Постанова № 62664859, 31.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31 жовтня 2016 року

(15 год. 00 хв.)

Справа № 808/2758/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про: визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень, стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

20.09.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі – позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі – відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неподання відповідачу 2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року в розмірі 45 300 000,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на користь позивача пеню, нараховану за період з 06.09.2016 по 20.09.2016 на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року в розмірі 341 606,56 грн.; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

20.07.2016 позивачем було подано відповідачу 1 декларацію з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за червень 2016 року, згідно з даними якої сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України, становила 45 300 000,00 грн. Позивач отримав на свій поточний рахунок в обслуговуючому банку суму бюджетного відшкодування за червень 2016 року у розмірі 45 300 000,00 грн. лише 29.09.2016, тобто із порушенням граничного строку для отримання бюджетного відшкодування, встановленого ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Крім того, позивач зазначив, що ним було отримано виключно основну суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 року, без урахування пені, яка має нараховуватись у випадках такої затримки. Із урахуванням викладеного, позивач вважає, що відновлення порушеного права позивача можливо за умови визнання таких дій відповідача 1 протиправними та стягнення з відповідача 2 суми пені у розмірі 542 114,75 грн.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

06.10.2016 судом отримано заперечення відповідача 2 на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач 2 не приймає самостійного рішення щодо перерахування коштів з бюджету, а здійснює повернення таких коштів тільки на підставі висновку, прийнятому відповідачем 1. Відповідач 2 зауважив, що отримав від відповідача 1 інформацію щодо визначеного у висновках обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформована за зверненнями головних управлінь ДФС лише 29.09.2016. Відшкодування ПДВ у розмірі 45 300 000,00 грн. за декларацією з ПДВ за червень 2016 року було перераховано відповідачем 2 на розрахунковий рахунок позивача безпосередньо 29.09.2016. Отже, відповідач 2 вважає, що ним жодним чином не порушено право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ, а тому задоволенні позову слід відмовити в частині, що його стосується.

10.10.2016 у попередньому судовому засіданні відповідачем 1 подані заперечення на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування ним була перевірена, після чого у встановленому законом порядку відповідач 1 сформував реєстр заяв на повернення сум бюджетного відшкодування платникам податку, до якого було включено і вимоги позивача на суму 45 300 000,00 грн. Вказаний реєстр разом із Висновком про повернення позивачу суми відшкодування ПДВ від 25.08.2016 № 1132-07 було отримано 26.08.2016 відповідачем 2. На переконання відповідача 1, до його обов’язків відноситься виключно перевірка заявлених до відшкодування сум ПДВ, а безпосереднє відшкодування є обов’язком відповідача 2. Відтак, з огляду на відсутність у своїх діях протиправності, відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову в частині, що його стосується.

10.10.2016 у попередньому судовому засіданні позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неподання відповідачу 2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року в розмірі 45 300 000,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року в розмірі 542 114,75 грн.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 закінчено підготовче провадження та за письмовою згодою сторін призначено справу до судового розгляду у той же самий день, а саме 31.10.2016.

31.10.2016 судом було отримано клопотання представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача зареєстровано як юридичну особу 30.05.1995 (а.с. 11). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 1 зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 04.06.2015 (а.с. 91). Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 2 зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 22.12.2011 (а.с. 53).

До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: лісопильне та стругальне виробництво (16.10); виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний) (24.10); пптова торгівля металами та металевими рудами (67.32); оптова торгівля відходами та брухтом (46.77); інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (49.39); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10); торгівля електроенергією (35.14) (а.с. 23)

20.07.2016 позивач направив відповідачу 1 податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року, згідно з даними якої визначена позивачем сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України, становить 45 300 000,00 грн. (рядок 20.2.1 декларації) (а.с. 27-32). Заявлена позивачем у декларації від 20.07.2016 сума бюджетного відшкодування була перевірена відповідачем 1 при реєстрації декларації.

25.08.2016 відповідач 1 прийняв висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ № 1132-07 на загальну суму 45 300 000,00 грн. (а.с. 85). 26.08.2016 відповідач 1 склав реєстр висновків про суми відшкодування ПДВ № 20, до якого, зокрема увійшов і висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ від 25.08.2016 № 1132-07 на загальну суму 45 300 000,00 грн. (а.с. 86).

Висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ від 25.08.2016 № 1132-07 та реєстр висновків про суми відшкодування ПДВ відповідач 1 п’ять разів (26.08.2016, 05.09.2016, 13.09.2016, 21.09.2016, 29.09.2016) направляв відповідачу 2 (а.с. 86-90), однак кожного разу вони повертались без виконання з підстав відсутності у відповідача 2 узагальненої інформації щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ.

29.09.2016 відповідач 1 надав відповідачу 2 узагальнену інформацію щодо визначених у висновках обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформовану за зверненнями головних управлінь ДФС (а.с. 52).

29.09.2016 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача в обслуговуючому банку суму відшкодування ПДВ на загальну суму 45 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2016 № 1144 (а.с. 69).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо неподання відповідачу 2 висновку про суми відшкодування позивачу ПДВ від 25.08.2016 № 1132-07 по декларації позивача з ПДВ за червень 2016 року у загальному розмірі 45 300 000,00 грн., суд виходить із такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Податковий кодексу України (далі – ПК України) визначає відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17 статті 200 ПК України).

Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Судом встановлено, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування в загальному порядку, визначеному п. 200.4 ст. 200 ПК України. 20.07.2016 ним на адресу відповідача 1 була направлена податкова декларація з ПДВ за червень 2016 року, згідно з якою визначена позивачем сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на його користь, склала 45 300 000 грн. (а.с. 27-32). 25.08.2016 відповідач 1 прийняв висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ № 1132-07 на загальну суму 45 300 000,00 грн., який неодноразово направляв відповідачу 2 для подальшого виконання, що підтверджується відбитками штемпеля вхідної кореспонденції на реєстрі висновків про суми відшкодування ПДВ (а.с. 86-90).

Зазначений висновок щоразу повертався відповідачу 1 без виконання. Як наслідок, позивач отримав суму відшкодування з ПДВ на загальну суму 45 300 000,00 грн. лише 29.09.2016, тобто із порушенням граничного строку для отримання бюджетного відшкодування, встановленого ст. 200 ПК України (а.с. 69).

Отже, вбачається, що відповідач 1 у встановленому законом порядку прийняв висновок від 25.08.2016 № 1132-07 про суми відшкодування позивачу ПДВ, який неодноразово направляв відповідачу 2 із зазначенням конкретної суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню згідно з податковою декларацією позивача з ПДВ за червень 2016 року. На переконання суду, відповідач 1 вжив всіх заходів у межах власної компетенції, що були спрямовані на повернення позивачу суми відшкодування позивачу ПДВ, як це передбачає закон.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо неподання відповідачу 2 висновку із зазначення суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 45 300 000,00 грн. не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Оцінюючи правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на власну користь пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 542 114,75 грн., суд виходить із такого

За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд вважає, що з 06.09.2016 невідшкодована позивачу сума ПДВ набула статусу заборгованості бюджету. Твердження відповідача 2 про те, що поданий відповідачем 1 висновок про суму відшкодування ПДВ повертався без виконання у зв’язку з відсутністю узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, суд не приймає до уваги, оскільки право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача як платника податків. У свою чергу, отримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, на переконання суду, не повинно порушувати права та інтереси позивача.

У матеріалах справи міститься розрахунок пені за несвоєчасне відшкодування позивачу ПДВ за червень 2016 року, за яким сума пені складає 542 114,75 грн. (311 901,64 грн. (сума пені за 14 днів прострочення, виходячи зі ставки НБУ 15 %) + 230 213,11 грн. (сума пені за 10 днів прострочення, виходячи зі ставки НБУ 15,5 %) = 542 114,75 грн.) (а.с. 68). Правильність наданих позивачем розрахунків відповідачем 1 та відповідачем 2 не ставилась під сумнів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації за червень 2016 року у розмірі 542 114,75 грн., є обґрунтованими, а, відтак, в цій частині позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано суду достатніх та переконливих доказів на обґрунтування відсутності підстав для стягнення з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 542 114,75 грн.

У свою чергу, позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів правомірність вимог щодо стягнення з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 542 114,75 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме, у вищезазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжними дорученнями від 20.09.2016 № 290500 (а.с. 3), від 20.09.2016 № 290501 (а.с. 4) підтверджується сплата позивачем судового збору на загальну суму 6 502,10 грн. Враховуючи, що адміністративний позов слід задовольнити частково, сума, яка підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, становить 5 124,10 грн. (6 502,10 грн. (загальна сума сплаченого позивачем судового збору) – 1 378,00 грн. (частка суми судового збору, сплачена за вимогу немайнового характеру, у задоволенні якої, на переконання суду, слід відмовити) = 5 124,10 грн.).

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 98, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (код ЄДРПОУ 38025409, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186542, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) пеню, нараховану з 06.09.2016 по 20.09.2016 на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 542 114,75 грн. (п’ятсот сорок дві тисячі сто чотирнадцять гривень сімдесят п’ять копійок).

У решті позовних вимог відмовити

Судовий збір у розмірі 5 124,10 грн. (п’ять тисяч сто двадцять чотири гривні десять копійок) присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186542) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус