Постанова № 62657654, 11.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5053/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРИГИНАЛ" до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області Гладкого Р.І., Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №РВ-5100323062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.04.2016 року, державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, зобов'язати відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області внести відомості до Державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,3000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРИГИНАЛ" до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області Гладкого Р.І., Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №РВ-5100323062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.04.2016 року, державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, зобов'язати відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області внести відомості до Державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,3000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 07.11.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з огляду на незаконність оскаржуваного рішення державного кадастрового реєстратора та не заявив клопотання про витребування додаткових письмових доказів чи допиту свідків і експертів по цій справі. Відповідач та представник відповідача були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.30-31), але в судове засідання не прибули без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 11.11.2016 року, за наявними в справі письмовими доказами.

Відповідач - Державний кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, на підставі ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є посадовою особою місцевого підрозділу центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.4,8 цього ж Закону здійснює повноваження щодо реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, а тому його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, ч.1, п.2 ч.1 ст.17, ст.104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач - Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області на підставі ст.ст.15,202,203 ЗК України є регіональним підрозділом центрального органу виконавчої влади у сфері земельних відносин та має владні повноваження, передбачені ч.4 ст.123 ЗК України щодо прийняття наказів про надання згоди на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, які передаються у користування, а тому спори щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

18.02.1998 року рішенням виконкому Сухолиманської сільської Рада народних депутатів №1652 МП «Орігінал» було надано в постійне користування для будівництва АЗС і СТО, земельну ділянку площею 0,30 га.

13.03.1998 року на виконання вищевказаного рішення Сухолиманською сільською

Радою народних депутатів, МП «Орігінал» було оформлено та видано Державний акт ца право постійного користування землею, серія ІІ-ОД №003958. Даний Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

02.03.1998 року, при підготовці вищевказаного Державного акту, попередньо було встановлено розміри та точні межі земельної ділянки МП «Орігінал», про що свідчить Акт встановлення розмірів і точних меж земельної ділянки від 02.03.1998 року.

У червні 1998 року МП «Орігінал» було реорганізовано в Товприство з обмеженою відповідальністю «ОРИГИНАЛ» (Протокол №5 загальних зборів учасників від 09.06.1998 року).

Рішенням Одеської обласної ради від 21.09.2000 року №230-ХХІІІ «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Овідіопольського району Одеської області», було утворено Новодолинську сільську раду з центром у селі Нова Долина. На підставі даного рішення, територію на якій знаходились виробничі і невиробничі будівлі АЗС було включено до Новодолинської сільської ради.

Отримавши усі необхідні дозволи та погодження, і побудувавши на даній земельній ділянці виробничі та невиробничі будівлі АЗС 03.02.2009 року КП «Овідіопольське РБТІ» було проведено технічну інвентаризацію зазначеної нерухомості, та видано технічний паспорт на виробничі та невиробничі будівлі АЗС, які в цілому складаються з: літ. «Б» - адміністративна будівля 172,0 кв.м, літ. «В» - вбиральня 2,5 кв.м, літ. «Г»- навіс 245,7 кв.м, літ.«Д» - приміщення дизельно-генераторної 24,6 кв.м, 1-6,1, III - струди.

Рішенням Виконавчого комітету Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 18.08.2009 року №142 «Про присвоєння юридичної адреси та видачу свідоцтва на право власності на виробничі та невиробничі будівлі АЗС підприємству «Оригинал» у вигляді ТОВ, виробничим та невиробничим будівлям АЗС ТОВ «Оригинал» було присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_1, видано Свідоцтво на право власності, та доручено КП «Овідіопольське РБТІ» оформлення та реєстрацію права приватної власності на виробничі та невиробничі будівлі АЗС.

29.10.2009 року Новодолинською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно, та проведено державну реєстрацію права власності на виробничі та невиробничі будівлі АЗС, за ТОВ «Оригинал» про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24604211 від 27.11.2009 року, реєстраційний номер 28696501, номер запису 82, книга 1-А.

З огляду на те, що вищевказаній земельній ділянці кадастровий номер не присвоювався, у 2015 році ТОВ «ОРИГИНАЛ» звернулось до землевпорядної організації з приводу розробки відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі Підприємству «ОРИГИНАЛ», у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з метою присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, та проведення державної реєстрації земельної ділянки, належній ТОВ «ОРИГИНАЛ» на праві постійного користування. З метою приведення документів у відповідність чинному законодавству України.

ПП «ФАРЕНГЕЙТ-ОВІДІЙ» було розроблено відповідну технічну документацію, визначено суміжних землекористувачів та землевласників.

ТОВ «ОРИГИНАЛ» було отримано погодження з усіма землевласниками та землекористувачами, з якими межує земельна ділянка ТОВ «ОРИГИНАЛ», про що свідчать відповідно листи ПАТ «ЕК Одесаобленерго», Служби автомобільних доріг України, отримано довідку щодо наявних обмежень прав на земельну ділянку. Отримати погодження від власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_3, не виявилось можливим з огляду на відсутність його у м.Одеса. Тому, керуючись нормами законодавства, ТОВ «ОРИГИНАЛ» було подано оголошення до друкованого ЗМІ про те, що будуть встановлюватись межі земельної ділянки, визначено дату та час коли це відбудеться, та запрошено з'явитись власників суміжних земельних ділянок.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, а саме: п.2.8, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців),реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну "ділянку матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);акг прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Оскільки технічна документація, розроблена ПП «ФАРЕНГЕЙТ-ОВІДІЙ», повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у березні 2016 року, ТОВ «ОРИГИНАЛ» звернулось до Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, з метою державної реєстрації земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

13.04.2016 року ТОВ «ОРИГИНАЛ» було отримано Рішення № РВ-5100323062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Так, державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області розглянуто заяву ТОВ «ОРИГИНАЛ» разом з доданими до неї документами, та відмовлено у внесенні відомостей, з таких підстав: невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр», а саме: відсутнє погодження суміжників, чим порушено норми ст.198 ЗК України, та п.3.12 Інструкції №376; невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та заперечення представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що оскаржене рішення суб'єкту владних повноважень не відповідає законові з наступних підстав:

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами: в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Згідно п.3.12 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.05.2010 № 376 (надалі - Інструкція) закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення надсилається, рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за" допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, міст проживання або місиезнаходження яких невідоме, повідомляються про час птведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутностівласників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про чає проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Так, відповідно до Акту прийомки-передачі межових знаків від 03.03.2016 року, межі земельної ділянки площею 0,3000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - закріплено в натурі.

Відповідно до п.3 вказаного Акту визначено, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Відповідно до ч.З п.3.12 Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснювалось за відсутності власників (землекористувачів) суміжних ділянок, так як вони не з'явилися, хоча були повідомлені через оголошення у пресі, за місцезнаходженням земельної ділянки (докази підшиті до технічної документації).

Таким чином, ТОВ «ОРИГИНАЛ» було дотримано норми чинного законодавства при погодженні меж земельної ділянки, про що свідчать листи відповідних служб власників/кориетувачів суміжних земельних ділянок, а також відмітка про те, що один із суміжників не з'явився. Тому в даному випадку оскаржуване Рішення вже є незаконнним та необгрунтованим.

Відповідно до другого пункту Рішення, щодо невідповідності електронного документа установленим вимогам, та перетину ділянки із земельною ділянкою кадастровий номер - НОМЕР_2, необхідно зазначити наступне:

Суміжним землевласником земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ «ОРИГИНАЛ» є гр.ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_2. Дана земельна ділянка належить гр.ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого Відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі, відповідно до якого площа зазначеної земельної ділянки складає 0,1320 га.

В цій частині оскаржуваного рішення № РВ-51003230620І6 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.04.2016 року не визначено яким саме чином та в якому місці перетинається земельна ділянка ТОВ «ОРИГИНАЛ» та гр.ОСОБА_3, а тому є необгрунтованим та незаконним.

Згідно даних публічної кадастрової карти України, площа земельної ділянки, що належить гр.ОСОБА_3 кадастровий номер якої НОМЕР_2 складає, - 0,1786 га, а не 0,1320 га, як це зазначено у правовстановлюючому документі.

Таким чином, внаслідок помилки, допущеної при державній реєстрації суміжної земельної ділянки, на даний момент ТОВ «ОРИГИНАЛ» не має можливості зареєструвати свою земельну ділянку в системі Державного земельного кадастру. В наслідок цього, позивач позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати своє право постійного користування цією земельною ділянкою, зокрема право користування нею, оскільки за відсутності реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (відсутності кадастрового номеру), земельна ділянка не може бути об'єктом цивільних прав.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки ж об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно з ч.1 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із зайвою.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Правоприватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Таким чином, зважаючи, що Державний акт серії П-ОД №003958 від 13.03.1998 року, на право постійного користування на земельну ділянку є чинним та зареєстрованим у встановленому законом порядку, неможливість оформити окремі документи на земельну ділянку не відповідає чинному законодавству, грубо порушує права та інтереси заявника і обмежує його в реалізації права користування.

Окрім цього, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі -Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном», а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов'язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів».

На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як «юридичні особи»: неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «Едуард Петрович Мельник проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на відшкодування податку на додану вартість за рахунок державного бюджету повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Тобто суд повинен встановити чи вчинені дії державного органу щодо обмеження особи у реалізації його права власності законно та пропорційно.

Як встановлено вище, обмеження права позивача у отриманні земельних ділянок у власність (реалізація права власності) з боку державного органу було формальним та таким, що не ґрунтувалось на законі, адже посилання на власну бездіяльність у оформлені права власності особи на землю обґрунтовувалась невідповідністю технічної документації щодо накладення земельних ділянок без належного документального підтвердження, що не є спів розмірним та ґрунтовним щодо обмеження прав особи у реалізації свого права власності на землю та не відповідає положення ст.3, ст.17 Конституції України, згідно яких права особи мають пріоритет над інтересами держави та кожна особа має право отримати у власність чи користування землю, що перебуває у державній власності.

За таких обставин суд повинен констатувати те, що обмеження права позивача на землю здійснено державним органом, як представником держави Україна, з порушенням основного принципу втручання держави у цей процес - принципу законності, що свідчить про недотримання при цьому гарантій для позивача, передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Як відзначив ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office, «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Оскільки під час офіційного з'ясування обставин справи не встановлено підстав для відмови позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в зв'язку із чим, суд вважає оскаржене рішення Державного кадастрового реєстратора №РВ-5100323062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.04.2016 року таким, що не відповідає законові згідно положень ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Відповідно до положень ч.2,ч.3 ст.162 КАС України суд може прийняти будь-яке рішення для поновлення прав особи, що звернулась за судовим захистом, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги до іншого відповідача та зобов'язати його для поновлення прав особи внести відомості до Державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,3000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Овідіопольському районі Одеської області Гладкого Р.І., Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №РВ-5100323062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.04.2016 року.

3. Зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Овідіопольському районі Одеської області внести відомості до Державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,3000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.