Ухвала суду № 62662957, 25.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Обухівського районного суду Київської області від 2 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 6 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання поруки припиненою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання кредитного договору та додаткових угод до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, договору поруки недійсними,

в с т а н о в и л а :

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 2 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 6 квітня 2016 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») задовольнив частково, ухвалив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка складається із: 304 тис. 181 долара США 17 центів заборгованості за тілом кредиту (що відповідно до курсу Національного банку України (далі - НБУ) на 20 травня 2015 року становило 6 млн 463 тис. 849 грн 86 коп.); 14 тис. 752 доларів США 53 центів заборгованості за процентами (що відповідно до курсу НБУ на 20 травня 2015 року становило 313 тис. 491 грн 26 коп.); 5 тис. 991 долара США 35 центів заборгованості з комісії (що відповідно до курсу НБУ на 20 травня 2015 року становило 127 тис. 316 грн 18 коп.) та 66 тис. 80 грн 49 коп. пені.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд відмовив.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд відмовив.

Суд ухвалив також стягнути судовий збір з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1 тис. 827 грн з кожного на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 7 липня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилила, рішення Обухівського районного суду Київської області від 2 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 6 квітня 2016 року залишила без змін.

6 жовтня 2016 року ОСОБА_4, за дорученням якого діє ОСОБА_6, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 2 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 6 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 203, 215, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня і 14 вересня 2016 року, 22 жовтня 2014 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, 11 і 25 вересня 2013 року, 11 листопада 2015 року і 27 січня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 7 липня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з огляду на те, що банк зобов'язався надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти; факт підписання договору сторони визнали. Унаслідок невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з нього в судовому порядку.

Крім того, касаційний суд погодився і з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання поруки припиненою, оскільки ОСОБА_5 відповідно до додаткового договору до договору поруки надав згоду на збільшення обсягу відповідальності через підвищення розміру відсотків за користування кредитними коштами, про що свідчить його підпис; факт підписання ним додаткового договору ОСОБА_5 не оспорював.

Касаційний суд також погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору та додаткових угод до нього, договору іпотеки і додаткових договорів до нього та договору поруки недійсними з огляду на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статей 627, 629 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; при цьому суди дійшли висновків, що ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами неправильності розрахунків кредитної заборгованості, не надав документів, які б свідчили про погашення ним заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалах від 1 червня і 14 вересня 2016 року касаційний суд, направивши справи на новий розгляд, указав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справ;

- в ухвалі від 22 жовтня 2014 року касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про наявність правових підстав для визнання кредитного договору, договорів іпотеки і поруки недійсними, оскільки на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» банк не надав позивачу як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування повної інформації в письмовій формі про умови кредитування, а також щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, зокрема банк не надавав позичальнику окремого письмового документа з детальним обчисленням загальної вартості кредиту для споживача, натомість у наданому розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведено поверхово та незрозуміло для споживача.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, 11 і 25 вересня 2013 року, 11 листопада 2015 року і 27 січня 2016 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання поруки припиненою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання кредитного договору та додаткових угод до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, договору поруки недійсними за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Обухівського районного суду Київської області від 2 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 6 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко