Постанова № 62662199, 09.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/608/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лук'янчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання дій протиправними, скасування акту та постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року ТОВ «Укртехінвестгаз» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (надалі - відповідач, Управління), в якому з урахуванням уточнень заявило позовні вимоги про:

- визнання дій Управління щодо проведення перевірки та застосування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності протиправними;

- скасування акту Управління про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 14.03.2016 року;

- скасування припису Управління №32 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.03.2016 року;

- скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016 року;

- скасування постанови Управління №13-1014-1626-16 від 22.03.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Управління неправомірно намагалось здійснити перевірку позивача з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та в період мораторію на проведення перевірок, встановленого Законом від 28.12.2014 року №71-VІІ. Також позивач вказав на порушення Управлінням порядку розгляду справ про порушення у сфері містобудування та порядку накладання штрафів за порушення у цій сфері, так як повідомлення про розгляд справи позивач отримав несвоєчасно, а сама постанова про застосування штрафу винесена на два дні раніше, ніж було призначено розгляд справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправними дії щодо проведення перевірки та застосування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, скасував припис Управління від 14.03.2016 року №32, скасував протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016 року, скасував постанову Управління №13-1014-1626-16 від 22.03.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а в решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Управління листом від 18.02.2016 року №1014-924-16 (а.с.22) повідомило позивача про проведення 03.03.2016 року о 14.00 год. перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті «Коригування робочого проекту на будівництво АГНКС по вул. Ольшанців, 301 в м. Миколаєві».

В якості підстави для проведення такої перевірки управління зазначило лист начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Миколаєві від 15.02.2016 року.

Як зазначає позивач, даний лист було отримано ним 01.03.2016 року.

Позивач у листі від 02.03.2016 року №69 (а.с.24), який було направлено на адресу Управління, вказав про відсутність правових підстав для проведення перевірки, оскільки прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-УІІІ від 28.12.2014 (надалі - Закон №76-УІІІ) встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Листом від 03.03.2016 року №1014-1272-16 (а.с.25) Управління повідомило позивача про те, що обмеження за Законом №76-УІІІ були передбачені на період до червня 2015 року і не були продовжені, а з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства» від 09.04.2015 року №320-VIII (надалі Закон - №320-VIII) яким внесені зміни до ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з якими дія цього закону вже не розповсюджується на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду). Також в цьому листі, яке було отримано позивачем 09.03.2016 року, Управління повідомило про проведення перевірки на об'єкті з 12.03.2016 року по 17.03.2016 року.

22.02.2016 року за №160 Управлінням видано направлення на проведення перевірки вищевказаного об'єкту інспектору будівельного нагляду Денежко Ю.Л. зі строком дії з 12 по 17 березня 2016 року (а.с.64).

14.03.2016 року вказаним інспектором будівельного нагляду складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій (а.с.28).

Також цим же інспектором складено припис №32 від 14.03.2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с.29), в якому вказується, що недопущення посадових осіб Управління на об'єкт будівництва для проведення позапланової перевірки, а також ненадання необхідних документів для здійснення контролю є порушенням п.1 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вимагається усунути виявлене порушення шляхом допущення посадових осіб Управління на об'єкт у термін до 24.03.2016 року.

Крім того, 14.03.2016 року вказаний інспектор склав відносно позивача протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому відображене порушення п.1 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп.1 п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2011 року №553, а саме: недопущення посадових осіб Управління на об'єкт будівництва для проведення перевірки, а також ненадання необхідних документів для перевірки.

В цьому ж протоколі повідомлено позивача про те, що розгляд справи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 09.00 год 24.03.2016 року у приміщенні Управління.

Зазначені Акт перевірки, припис та протокол направлені на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням та отримані останнім 22.03.2016 року, що підтверджує позивач у позовній заяві.

22.03.2016 року вказаним інспектором та заступником начальника Управління Єпіфановою Н.І. за результатами розгляду вищевказаних Акту перевірки, припису та протоколу винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності №13-1014-1626-16, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф в розмірі 13780,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п.17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995 року №244 (у редакції постанови КМУ від 02.10.2013 року №735) (надалі - Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності) справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

В порушення цих вимог про розгляд справи 24.03.2016 року позивача було повідомлено по пошті 22.03.2016 року, тобто менше ніж як за три доби, а сам розгляд справи та винесення постанови відбулось 22.03.2016 року, що позбавило позивача можливості взяти участь у розгляді справи;

Відповідач є контролюючим органом у розумінні п.1 Указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23.07.1998 року №817/98, а тому на його перевірки розповсюджуються обмеження, встановлені п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року (надалі - Закон №71-VIII) щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Оскільки обсяг доходу позивача у 2015 році становив менше 20 мільйонів гривень, а тому перевірку позивача відповідач мав право проводити лише з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, однак відповідач не навів суду доказів, які б свідчили про надання дозволу Кабінетом Міністрів України на проведення перевірки, звернення позивача із заявою щодо його перевірки чи відповідне рішення суду.

З цих підстав суд першої інстанції визнав неправомірним призначення перевірки позивача, а також визнав протиправними дії щодо проведення перевірки та скасування постанови №13-1014-1626-16 від 22.03.2016 року про накладення штрафу та припису №32.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про скасування Акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 14.03.2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що такий акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України.

Окремих доводів для скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016 року в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції не наведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні спірної постанови №13-1014-1626-16 від 22.03.2016 року про накладення штрафу відповідачем не дотримано приписів Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки в порушення вимог п.17 цього Порядку відповідач виніс спірну постанову 22.03.2016 року, при тому що розгляд справи відносно позивача, за результатами якого могла бути винесена така постанова, був призначений на 24.03.2016 року о 09.00 год..

Цей факт, який відповідач у своїх заперечення на позов та в апеляційній скарзі жодним чином не заперечує, доводить факт порушення прав позивача в процедурі розгляду відповідачем відносно позивача справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином, притягнення позивача до відповідальності постановою №13-1014-1626-16 від 22.03.2016 року здійснено неправомірно, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав неправомірними дії відповідача щодо застосування до позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності протиправними та скасував спірну постанову відповідача.

Також є правильним рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування Акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно - будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 14.03.2016 року, оскільки цей акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до адміністративного суду в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак це ж стосується і спірного протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016 року, який також не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке можете бути оскаржене до адміністративного суду, оскільки цей протокол є службовим документом, який лише фіксує факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, а передує прийняттю відповідачем акту індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016 року, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016 року.

Також колегія суддів не може погодитися з наведеними судом першої інстанції доводами для визнання протиправними дій Управління щодо проведення перевірки та скасування спірного припису Управління №32 від 14.03.2016 року.

Як вже зазначено вище, висновок суду першої інстанції про неправомірність призначення та проведення перевірки позивача ґрунтується на тому, що відповідач є контролюючим органом у розумінні п.1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року №817/98, а тому на його перевірки розповсюджуються обмеження, встановлені п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Колегія суддів не може погодитися з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII) передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, законодавчим органом на період з січня по червень 2015 року встановлено певні обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання всіма контролюючими органами. Однак, такі обмеження згідно з Законом №76-VIII не поширюються на перевірки, які проводяться у вказаний період Державною фіскальною службою України та Державною фінансовою інспекцією України.

Одночасно, Верховною Радою України 28.12.2014 року прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до п.3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 01.01.2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 01.07.2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Проаналізувавши наведені правові норми, що прийняті законодавцем одночасно, суд апеляційної інстанції вважає, що норми Закону №76-VIII, зокрема, щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів, тоді як норми Закону №71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, із приписів вказаного Закону від 28.12.2014 року №71-VIII убачається, що він направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як і Податковий кодекс України у відповідності до пункту 1.1 статті 1 якого визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

При цьому наведеною нормою чітко визначено, що цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

За визначенням наведеним у пункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Водночас, згідно з пунктом 41.4 статті 41 цього Кодексу інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Судом встановлено, що відповідач не є органом сфера дії якого поширюється на сферу справляння податків і зборів, а тому норми Закону від 28.12.2014 року №71-VIII правомірно не застосовано ним при винесенні оскаржуваного наказу щодо призначення планової перевірки.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства» від 09.04.2015 року №320-VIII, яким внесені зміни до ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до цих змін на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється.

Оскільки спірні правовідносини виникли в березні 2016 року, суд першої інстанції безпідставно застосував до них положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до положень Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (надалі - Порядок №553) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (п.5);

Згідно п.7 вказаного Порядку підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Як вже зазначено вище, підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало звернення начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Миколаєві від 15.02.2016 року, що в свою чергу вказує на наявність у відповідача правових підстав для проведення такої перевірки.

Враховуючи факт недопущення посадових осіб Управління на об'єкт будівництва для проведення позапланової перевірки, а також ненадання позивачем необхідних документів для здійснення такої перевірки, а також виходячи з приписів ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень пунктів 11, 17, 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, колегія суддів вважає, що інспектором Управління правомірно складено припис №32 від 14.03.2016 року, в якому вимагається усунути виявлене порушення шляхом допущення посадових осіб Управління на об'єкт у термін до 24.03.2016 року.

Сам факт недопуску посадових осіб Управління для проведення позапланової перевірки та ненадання їм необхідних документів для здійснення такої перевірки позивачем не заперечується.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про визнання протиправними дій Управління щодо проведення перевірки та скасування спірного припису №32 від 14.03.2016 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права яке призвело до прийняття помилкового рішення, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» задовольнити частково.

Визнання протиправними дії управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області щодо застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Скасувати постанову управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області №13-1014-1626-16 від 22.03.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський