Ухвала суду № 62662818, 08.11.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 182/4452/16-к

Провадження № 1-кп/210/354/16

"08" листопада 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів:

головуючого судді - Скотар Р.Є.,

судді Вікторович Н.Ю., Чайкіна О.В.,

за участю:

секретаря - Лейбенко В.В.,

прокурора - Михайленко В.О.,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2,

обвинувачений - ОСОБА_3,

провівши відкрите підготовче судове засідання в м. Кривому Розі по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015040340000420 відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт з додатками відносно обвинуваченого ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, надійшов до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 30.08.2016 року.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 органами досудового слідства підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого відповідно за ч. 1 ст. 115 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження. Заявив клопотання продовжити строк тримання під вартою на 60 днів до обвинуваченого, оскільки існують ризики передбаченні ст.177 КПК України

Обвинувачений та його захисник ОСОБА_2, кожен окремо, вважали за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження. Щодо продовження запобіжного заходу також не заперечували.

Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчиненні злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано зазначених вимог закону. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення, в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що цими умисними діями ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України-вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення ОСОБА_3.

Як встановлено судом, в обвинувальному акті від 24 квітня 2015 року фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_3, за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_3 і від якого він буде захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру, та викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 115 КК України, є безпідставним, оскільки обвинувачення йому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного акту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, прокурором всупереч вимогам кримінального процесуального закону ОСОБА_3 не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Із врахуванням викладеного суд вважає, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім цього, реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України

Частиною 1 статті 52 КПК України, передбачено, що участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Відповідно злочин за ч.1 ст. 115 КК України є особливо тяжким, проте у реєстрі матеріалів досудового розслідування, взагалі відсутні будь-які відомості щодо призначення захисника обвинуваченому ОСОБА_3 та відкриття матеріалів кримінального провадження захиснику, що є порушенням вимог ст. 290 КПК України.

Доданий до обвинувального акту, в порушення вимог ч.1 ст.109 та п.1 ч.4 ст.291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування, не відповідає в повному обсязі вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, а саме він не відображає в повному обсязі проведених процесуальних дій, не містить даних щодо усіх осіб, відносно яких або за участю яких проводились певні дії та щодо яких приймались процесуальні рішення.

Окрім цього, суд звертає увагу на необхідність засвідчення обвинувального акту печаткою відповідного органу прокуратури, що регламентовано положеннями п.18.8.4 «Інструкції з діловодства в органах прокуратури» затвердженої наказом Генерального прокурора України №3 від 15.01.2013 року, відповідно до якого, Додатком №61 до вказаної інструкції передбачений перелік документів, які посвідчуються гербовою печаткою. Пунктом 3 Додатку регламентовано, що гербовою печаткою прокуратури посвідчуються «процесуальні документи за рішенням прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням».

Проте, з обвинувального акту від 24 квітня 2015 року відносно ОСОБА_3 вбачається, що він затверджений старшим прокурором Нікопольської міжрайонної прокуратури юрист 3 класу Кахута І.Ю., але в ньому відсутня гербова печатка відповідної прокуратури.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд не дає оцінку ні пред'явленому обвинуваченню, ні правовій кваліфікації.

Із врахуванням викладеного суд вважає, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, невідповідності реєстру матеріалів кримінального провадження, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3., суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні обвинуваченому даного виду запобіжного заходу, а також зважаючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, тяжкість покарання передбачене за відповідний злочин у вигляді до 15 років позбавлення волі, раніше судимий, не працює, відсутнє місце реєстрації та проживання у місті Кривому Розі, не одружений, осіб на утриманні не має, обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку, отже суд приходить до висновку про відсутність соціальних зв'язків, що свідчить про можливість останнього переховуватися від суду та на волі незаконно здійснити психологічний або інший вплив на потерпілу та свідків. До того ж, потерпілий, свідки які мають бути допитані під час розгляду кримінального провадження, на сьогодні допитані не були.

Таким чином, на час здійснення судового провадження існують ризики ухилення від суду та незаконно здійснити психологічний або інший вплив на потерпілу та свідків, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, оскільки, обставини, що явилися підставою для взяття ОСОБА_3 під варту на даний час не змінилися, суд вважаєза недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно останнього для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 06 січня 2017 року включно.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженню, зареєстрованому 10 лютого 2015 року в ЄРДР за № 12015040340000420, за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, повернути прокурору, як такий, що не відповідає положенням ст. 291 КПК України, - для усунення недоліків.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 06 січня 2017 року включно.

Ухвала суду про повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя: Р. Є. Скотар

Судді Вікторович Н.Ю.

Чайкіна О.В.