Постанова № 62658286, 10.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2016 року 15:30 №826/5395/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністью «Прошанський коньячний завод-Україна»до Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністью «Прошанський коньячний завод-Україна» (надалі - позивач або ТОВ «ПКЗ-Україна») з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2016 за № 0000741304, № 0000761304, № 0000781304, № 0000751304 і № 0000681304.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність та нормативну необгрунтованість висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 17.12.2015 № 2/26-15-13-04-02-15/37402655, складеного за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «ПКЗ-Україна» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, в частині висновків про відсутність у товариства права на формування витрат і податкового кредиту з ПДВ за резульататами фінансово-господарських взаємовідносин з виконавцями маркенгових послуг і послуг мерчандайзингу (ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «БІЛЛА-Україна», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд»), та порушення порядку оприбуткування готівкових коштів за періоди 04.04.2013 та 13.08.2013. На переконання позивача, дані висновки контролюючого органу повністю простовуються нормативно та наявними у товариства належним чином оформленими первинними документами, даними бухгалтерського обліку та поясненнями працівників товариства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та подав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову та документи на їх обгрунтування.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Впродовж періоду з 30.10.2015 по 10.12.2015 працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 19.10.2015 № 1166 та направлень від 29.10.2015 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПКЗ-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 17.12.2015 № 2/26-15-13-04-02-15/37402655 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема:

- п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення ТОВ «ПКЗ-Україна» задекларованих показників витрат (а саме витрати на збут) на загальну суму 5 713 148 грн. (в тому числі за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на суму 757 789 грн., та за 2013 рік на суму 4 955 359 грн.), що зумовило заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 1 104 431 грн. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат за рахунок витрат на придбання маркетингових послуг та послуг мерчандайзингу у контрагентів ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «БІЛЛА-Україна», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд», що не підтвердженів належними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ПКЗ-Україна»;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення ТОВ «ПКЗ-Україна» задекларованих показників податкового кредиту за перевіряємий період на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 2 438 495 грн., що зумовило: заниження товариством ПДВ на загальну суму 1 641 753,07 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, всього на суму 766 443,06 грн; заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього на 25 798,67 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 4 500 грн. Суть даного правопорушення полягає у неправомірному формуванні позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за за результатами господарських операцій з ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «БІЛЛА-Україна», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд», що не підтверджені документально.

Такі висновки працівників відповідача ґрунтуються на наступних обставинах: до перевірки були надані договори ТОВ «ПКЗ-Україна» з контрагентами ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «БІЛЛА-Україна», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд» (виконавці), за умовами яких виконавцями на замовлення товариства (замовника) надаються маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу (зокрема: визначення обсягів пгодажу товарів, дослідження реалізації продукції, визначення залишків продукції, розміщення продукції платника податку в місцях продажу, просування товару в торговій мережі, визначення динаміки реалізації продукції, маркетингові дослідження, анкетування, телефонне опитування респондентів, проведення фокус-груп та досліджень відношення споживачів до торгової марки, назви, виробника, опрацювання результатів дослідження та надання звітів, online-опитування споживачів тощо). По закінченню надання послуг виконавець надає замовнику для підписання акт приймання-передачі послуг.

Фактично на дослідження перевіряючим були надані договори, додаткові угоди та акти здачі прийому послуг. Інші документи, зокрема: звіти щодо наданих послуг, результати досліджень, матеріали досліджень, перелік працівників виконавців, які були залучені до досліджень, документи на підтвердження надання мерчандайзингових послуг, тощо, - тобто, які б дали можливість встановити взаємозв'язок між вартістю послуг та обсягом наданих послуг до перевірк не надавалися.

Дослідивши зміст наданих до перевірки актів приймання-передачі послуг працівники відповідача встановили, що останні за своїм змістом не відповідають даним договору на надання маркетингових послуг. Зокрема, в таких актах зазначено лише назва послуг без відображення, які саме операційї по просуванню товару і послуги були вчинені, відсутній порядок розрахунку вартості послуг, відсутня інформація щодо змісту фактично здійсненої господарської операції, відсутні результати досліджень, відсутні елементи персоналізації (тобто, яка чисельність персоналу була задіяна в телефонних та online опитуваннях) та візуалізації (відсутні фото- та відеопідтвердження проведення досліджень та опитувань, тощо).

Крім того, працівники відповідача встановили факт порушення позивачем п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2014 № 637, а саме неоприбуткування готівкових коштів на суму 7 366 грн. 04.04.2013 та на суму 6 048 грн. 13.08.2013.

13.01.2016 відповідач на підставі вказаного акта перевірки прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000741304 (форми «Р»), яким визначив позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 380 538,75 грн., в тому числі 1 104 431 грн. за основним платежем, 276 107,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000761304 (форми «Р»), яким визначив позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 773 174,74 грн., в тому числі 1 418 539,79 грн. за основним платежем, 354 634,95 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000781304 (форми «В1»), яким позивачу зменшено задекларовану суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 958 053,83 грн., та одночасно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 766 443,06 грн. і застосована штрафна санкція у розмірі 191 610,77 грн.;

- за № 0000751304 (форми «В4»), яким зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого позивачем на 25 798,67 грн.;

- за № 0000681304 (форми «С»), яким у зв'язку з порушенням п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 67 070 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 207 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази і пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу «маркетингові послуги (маркетинг)» - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. merchandising) - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку.

У чинних нормативно-правових актах України визначення терміну "мерчандайзинг" відсутнє. Водночас у загальному розумінні, під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу Перш за все, це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці тощо), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали та ін.), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці тощо), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; вирішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо (наведена характеристика мерчандайзингу наведена в листі Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010 № 806/6/23-4016/40).

Приписами норм абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що також уло зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 по справі № 2а-16024/11/2670).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту поданого позову, реєстраційних документів та акта перевірки, основним видом господарської діяльності ТОВ «ПКЗ-Україна» є оптова та роздрібна торгівля напоями для чого у товариства наявні ліцензії серії АВ № 618493 та серії АЕ № 95813, видані Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України строком дії з 01.03.2011 по 01.03.2016 та відповідно з 17.09.2012 по 16.09.2013. Зокрема, протягом перевіряємого періоду товариством задекларовано суми доходів, отриманих від операцій з продажу алкогольних напоїв.

Суд встановив укладання між ТОВ «ПКЗ-Україна» (як постачальником) і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «Білла-Україна», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд» (як покупцями) договорів поставок алкогольної продукції (коньяку в асортименті згідно специфікацій), а саме: договори №40331 від 01.01.2012, від № 40331 від 01.01.2013 та від 01.01.2014 № 40331 з ТОВ «АТБ-Маркет», договір № 2437 від 26.04.2012 з ТОВ «Фоззі-Фуд», договір № 192 від 30.09.2013 з ТОВ «ФОРА», договори № 302958 від 01.01.2012, № 302958 від 01.01.2013 та № 302958 від 01.04.2014 з Підприємством з 100% ІІ «БІЛЛА-Україна», та договори поставки товарів та надання послуг № 25024 від 01.09.2011 і № 25024 від 01.10.2014 з ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна».

Також, між ТОВ «ПКЗ-Україна» (як замовником) та вказаними товариствами (як виконавцями) були укладені договори (угоди) щодо надання послуг, а саме: з ТОВ «АТБ-Маркет» - договори від 01.01.2012 № 40332, від 01.01.2013 № 40332, договір щодо наданн маркенгових послуг від 01.01.2014 № 40332; з ТОВ «Фоззі-Фуд» - договір про надання маркетингових послуг від 01.03.2013 № 50-Р/13, з ТОВ «ФОРА» - договори про надання послуг № 209 від 01.04.2013 та № 256 від 01.10.2013, з Підприємством з 100% ІІ «БІЛЛА-Україна» - маркетингова угода від 01.01.2012 (додаток № 3 до договору поставки № 302958 від 01.01.2012), договір про надання послуг № 302958 від 01.01.2013, договір надання послуг № 302958-П від 01.04.2014.

За умовами цих договорів виконавці (в т.ч. ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» за договорами № 25024 від 01.09.2011 і № 25024 від 01.10.2014) зобов'язувалися надати замовнику платні послуги, перелік та види яких, строк та період надання визначені у додатках до відповідних договорів або в самих договорах. Зокрема, у випадку договорів про надання послуг з ТОВ «ФОРА», останнє мало в рамках цих договорів здійснити проведення разових акцій по просуванню товарів замовника (позивача) на діючих торгівельних об'єктах та/або при відкритті виконавцем нових торгівельних об'єктів. В період проведення акції виконавець (ТОВ «ФОРА») розміщує інформацію про товари замовника на видному місці в торгови залах магазинів «Фора» на умовах даних договорів. У випадку договорів з Підприємством з 100% ІІ «БІЛЛА-Україна», останнє мало надати замовнику стандартні абонентські маркетингові послуги (які включали в себе в т.ч. послуги мерчандайзингу (передпродажної підготовки товару у торгових залах філій для представлення товару вигідним чином і підвищення попиту на товар), загальне стимулювання попиту на товар і продукцію постачальника, обізнаності споживачів про товар постачальника та зростання товарообороту за договором шляхом реалізації товару через мережу супермаркетів БІЛЛА) та додаткові маркетингові послуги (зокрема, послуги з розміщення зображення та назви товару в листівці, що розповсюджується в торгових точках мережі супермаркетів БІЛЛА або шляхом роздачі на вулицях міста або поштою).

Вартість послуг вказується також у додатках до договорів. Звітним періодом вважається календарний місяць.

Оплата за наданні послуги здійснюється замовником банківським платежем на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури. Передбачено також можливість проведення розрахунків за договором шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Підтвердженням належного виконання договору та відсутності претензій з боку замовника є підписаний сторонами акт здачі-приймання наданих послуг.

Згідно доданих до матеріалів позову додатків до договорів щодо надання послуг зазначені виконавці зобов'язувалися надати на користь позивача наступні послуги: ТОВ «АТБ-Маркет» послуги з проведення фокус-груп; визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення обсягу продажу продукції у торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні; проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті/закриті питання); обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; on-line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань; проведення телефонного опитування респондентів; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення обсягу продажу продукції у торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні; САРІ-опитування з використанням анкети з фіксованою кількістю питань; ТОВ «Фоззі-Фуд» послуги з надання необхідних послуг по передпродажній підготовці товару; ТОВ «ФОРА» послуги з проведення разових акцій по просуванню товарів замовника. Згідно додатку № 7 до договорів поставок товарів та надання № 25024 від 01.09.2011 та від 01.10.2014 ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» зобов'язувалося надавати ТОВ «ПКЗ-Україна» маркетингові, інформаційні, рекламні та інші послуги за визначеним переліком (в т.ч. реклама в МЕТРО-пошті, послуги по організації просування та збуту товарів, послуги з організації додаткового інформування постачальника, послуги мерчандайзингу стосовно товарів, послуги з організації інформування постачальника через МЕТРО-лінк, тощо).

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаним договором про наданн послуг позивач надав суду копії наступних документів: додатків до договорів; актів здачі-прийняття виконаних робті (наданих послуг); звітів виконавця ТОВ «АТБ-Маркет» на теми «Визначення відносної динаміки продаж продукції ТМ «Мане»/ТМ «Царівна Анна»/ТМ «Вірменська фортеця» у торговій мережі ТОВ «АТБ-Маркет», «Визначення обсягу продаж продукції ТМ «Мане»/ТМ «Царівна Анна»/ТМ «Вірменська фортеця» у торгових точках мережі ТОВ «АТБ-Маркет» у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні за звітний період», «Визначення залишків продукції ТМ «Царівна Анна»/ТМ «Вірменська фортеця» у торгових точках мережі ТОВ «АТБ-Маркет», що приймали участь у дослідженні», «Визначення обсягу продаж продукції ТМ «Мане»/ТМ «Царівна Анна» у торгових точках мережі ТОВ «АТБ-Маркет» у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні за звітний період», звітів ТОВ «АТБ-Маркет» про проведені фокус-групові дослідження (проект «Коньяк», проект «Вино»), звітів ТОВ «АТБ-Маркет» про проведення опитування споживачів коньяку у містах Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Новомосковск, Харкова, Нікополь, Кіровоград, Кремінчуг, звітів ТОВ «АТБ-Маркет» про проведені маркетингові дослідження на теми «Ситуація на ринку коньяку», «Анкетування споживачів коньяку», «Ситуація на ринку коньяку ТМ «Мане», звіту ТОВ «АТБ-Маркет» про проведене дослідження «Телефоне опитування споживачів коньяку ТМ «Мане»/ ТМ «Царівна Анна»/ ТМ «Вірменська фортеця»; звітів про надання послуг, складених ТОВ «Фоззі-Фуд» за результатами надання послуг по передпродажній підготовці товару (а саме розміщенн товарів замовника та інформації про них на видному місці в торгових залах певних магазинів), послуг логістики (а саме постачання товарів постачальника на РЦ)- останні надавалися на підставі договору поставки № 2437 від 26.04.2012; звітів про надання послуг, складених ТОВ «ФОРА» за результатами проведення разових акцій по просуванню товарів замовника (а саме розміщення товарів замовника та інформації про них на видному місці в торгових залах певних магазинів) за квітень, жовтень-грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, червень, серпень-листопад 2014 року; звітів з проведення маркетингових заходів, складених Підприємством з 100% ІІ «БІЛЛА-Україна» за результатами надання послуг спрямованих на стимулювання збуту продукції (а саме розміщення товарів замовника в місціх продажу, розміщення інформаційних і рекламних матеріалів замовника у листівці виконавця); звітів про послуги надані постачальнику ТОВ «ПКЗ Україна», складені ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» за результатами надання маркетингових послуг - послуг з розміщення товарів постачальника в торгівельних центрах МЕТРО, послуг з організації просування товарів постачальника (а саме внесення товарів постачальника до інформаційних баз продажу (онлайн-каталогів товарів), послуги з рекламування товарів постачальника в МЕТРО-пошті, послуги з організації інформування постачальника через МЕТРО-лінк та додаткового інформування постачальника щодо залишків товару, контролю продажів товарів постачальника, послуги з підтримки документообігу без застосування електронної системи передачі даних - EDI, транспортно-логістичних послуг; податкових накладних; виписок банку по особовому рахунку ТОВ «ПКЗ-Україна», платіжних доручень ТОВ «ПКЗ-Україна» з відмітками банків про проведення відповідних платежів; актів про залік взаємних вимог; актів перевірки розрахунків.

З тексту акта перевірки вбачається, що витрати з придбання маркетингових послуг були відображені позивачем у складі витрат на реалізацію товарів на рахунку бухгалтерського обліку 93 «Витрати на збут» у 2012 та 2013 роках.

Згідно письмових пояснень представника позивача, наведених в тексті позову, проведення маркетингових досліджень та надання інших маркетингових послуг, послуг мерчандайзингу здійснювалось в рамках господарської діяльності позивача. А саме з метою пополяризації продукції (лікеро-горілчаних виробів), постачальником яких є ТОВ «ПКЗ-Україна», серед споживачів та стимулювання споживчого попиту на такі товари, для збільшення в кінцевому результаті обсягів продажу товарів через мережу магазинів БІЛЛА, ФОРА, АТБ, Фоззі, торгівельних центрів МЕТРО. На підтвердження наявності у ТОВ «ПКЗ-Україна» економічної доцільності в укладанні спірних договорів представник позивача додатково надав до матеріалів справи графік співвідношення зростання чистого прибутку від реалізації продукції товариства у порівнянні з витратами на маркетингові послуги, що містять дані про зростання прибутку в 2,5 - 3 рази.

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами-виконавцями послуг у зв'язку з наступним.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем актів здачі-прийняття виконаних робті (наданих послуг) предмету договору та відсутність в них відомостей, що розкривають характер і зміст вчинених господарських операцій, їх вартість. На думку суду вказані акти містять всі необхідні для ідентифікації господарських операцій реквізити, а також зазначені суми коштів, які позивач повинен сплатити за надані послуги. Відсутність в актах виконаних послуг посилань на розрахунок вартості наданих послуг та відомостей про кількість залучених до надання послуг трудових ресурсів жодним чином не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки чинним законодавством не закріплено чіткої форми та змісту акта виконаних послуг, а відтак, сторони договірних відносин вправі складати акти виконаних послуг на власний розсуд, за умови, що такі документи в повній мірі нададуть можливість ідентифікувати господарську операцію (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 № К/800/11657/16).

Твердження відповідача про відсутність у позивача звітів про наданні маркетингові послуги та інші послуги суд визнає такими, що документально не підтверджується у зв'язку з наступним.

У відповідності до п.п. 85.2, 85.4 і 85.6 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з абз. 1 і 2 п. 121.1 ст. 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Дослідивши наявні матеріали справи суду становив відсутність належних документальних доказів вручення відповідачем посадовим особам ТОВ «ПКЗ-Україна» безпосередньо під час проведення перевірки належним чином оформлених письмових запитів на отримання тих чи інших документів (вимоги до яких встановлені п. 73.3 ст. 73 ПК України), що стосувалися предмету перевірки саме в частині спірних господарських операцій, та відмови позивача у наданні таких запитуваних документів, випадків складання відповідачем актів, що засвідчують факти відмови у наданні тих чи інших документів.

У матеріалах справи наявні лише копій письмових запитів працівників ГУ ДФС у м. Києві, наданих на адресу ТОВ «ПКЗ-Україна» під час проведення перевірки, з текстів яких не вбачається витребовування відповідачем первинних та інших документів по господарським операціям товариства з ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «БІЛЛА-Україна», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд» (зокрема, звітів за результатами наданих послуг).

Крім того, на думку суду, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «ПКЗ-Україна» на придбання маркетингових послуг і послуг мерчандайзингу та здійсненням ним господарської діяльності з торгівлі алкогольними напоями.

Згідно даних акта перевірки, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www. sfs.gov.ua), станом момент укладення спірних договорів та виписки податкових накладних на підставі таких договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про підтвердження фактів наявності у позивача первинних документів (в тому числі належним чином оформлених актів наданих послуг, звітів за результатами надання таких послуг) та зв'язку між фактом придбання маркетингових послуг і послуг мерчандайзингу та подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено дотримання ТОВ «ПКЗ-Україна» законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і податку на додану вартість в ціні послуг, придбаних у ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «БІЛЛА-Україна», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Фоззі-Фуд», що були віднесені до складу витрат і податкового кредиту товариства за перевіряємий період, та як наслідок про протиправність здійснених відповідачем нарахувань сум грошових зобов'язань (зменшень сум бюджетного відшкодування та від'ємного значення ПДВ) та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 13.01.2016 за № 0000741304, № 0000761304, № 0000781304 і № 0000751304.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.01.2016 № 0000681304 суд зазначає наступне.

Згідно тексту акта перевірки, приймання готівки в касу підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача готівки - за видатковими касовими ордерами та відомостями про виплату грошей. Товариство здійснювало оптову та роздрібну торгівлю алкогольних напоїв за готівковий або безготівковий розрахунок з використанням належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 2655022728.

За результатами дослідження наданих до перевірки документів працівники відповідача встановили наступне:

- згідно даних фіскального звітного чеку від 13.08.2013 № 90 загальна сума розрахунків за 13.08.2013 склала 6 048 грн. При цьому, товариство не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній їх сумі фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій від 29.08.2012 № 2655022722р/1) на підставі зазначеного фіскального звітного чека РРО, а саме в книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) від 29.08.2012 № 2655022722р/1 відсутній запис про оприбуткування готівкових коштів за 13.08.2013 на суму 6 048 грн.;

- згідно даних фіскального звітного чеку від 04.04.2013 № 54 загальна сума розрахунків за 04.04.2013 склала 7 366 грн. При цьому, товариство не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній їх сумі фактичних надходжень у відповідній КОРО від 29.08.2012 № 2655022722р/1 на підставі зазначеного фіскального звітного чека РРО, а саме в КОРО відсутній запис про оприбуткування готівкових коштів за 04.04.2013 на суму 7 366 грн.

Під час розгляду справи у суді представник позивача в тексті позову та додаткових письмових пояснень пояснив, що в даному випадку мало місце внесення до КОРО записів здійснення операцій з готівкою раніше за дати вчинення таких розрахункових операцій (а саме в КОРО наявні записи: за 03.04.2013 вчинений на підставі фіскального звітного чеку № 54 від 04.04.2013 на суму готівки 7 336 грн., та за 09.08.2013 вчинений на підставі фіскального звітного чеку № 90 від 13.08.2013 на суму готівки 6 048 грн., що сталося внаслідок технічних помилок.

На спростування висновку акта перевірки про порушення ТОВ «ПКЗ-Україна» порядку оприбуткування вказаних сум готівкових коштів позивач надав суду висновок експерта ТОВ «Бюро економіко-правових експертиз» від 21.03.2016 № 67-03/16 складеного на замовлення позивача за результатами проведеного економічного дослідження з питань підтвердження висновків акта перевірки, де, зокрема, зазначено, про підтвердження факту оприбуткування до каси товариства готівкових коштів у сумах 7 366 грн. 04.04.2013 та 6 048 грн. 13.08.2013 на підставі фіскальних звітних чеків № 54 від 04.04.2013 і № 90 від 13.08.2013.

Копії документів, що були предметом дослідження документальної планової виїзної перевірки та експертного дослідження (а саме фіскальних звітних чеків, службових чеків на видачу готівки, прибуткових касових ордерів, звітів касира, аркушів КОРО, пояснень працівників товариства з приводу вчинених записів у КОРО), позивач до суду не подав та про причини відсутності таких документів не повідомив.

Разом з тим, позивач визнає той факт, що записи в КОРО вчинені раніше за дати роздрукування фіскальних звітних чеків.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (п. 6 ст. 33 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України».

Згідно з абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон № 265/95-ВР) та п. 1.2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за N 106/5297 та втратив чинність 18.10.2013) книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до п. 7.4 і 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (далі - Порядок № 614), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати (п. 7.7 розд. 7 Порядку № 614).

Таким чином, облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО передбачає як вклеювання фіскальних звітних чеків РРО у розділ 1 книги ОРО, так і виконання записів у розділі 2 книги ОРО.

Згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 825/554/15-а, від 01.04.2014 у справі № 21-54а14, від 15.10.2013 у справі № 21-247а13, від 15.10.2013 у справі № 21-306а13, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13, від 26.02.2013 у справі № 21-7а-13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013 № К-1675/10, і постанові від 18.03.2013 № К-34582/10, кошти вважаються облікованими у книзі ОРО в разі заповнення як розділу 1, так і розділу 2 вказаної книги. Виходячи з того, що законодавством під "оприбуткуванням готівки" у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів в книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися "оприбуткуванням готівки".

Згідно з абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у разі вчинення порушення юридичними особами всіх форм власності щодо неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи викладене, неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскального звітного чеку має наслідком застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних матеріалів справи суд приходить до висновку про правомірність застосованих відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в розмірі 67 070 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прошанський коньячний завод-Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.01.2016 за № 0000741304, № 0000761304, № 0000781304 і № 0000751304.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути судові витрати у сумі 62 060,45 грн. (шістдесят дві тисячі шістдесят гривень 45 копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прошанський коньячний завод-Україна» (код ЄДРПОУ 37402655) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський