ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 листопада 2016 року № 826/5306/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна»
до
Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» (далі-позивач або ТОВ «Ойшо Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі-відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2016р. №0000642209.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення стали висновки податкового органу начебто безпідставне неутримання та не нарахування позивачем податку з доходу нерезидента (компанії «ITX Merken B.V.» (Нідерланди) по операціям із виплати йому роялті, оскільки, на думку відповідача, компанія «ITX Merken B.V.» (Нідерланди) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а тому у позивача відсутні підстави для звільнення від оподаткування при виплаті цій особі доходу за межі України. Позивач вважає такі висновки ГУ ДФС у м. Києві безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити. При цьому у судовому засіданні представники позивача зазначили, що частина штрафних санкцій у розмірі 16 442 грн., яка входить до складу оскаржуваного рішення, застосована до позивача за несвоєчасну сплату податку з доходу нерезидентів при виплаті їм дивідендів, з чим позивач погоджується, а тому в цій частині позивачем визнається допущене порушення, у зв’язку з чим останнім добровільно було сплачено вказану суму штрафних санкцій. Однак, заяв про уточнення позовних вимог у зв’язку із цим до суду не надходило.
Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.
Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, у судовому засіданні 28.07.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ойшо Україна» (код ЄДРПОУ 35534912) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, про що складено акт перевірки від 23.12.2015р. №12/26-15-13-04-02-15/35534912 (далі – Акт перевірки).
Зокрема, в Акті перевірки (т.1 а.с.157) зазначається, що ТОВ «Ойшо Україна» було укладено та здійснювались розрахунки за субліцензійним договором на використання торговельних марок «OYSHO» від 01.01.2013р. б/н з компанією «ITX Merken B.V.» (Нідерланди), яка діє через свою філію в м. Фрібург, Швейцарія.
Вказується, що на виконання субліцензійного договору ТОВ «Ойшо Україна» здійснило виплату нерезиденту доходу з джерелом походження з України у вигляді роялті на рахунок філії в Швейцарії, м. Фрібур у загальному розмірі 35 175,88 євро (еквів. 523 832,0 грн.).
При виплаті нерезиденту доходу джерелом походження з України у вигляді роялті ТОВ «Ойшо Україна» податок з доходу нерезидента не утримувало та не сплачувало до бюджету України.
Поряд з цим зазначено, що ТОВ «Ойшо Україна» надано довідки про підтвердження статусу резидента Королівства Нідерландів компанії «ITX Merken B.V.», видані 22.01.2013р. та 20.02.2014р., які апостильовані відповідно до чинного законодавства.
Крім того, ТОВ «Ойшо Україна» надано довідку, видану 20.07.2015р. Податковою інспекцією Роттердаму (Нідерланди) та апостильовану відповідно до чинного законодавства, якою зазначено, що компанія «ITX Merken B.V.» протягом 2012-2014 років була резидентом Нідерландів, та у визначенні статті 4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Королівством Нідерландів та Україною, є фактичним власником авторського права на торгівельні марки та об'єкти інтелектуальної власності. Але, як зазначає відповідач в Акті перевірки, в даній довідці не визначено власником авторського права на які саме торгівельні марки та об'єкти інтелектуальної власності є компанія «ITX Merken B.V.».
Разом з тим, ГУ ДФС у м. Києві в Акті перевірки зазначає, що ТОВ «Ойшо Україна» до перевірки надало реєстраційні сертифікати від 06.09.2001р., від 07.04.2011р. та від 23.06.2011р. Всесвітньої організації інтелектуальної власності на реєстрацію корпорацією «INDITEX, S.A.» (Іспанія) торгівельної марки «OYSHO». Відповідно до відкритих інтернет -джерел (база даних ТМ http://www.wipo.int/romarin/) торгова марка «OYSHO» є іспанський бренд, який належить корпорації «INDITEX, S.A.» (Іспанія).
Враховуючи наведене, податковий орган в Акті перевірки прийшов до висновку, що компанія «ITX Merken B.V.» (Нідерланди) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а відтак ТОВ «Ойшо Україна» при виплаті компанії «ITX Merken B.V.» (Нідерланди) доходу з джерелом походження з України повинно було утримати та оплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.
Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, на порушення п.160.2 ст.160, з урахуванням вимог п.152.8 ст.152 ПК України, встановлено заниження ТОВ «Ойшо Україна» податку з доходу нерезидента у спірному періоді в сумі 78575,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2014 року в сумі 18514,0 грн., за 2 квартал 2014 року в сумі 28938,0 грн., за 3 квартал 2014 року в сумі 10904,0 грн. та за 4 квартал 2014 року в сумі 20219,0 грн.
На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016р. №0000642209, яким саме згідно вказаних висновків збільшено позивачу суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних осіб, зокрема за основним платежем на 78 575,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 19 644,0 грн. (25% від суми донарахованого зобов’язання). В даному позові позивач не погоджується з рішенням саме в цій частині.
Стосовно ж іншої частини штрафних санкцій у розмірі 16 442 грн., яка входить до складу оскаржуваного рішення від 13.01.2016р. №0000642209, то вказану суму штрафних санкцій застосовано до позивача за несвоєчасну сплату податку з доходу нерезидентів при виплаті їм дивідендів (т.1 а.с.159, 172), порушення щодо чого визнається та не заперечується позивачем. При цьому згідно платіжного доручення №416 від 20.01.2016р., яке залучено до матеріалів справи, позивачем добровільно сплачено визначену суму штрафних санкцій у розмірі 16 442,00 грн.
Вирішуючи у взаємозв’язку із наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, особливості оподаткування нерезидентів визначені у статті 160 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України). Відповідно до підпункту «в» пункту 160.1 названої статті для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, роялті.
Згідно п/п 14.1.225 п.14.1 ст.14 ПК України під терміном роялті розуміється - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Положеннями пункту 160.2 ст. 160 ПК України закріплено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений положеннями статті 103 ПК України.
Пунктом 103.1 названої статті встановлено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Згідно положень п.103.4 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Пунктом 103.2 статті 103 ПК України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Відповідно до положень пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
У цьому контексті листом від 30.03.2011р. №3917/5/12-0216 Державна податкова адміністрація України з метою роз'яснення вимог п. 103.3 ст. 103 ПК України повідомила, що документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід.
У зв’язку із наведеним суд зазначає, що оподаткування доходів резидентів Королівства Нідерландів регулюється положеннями Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24 жовтня 1995 року та ратифікованої Верховною радою України згідно Закону України від 12 липня 1996 року №332/96-ВР.
Згідно ч.5 ст.12 вказаної Конвенції термін "роялті" при використанні у цій статті означає платежі будь-якого виду, отримувані як компенсація за: а) використання або право на використання будь-яких авторських прав на твори літератури або мистецтва (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телебачення); b) використання або право на використання будь-яких авторських прав на наукові роботи і патент, торгову марку, дизайн або модель, секретну формулу або процес або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.
Положеннями частин 1, 2 та 3 ст.12 Конвенції визначено, що роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником роялті.
Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що сплачується, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми платежів, згаданих у пункті 5 підпункті а) цієї статті.
Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо такий резидент є фактичним власником і якщо роялті є платежами, згаданими у пункті 5 підпункті b) цієї статті.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платник податку (резидент України), який виплачує доходи у вигляді роялті на користь нерезидента, звільняється від оподаткування таких доходів в Україні, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, є резидентом Королівства Нідерландів і якщо роялті є платежами як компенсація за використання або право на використання будь-яких авторських прав на наукові роботи і патент, торгову марку, дизайн або модель, секретну формулу або процес або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. Такі доходи оподатковуються в Королівстві Нідерланди.
При цьому для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
В ході розгляду даної справи встановлено, що ТОВ «Ойшо Україна» здійснює діяльність з роздрібної торгівлі одягом на території України під торгівельними марками «OYSHO». Наведене визнається та не заперечується відповідачем.
Позивач отримав право на використання торговельних марок «OYSHO» на підставі Субліцензійного договору від 01.01.2013 року, укладеного між «ITX Merken B.V.» (Ліцензіар) та ТОВ «Ойшо Україна» (Ліцензіат), відповідно до умов якого позивач щомісяця зобов’язувався сплачувати Ліцензіару Ліцензійний Збір (роялті).
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору визначено, що Ліцензіар (ITX Merken B.V.») є єдиним виключним власником ліцензії на торговельні марки, що надаються за цим Договором. Всі права на використання торгівельних марок, за винятком тих, які спеціально включені до Субліцензії, належать Ліцензіару. Ліцензіар заявляє, що він має право надавати Субліцензію на використання торгівельних марок.
Згідно пункту 9.4 Договору Ліцензіар заявляє та гарантує, що: а) він є (фактичним) бенефіціарним власником доходу в формі Ліцензійного Збору та особою, належним чином уповноваженою отримувати такі доходи; б) він не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником в процесі отримання доходу у вигляді Ліцензійного Збору; в) не здійснює підприємницької діяльності та не надає незалежних особистих послуг в Україні через постійного представника або представництво; г) не зареєстрований в офшорній юрисдикції й не має офшорний статус; д) Ліцензійний Збір сплачується відносно прав використання об’єктів Інтелектуальної власності, права щодо використання яких вперше виникли у резидента України; е) Ліцензійний Збір визнається як оподатковуваний дохід в країні резидентності Ліцензіара.
Поряд з цим судом встановлено, що зареєстрованим власником торговельних марок «OYSHO», права на використання яких надані позивачу за Субліцензійним договором від 01.01.2013 року, є юридична особа-резидент Іспанії «INDITEX, S.A.», що підтверджується наявними у справі реєстраційними сертифікатами WIPO.
Відповідно Ліцензійної угоди від 27.08.2001р. компанія «INDITEX, S.A.» передала ліцензію на використання торговельних марок «OYSHO» в будь-якій формі, зареєстрованій зараз або такій, що може бути зареєстрована в майбутньому (графічна, текстова, змішана тощо), на території всіх країн світу юридичній особі-резиденту Іспанії «OYSHO ESPANA, S.A.», яка може передавати право на використання цих торгових марок компаніям, які експлуатують магазини «OYSHO». Частиною 3 пункту 8 вказаної угоди передбачено, що компанія «INDITEX, S.A.» (власник т.м.) зобов’язується не надавати третім особам ліцензії на використання та експлуатацію за межами Іспанії відрізняльних знаків, які є предметом цієї угоди. Тобто, передана компанії «OYSHO ESPANA, S.A.» ліцензія є виключеною.
В свою чергу, згідно Субліцензійної угоди від 01.02.2008р. компанія «OYSHO ESPANA, S.A.» надала компанії «ITX Merken B.V.» (Нідерланди) виключну ліцензію на використання торговельних марок «OYSHO» на території всіх країн світу, за винятком Іспанії. При цьому пунктом 3 угоди передбачено, що будь-яка винагорода, отримана від її експлуатації на згаданих територіях, належатиме Ліцензіату, тобто компанії «ITX Merken B.V.» (Нідерланди). Ліцензіат може передавати право використання нематеріальних активів на будь-яких засадах на території, зазначеній у цій угоді, підприємствам, які в певний момент і на певній території будуть експлуатувати заклади «OYSHO». Пунктом 10.1 Субліцензійної угоди від 01.02.2008р. між «OYSHO ESPANA, S.A.» та «ITX Merken B.V.» передбачено, що в якості повної винагороди за ліцензію на використання, що є предметом цієї угоди, Ліцензіат («ITX Merken B.V.») вносить суму 5 100 000 €.
У зв’язку із наведеним слід зазначити, що до матеріалів справи залучено заяву компанії «OYSHO ESPANA, S.A.» від 18.01.2016р., у якій остання зазначає, що 01 лютого 2008 року компанія надала ексклюзивну ліцензію на використанню торговельних марок «OYSHO» голландській компанії «ITX Merken B.V.». Вказується, що згадану ліцензію було надано за фіксовану одноразову плату. На підставі цієї ліцензії Ліцензіат уповноважений передавати на умовах субліцензії права на використання нематеріальних активів (у т.ч. зазначених торгових марок). Компанія «OYSHO ESPANA, S.A.» не мала жодних прав на дохід, отриманий Ліцензіаром за такими субліцензійними угодами та не отримувала жодних платежів, пов’язаних з таким доходом, протягом 2013-2015 фінансових років.
Також до матеріалів справи залучено заяву компанії «ITX Merken B.V.» від 15.01.2016р., у якій остання зазначає, що 01 січня 2013 року компанія уклала із ТОВ «Ойшо Україна» Субліцензійний договір на використанню торговельних марок «OYSHO», у зв’язку з чим ТОВ «Ойшо Україна» протягом 2013-2015 фінансових років сплачувало роялті, які для цілей оподаткування в Нідерландах були включені до оподаткованого прибутку компанії. У заяві компанія заявляє, що вона не мала жодних зобов’язань щодо подальшої сплати отриманих сум роялті (їх частини) будь-якій третій особі, пов’язаній або ні, а також, що вона не здійснювала жодних таких платежів протягом вказаних фінансових років або протягом подальших періодів. Компанія могла вільно розпоряджатися роялті, отриманими від ТОВ «Ойшо Україна».
Зазначені вище заяви скріплені апостилем та перекладені на українську мову, справжність підпису перекладача засвідчено приватним нотаріусом.
Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що компанія «ITX Merken B.V.» (Нідерланди) набула виключні права на використання торговельних марок «OYSHO» на території всіх країн світу, за винятком Іспанії, має право на отримання доходу від цього, вільно розпоряджається ним, та не має зобов’язань щодо подальшого перерахунку такого доходу третім особам, у т.ч. і компаніям «INDITEX, S.A.» та «OYSHO ESPANA, S.A.», а тому для ТОВ «Ойшо Україна» є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2. та п. 103.3. ст. 103 ПК України за Субліцензійним договором від 01.01.2013 року. Іншого судом не встановлено та відповідачем не доведено.
До того ж, як встановлено вище, в ході проведення перевірки позивачем надано довідки про підтвердження статусу резидента Королівства Нідерландів компанії «ITX Merken B.V.», видані 22.01.2013р., 20.02.2014р. та 20.07.2015р., а також про те що компанія «ITX Merken B.V.» протягом 2012-2014 років у визначенні статті 4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Королівством Нідерландів та Україною, є фактичним власником авторського права на торгівельні марки та об'єкти інтелектуальної власності.
Таким чином, виходячи із приписів вказаного міжнародного договору, податкового законодавства України та наданих матеріалів, враховуючи те, що субліцензійний договір, укладений позивачем з нерезидентом, не передбачає умови, за якої грошові кошти, перераховані по договору як винагорода, повинні далі перераховуватися іншій особі, суд приходить до висновку про те, що зазначені доходи нерезидента, які були сплачені йому позивачем у вигляді роялті, повинні оподатковуватися в Королівстві Нідерландів, а відтак у позивача виникло право самостійно застосувати звільнення від оподаткування, передбачене вказаним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту.
Під час розгляду даної справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не спростував належними і допустимими доказами того, що контрагент позивача є фактичними отримувачем доходу і має право на отримання такого доходу, не довів факту обмеженості права власності отримувача доходів (нерезидента) та відсутності можливості розпорядження ним отриманим доходом, а також не надав доказів того, що позивач та його контрагент під час укладення договору керувалися метою отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді заниженої ставки податку на доходи нерезидента. Викладена ж в Акті перевірки позиція податкового органу про те, що саме корпорація «INDITEX, S.A.» (Іспанія) як власник торгової марки «OYSHO» є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
При цьому суд враховує, що в ході проведення перевірки та під час розгляду справи відповідачем не заперечувалися та визнавалися обставини укладення позивачем субліцензійного договору про надання права на використання торговельних марок «OYSHO» з нерезидентом «ITX Merken B.V.», обставини виплати позивачем нерезиденту роялті за цим договором, розмір таких роялті, які були виплачені позивачем у спірному періоді (у 2014 році), а також наявність довідки про підтвердження резидентства Королівства Нідерландів компанії «ITX Merken B.V.» тощо.
Відтак, оскільки в недотримання вимог ст. 71 КАС України податковим органом не доведено суду обставин заниження позивачем податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.01.2016р. №0000642209, зокрема, в частині визначення грошового зобов’язання за основним платежем на 78 575,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 19 644,0 грн., у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню у вказаній частині.
Натомість, як вже зазначено вище, в частини штрафних санкцій у розмірі 16 442 грн., які входять до складу оскаржуваного рішення, порушення позивачем визнається та ним добровільно сплачено вказану суму штрафних санкцій, у зв’язку з чим, враховуючи при цьому те, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення повністю, а також керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування спірного рішення у вказаній частині штрафних санкцій, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині, що зазначена вище.
При цьому суд зазначає, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 719,92 грн. (1,5 відсотка від ціни позову, яка загалом становить 114 661 грн.), а відтак у відповідності до ст.94 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, зокрема в розмірі 1 473,29 грн. (1,5 відсотка грошових зобов’язань, в частині яких скасовується оскаржуване рішення).
Керуючись вимогами статей 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.01.2016р. №0000642209 в частині визначення грошового зобов’язання за основним платежем на 78 575,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 19 644,0 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 473,29 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят три гривні 29 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко
Судове рішення № 62658245, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 11.11.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/5306/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: