Рішення № 62663180, 10.11.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1823/16-ц

2/212/1463/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Зіміна М.В.,

секретаря судового засідання Борух Ю.К.,

за участю :

позивача за первісним позовом -ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом -ОСОБА_2,

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3-ОСОБА_4,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_5,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Під час розгляду справи було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_6 В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08 жовтня 2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Peugeot 301 1.6 HDi» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2015 було визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Позивач, вважаючи, що керування автомобілем «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, було передано з відома ОСОБА_3 та ОСОБА_6, тому останні повинні також нести відповідальність за спричинену матеріальну шкоду. Оскільки позивачу в добровільному порядку не було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду він вимушений звернутися до суду. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 79821,94 грн. та витрати на проведення судового автотоварознавчого дослідження у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, а також з ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Під час розгляду справи 25 липня 2016 року до суду із зустрічною позовною заявою звернулась ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову остання зазначила, що пред'явлення до неї ОСОБА_1 позову є вчиненням на неї тиску, який завдає їй моральних страждань через порушення нормального способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 50000 грн.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечували посилаючись на те, що постановою слідчого СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровської області Шамко Ю.О. від 30.09.2016 було закрито кримінальне провадження через не встановлення факту незаконного заволодіння ОСОБА_5 транспортним засобом, який належить ОСОБА_3

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи зустрічної позовної заяви та просив її задовольнити. Заперечував проти задоволення первісного позову до ОСОБА_3, оскільки керування автомобілем «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 здійснювалось ОСОБА_5 без відома власника.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Вказав, що ОСОБА_5 08.10.2015 самостійно сів за кермо автомобіля «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4, а він сів до салону цього автомобіля, щоб запобігти його угону. В подальшому надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі. Вказав, що він дійсно перебував 08.10.2015 року за кермом автомобіля «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 під час здійснення ДТП за участю ОСОБА_1 Однак вказав, що керував він цим транспортним засобом за згоди ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що 08.10.2015 вона разом із ОСОБА_6, ОСОБА_5 вживала спиртні напої. ОСОБА_6 піднявся до квартири, щоб взяти ключі від автомобіля «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4, потім повернувся та сів за кермо. Оскільки ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння та не міг керувати автомобілем, вона звернулась до нього про передачу керування автомобілем ОСОБА_5 Потім ОСОБА_6 вийшов із-за керма автомобіля та автомобілем став управляти ОСОБА_5 Під час руху сталося ДТП. Вказала, що документів на право керування транспортним засобом та технічний паспорт вона у ОСОБА_6 не бачила.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові та відео- матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Peugeot 301 1.6 HDi» д.н. НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 15).

ОСОБА_3 є власницею транспортного засобу «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 149).

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2015 ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 08.10.2015 о 05-10 годині на перехресті вулиці Ватутіна та Грібоєдова у м. Кривий Ріг, за участі водія ОСОБА_1 (а.с. 17).

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.11.2015 ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, через залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.10.2015 о 05-10 годині на перехресті вулиці Ватутіна та Грібоєдова у м. Кривий Ріг. (а.с. 18).

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.10.2015, у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено. (а.с. 19).

Згідно довідки Державтоінспекції МВС від 08.10.2015, автомобіль марки «Peugeot 301 1.6 HDi» номерний знак НОМЕР_3 08.10.2015 о 05-10 год. отримав механічні ушкодження. (а.с. 20).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 271/15 від 14.12.2015, складеного судовим експертом Рейнюк Олександром Віталійовичем, сума матеріального збитку, спричиненого з технічної точки зору власнику автомобіля «Peugeot 301 1.6 HDi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 складає 77849,37 грн. (а.с. 21-44).

Відповідно до доповнення до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 271/15 від 03.03.2016, складеного судовим експертом Рейнюк Олександром Віталійовичем, сума додаткового матеріального збитку, спричиненого з технічної точки зору власнику автомобіля «Peugeot 301 1.6 HDi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 складає 25341,76 грн. Вартість додаткового відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 301 1.6 HDi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 складає 26506,87 грн. (а.с. 45-59).

Згідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 457858 від 20.10.2015, постановленої заступником начальника відділу Державтоінспекції з обслуговування м. Кривий Ріг ГУ МВС України в Дніпропетровській області Кучма С.В., було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у зв'язку із керуванням транспортним засобом «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 08.10.2015 о 05-10 годині за відсутності права на керування вказаним транспортним засобом. (а.с.65).

Відповідно до листа ПАТ страхова компанія «Брокбізнес» від 04.02.2016 № ЦВ 57122/У, ОСОБА_1 було повідомлено про перерахування йому страхового відшкодування в розмірі 49490,00 грн. (а.с. 66).

На оглянутому у судовому засіданні відео з відеореєстратора, який був встановлений у автомобілі ОСОБА_6, вбачається, як після зіткнення з автомобіля «Daewoo Sens» з місця водія виходить ОСОБА_5, а із задньої двері автомобіля - ОСОБА_6 (а.с. 163).

Постановою слідчого СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровської області Шамко Ю.О. від 30.09.2016 кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння 08.10.2015 о 05-00 годині невстановленою особою належного ОСОБА_3 транспортного засобу «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 було закрито за відсутністю події кримінального правопорушення. (а.с.234).

Згідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, що 08 жовтня 2015 року ОСОБА_5 керував транспортним «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4, у присутності ОСОБА_6, та допустив зіткнення із автомобілем «Peugeot 301 1.6 HDi» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено вказані автомобілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно до п. 2.2. Постанови КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі - Постанова № 1306) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось ОСОБА_5, останній 08 жовтня 2015 року під час керуванн я автомобілем «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 не мав водійського посвідчення та реєстраційного документу на вказаний автомобіль.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 на час дорожньо-транспортної пригоди не мав при собі реєстраційного документу на автомобіль «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4.

Окрім цього сторони не заперечували, що реєстраційний документ на транспортний засіб «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 було надано ОСОБА_3 вже після дорожньо-транспортної пригоди працівникам поліції.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 використовував 08 жовтня 2015 року автомобіль «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 не на законних підставах, оскільки він йому був наданий не на підставі п. 2.2. Постанови № 1306, а тому останній є особою, яка незаконно заволоділа вказаним транспортним засобом.

Так, згідно ч. 3 ст. 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.

Оскільки ОСОБА_5 08 жовтня 2015 року незаконно заволодів автомобілем «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4, тому він повинен нести обов'язок з відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 385 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, згідно наданих позивачем товарних чеків та квитанцій (а.с. 67-98), висновків атотоварознавчого дослідження підтверджується розмір заподіяних ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 129311,94 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди розмірі 79821,94 грн., з вирахуванням сплаченого ПАТ СК «Брокбізнес» страхового відшкодування в розмірі 49490,00 грн.

Також з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судово-автотоварознавчої експертизи в загальному розмірі 2200,00 грн. (а.с. 61).

З приводу відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно по положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З роз'яснень, викладених у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), убачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, при ДТП було пошкоджено майно, яке належить ОСОБА_1, останній був учасником ДТП та ці обставини беззаперечно потягли за собою негативні явища у житті позивача, що й спричинило заподіяння останньому моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у житті ОСОБА_1, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 у вигляді одноразового відшкодування в сумі 10 000,00 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. 4 ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження твердження позивача ОСОБА_1 про передачу 08 жовтня 2015 року ОСОБА_3 права керування автомобілем «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_5

Також, відсутність у ОСОБА_6 08 жовтня 2015 року реєстраційного документа на автомобіль «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 вказує на те, що він, згідно до п. 2.2. Постанови № 1306, не мав права керувати в цей день вказаним транспортним засобом, що виключає його можливість передати на законних підставах право користування цим автомобілем ОСОБА_5

Також судом приймаються доводи ОСОБА_6 з приводу його залишення в автомобілі 08 жовтня 2015 року, коли останнім керував ОСОБА_5, з метою запобігання викраденню транспортного засобу виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Так, вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.07.2016 було визнано винним ОСОБА_13 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ст. 146 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 289 ч. 2 КК України за подіями, які мали місце 14 березня 2016 року по відношенню потерпілого ОСОБА_6 (а.с. 198-199).

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_6 08 жовтня 2015 року мав підстави вважати, що ОСОБА_5 може заволодіти автомобілем «Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_4 в разі залишення ним салону автомобіля.

З урахуванням вищевикладеного суд не знаходить підстав за положеннями ч. 4 ст. 1187 ЦК України для покладення відповідальності за спричинену ОСОБА_1 майнову шкоду на ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_3 вказує на факт заподіяння їй моральної шкоди ОСОБА_1 пред'явленням до суду позову з відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 08 жовтня 2015 року, що спричинило у неї порушення нормального способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовними вимогами до ОСОБА_3 реалізує своє право на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є остання.

Також позивачкою за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 їй моральної шкоди, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких підстав суд, не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову через його недоведеність.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у сумі 1351,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 385, 395, 1167, 1168, 1187 ЦК України, відповідно до ст.ст. 10,60,61,79,88,208,212-218, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 79821 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі:

- витрати зі сплати судового збору у розмірі 1351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) гривня 20 копійок;

- витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 листопада 2016 року.

Суддя: М. В. Зімін