Ухвала суду № 62657610, 08.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5315/16

УХВАЛА

08 листопада 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “Ексімгроуп” до Одеської митниці ДФС, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю “Хайлайн”, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2016 р. № 500060006/2016/000104/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00263; стягнути кошти на відшкодування шкоди в сумі 8585,40 грн.

08 листопада 2016 р. представник позивача подав до канцелярії суду клопотання, в якому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Одеській митниці ДФС до розгляду даної справи по суті та набрання рішенням суду по справі законної сили перераховувати надану позивачем по митній декларації № 50006006/2016/01666 фінансову гарантію у вигляді внесення грошової застави в розмірі 106763,06 грн. з рахунку митного органу до державного бюджету у якості митних платежів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що оскільки подання до суду адміністративного позову та відкриття провадження по справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення, а строк дії фінансової гарантії відповідно до ч.7 ст. 55 МК України не може перевищувати 90 днів, то відповідач – Одеська митниця ДФС, скориставшись часом у перебігу судового процесу, по спливу 90-денного терміну перерахує суму наданої гарантії у розмірі 106763,06 грн. по митній декларації № 50006006/2016/01666 до державного бюджету. Зазначені кошти наразі є коштами позивача та доки не буде прийнято рішення за результатами розгляду справи, предметом оскарження якої є протиправні рішення Одеської митниці ДФС, перерахування коштів до Державного бюджету України є абсолютно недоцільним. Необхідність забезпечити позов обумовлена тим, що у разі задоволенні позовних вимог судом, відновлення порушених прав позивача буде ускладнено та потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

В судове засідання представник позивача та представник третьої особи не з’явились, про день, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача при вирішенні вказаного питання поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суд вважає його не підлягаючим задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріли справи, з урахуванням прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, яке є предметом оскарження у дані справі, позивачем було подано нову митну декларацію № 50006006/2016/01666 та 16.09.2016 р. сплачено фінансову гарантію на різницю між сумою митих платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, після чого товар випущено у вільний обіг. За вказаною декларацією Приватного підприємства “Ексімгроуп” сплатило фінансову гарантію у розмірі 106763,06 грн. і саме щодо цієї суми позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони митному органу вчиняти будь-які дії щодо її перерахування до Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 статті 117 КАС України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З аналізу ст. 117 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов’язків сторін.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю, самому предмету такого позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчинити певні дії.

Вирішуючи порушене позивачем питання, суд враховує, що забезпечення позову має на меті запобігти, по-перше, збігу обставин, за умови яких позитивне судове рішення буде невиконуваним або його виконання потребуватиме значних зусиль.

При цьому заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч.8 ст.313 МК України при невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Також суд зазначає, що порядок повернення надмірно сплачених коштів передбачено за заявою, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою, до загального відділу митного органу, яким здійснювалось митне оформлення. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Дане питання регулюються відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року № 1146 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (набрав чинності 22.01.2016 року).

Згідно п.4 Порядку № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Іншого способу повернення помилково та/або надміру сплачених коштів законодавцем не визначено.

З системного аналізу наведених вище норм можна зробити висновок, що навіть після закінчення 90-денного терміну та перерахування коштів фінансової гарантії до Державного бюджету України, у разу задоволення позовних вимог в повному обсязі, право позивача на отримання надмірно сплачених коштів ніяким чином не буде порушено та Підприємство зможе їх отримати в установлений Порядком № 618 спосіб.

Згідно роз’яснень Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 р. № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає заявлене клопотання про забезпечення позову неспівмірним заявленим позовним вимогам, оскільки спосіб забезпечення, зазначений у клопотанні, ніяким чином не може вплинути на вирішення справи по суті або захистити права, свободи та інтереси позивача до його вирішення, рівно як і вже після вирішення даної справи по суті.

На думку суду, позивачем не надано обґрунтованих доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає суду можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди прав, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по даній адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Таким чином, оскільки заявлений позивачем у клопотанні спосіб забезпечення позову не відповідає критеріям та принципам інституту забезпечення позову, виходячи із пов’язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Одеській митниці ДФС до розгляду даної справи по суті та набрання рішенням суду по справі законної сили перераховувати надану позивачем по митній декларації № 50006006/2016/01666 фінансову гарантію у вигляді внесення грошової застави в розмірі 106763,06 грн. з рахунку митного органу до державного бюджету у якості митних платежів не є доцільним.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства “Ексімгроуп” про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 117, 118 ,160 ,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Приватного підприємства “Ексімгроуп” про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 10 листопада 2016 року.

Суддя ____ І.В. Завальнюк