09 листопада 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова