Рішення № 62664611, 08.11.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар: Скакун К.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 квітня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що між банком та відповідачем ОСОБА_2 07.04.2006 року був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 4000грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості.

Посилаючись на те, що зобов'язання за кредитним договором не виконано, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 21888грн. 05коп., яка складається з наступного: 3039грн. 43коп. - заборгованість за кредитом, 17330грн. 14коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи, відповідно до пункту 8.6 умов та правил надання банківських послуг 500,00грн. штраф (фіксована частина), 108грн. 48 коп. штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 квітня 2014 року позов задоволено.

№22ц-1254/16 Головуючий у І інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 19/27 Суддя-доповідач Височанська Н.К.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 21888грн. 05коп. заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 квітня 2006 року та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 серпня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому колегія суддів виходить з наступних підстав.

Судом встановлено, що 7 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким відповідачу відкрито кредитну картку з сумою кредитного ліміту в розмірі 4000 грн., зі сплатою 48,00% річних, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми трат.

При цьому, ОСОБА_4 висловив згоду на укладення кредитного договору саме у такій формі, про що свідчить підпис на заяві позичальника, яка разом з умовами, правилами і тарифами в цілому складає договір надання банківських послуг.

З виписки за рахунком вбачається, що ОСОБА_4 отримав кредитну картку зі встановленим на ній лімітом грошових коштів. Крім того, з указаної виписки вбачається, що кредит з жовтня 2006 року боржником не погашався.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, станом на 26 січня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 21888 грн. 05 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином зобов»язання за кредитним договором не виконував.

Проте такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, чим самим був позбавлений можливості зробити заяву про застосування строку позовної давності.

Такі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (ч.1).

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур»єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (ч.5).

Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі (ч.9).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1

Отже, місце проживання відповідача було відомо суду.

В той же час, виклик відповідача на судове засідання всупереч вимогам ст.74 ЦПК України був здійснений через оголошення в газеті «Свобода слова».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Дана обставина позбавила відповідача подати до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності. А тому колегія суддів вважає за можливе прийняти заяву про застосування строку позовної давності на стадії апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до заяви позичальника, що міститься в матеріалах справи, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

З відповіді ПАТ «ПриватБанк» на запит апеляційного суду вбачається, що строк дії картки становить липень 2008 року і що перевипуск картки не здійснювався.

Таким чином, строк дії кредитного договору також становить липень 2008 року.

За ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що дія картки закінчилась в липні 2008 року.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 квітня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: