Постанова № 62658191, 20.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2016 року № 826/27323/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» (далі – позивач, ТОВ «Завод сталевої дробі») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить зобов’язати відповідача прийняти рішення про списання суми безнадійного податкового боргу позивача по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн. (два мільйони двісті тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 75 коп.).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, а також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Листом від 09.11.2015 № 0911/15 позивач звернувся до відповідача з заявою про списання податкового боргу, в якій, відповідно до п. 93 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», просив прийняти рішення про списання суми безнадійного податкового боргу позивача по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 2238534,88 грн.

За результатами розгляду такої заяви, листом від 03.12.2015 № 31067/10/26-55-23-01 відповідач повідомив позивачу, що місто Алчевськ Луганської області, де було зареєстроване та знаходилось ТОВ «Завод сталевої дробі», відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», знаходиться в зоні проведення АТО, проте розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079 зупинено дію вказаного розпорядження № 1053-р, у зв’язку з чим відповідач відмовив позивачу у списанні податкового боргу з єдиного внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» роботодавцями є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 названого Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Завод сталевої дробі» перебував на обліку в Алчевській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, а з 06.02.2015 перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

З метою забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.

Відповідно до ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено внесення змін до деяких законів України.

Зокрема, частиною 4 ст. 11 передбачено внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 такого змісту:

« 93. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

В той же час, згідно з ст. 1 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» пункт 93 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 94.

Отже, п. 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» викладено у такій редакції: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Прийняття такого Указу Президента України зумовило початок проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України (частина території Луганської, Донецької і Харківської областей).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», місто Алчевськ Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В той же час, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053» зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053.

Водночас, згідно з ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов’язкове державне соціальне страхування».

В свою чергу слід зазначити, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р» не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», і в силу п. 93 Розділу VIII якого, позивач звільнений від його сплати за умови дотримання відповідної процедури, – надання документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, а саме - є сертифікат Торгово-промислової палати України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 у справі № К/800/19383/15 та від 30.09.2015 у справі № К/800/19984/15.

З матеріалів справи видно, що позивач отримав сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 20.01.2015 № 2692, яким засвідчено настання з 02.06.2014 для позивача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) при здійсненні господарської діяльності на території м. Алчевська Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

Разом з тим, пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053».

При цьому, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, місто Алчевськ Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Також відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1276-р), місто Алчевськ Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Більш того, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб’єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться і в рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 28.10.1999 «Брумареску проти Румунії» (п. 61), яке відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерела права.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.11.2011 № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у рішенні від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109).

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016, у справі № 826/28059/15 за позовом ТОВ «Завод сталевої дробі» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування вимоги встановлено, зокрема, що: «…у період з вересня 2014 року по січень 2015 року позивач був звільнений від виконання своїх обов’язків щодо сплати єдиного внеску…».

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту від 10.05.2016 № 3468-07, складеного за результатами проведення звірення розрахунків з єдиного внеску між позивачем та відповідачем, від’ємне сальдо розрахунків за даними обох сторін складає 2151074,29 грн. При цьому, в акті також зазначено про сплату єдиного внеску у розмірі 85407,46 грн.

Дійсно, з матеріалів справи видно, що платіжним дорученням від 20.02.2015 № 17 позивач здійснив оплату єдиного внеску у розмірі 85407,46 грн. з призначенням платежу: за першу половину лютого 2015 року.

Отже, вказана сума не відноситься до періоду, коли позивач перебував на обліку в Алчевській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, у зв’язку з чим та з огляду на встановлені у справі № 826/28059/15 обставини, суд погоджується з твердженням позивача про те, що заборгованість ТОВ «Завод сталевої дробі» на момент перереєстрації становить 2236481,75 грн. (наявна заборгованість у розмірі 2151074,29 грн. + 85407,46 грн. – сума, на яку відповідач зменшив заборгованість позивача за спірний період), а не 2151074,29 грн.

Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що, по-перше, у справі № 826/28059/15 встановлено, що у вказаний період позивач не мав обов’язку щодо сплати єдиного внеску, по-друге, помилковість зменшення заборгованості позивача за спірний період на суму 85407,46 грн., суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача списати суму безнадійного податкового боргу позивача по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом зобов’язання відповідача списати суму безнадійного податкового боргу позивача по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» задовольнити повністю.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві списати суму безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн. (два мільйони двісті тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 75 коп.).

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» (код ЄДРПОУ 32804063) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко