Ухвала суду № 62653696, 08.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/890/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Відповідач) в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 № 0000011701 про збільшення суми грошового зобов'язання Позивачем за мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 № 0000021701 про збільшення суми грошового зобов'язання Позивачем за податком на додану вартість з ввезених на територію України товарів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2014 року Відповідачем прийнято наказ №12 «Про проведення документальної невиїзної перевірки громадянки України ОСОБА_2», на підставі положень ст.ст.336, 345, 351, 352, 354 Митного кодексу України та п. 20.1 ст. 20, п. 61.1 ст. 61, п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України у зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, при декларуванні, нарахуванні та сплаті митних платежів за ввезення товару, що перебуває під митним контролем і переміщується транзитно (сідельний тягач марки RENAULT, модель: MAGNUM 440, VIN-код, VF11GTA000119966).

Повідомлення щодо проведення документальної невиїзної перевірки від 06.11.2014 №543/23-00-17-0108 надіслано на адресу Позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуто відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

28 листопада Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати Позивачем належних сум податків до бюджету, за результатами якої складений акт № 13/23-00-17-0111.

В ході проведення документальної невиїзної перевірки, Відповідачем встановлено, що платником податків - Позивачем при декларуванні реекспорту транспортного засобу, сідельного тягачу марки RENAULT, модель: MAGNUM 440, VIN-код, VF11GTA000119966 та при нарахуванні платежу за МД - № 902050000/14/000524 від 29.01.2014, допущено порушення:

- ч.2 ст.193, ч.1 ст.95 Митного кодексу України;

- п.36.1 ст.36, ст.190 Податкового кодексу України;

- положень постанови Кабінету міністрів України від 03.12.2008 № 1041 «Деякі питання митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України»;

- положень наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 «Про затвердження правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».

Вказані порушення призвели до заниження податкового зобов'язання, визначеного Позивачем за МД № 902050000/14/000524 від 29.01.2014 на загальну суму 9 162 грн. 30 коп., в тому числі ввізне мито у сумі 2 863 грн. 22 коп. та податок на додану вартість у сумі 6 299 грн. 08 коп.

Також, 30 грудня 2014 року Відповідачем складено акт № 1/23-00-17-0111 про неможливість вручення акту № 13/23-00-17-0111 від 28.11.2014 за результати документальної невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету.

На підставі акту перевірки № 13/23-00-17-0111 від 28 листопада 2014 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 17 січня 2015 року:

- № 0000011701 про збільшення Позивачеві грошового зобов'язання з мита на товари, які ввозяться громадянами на суму 3 579 грн. 03 коп., в тому числі за основним платежем - 2 863 грн. 22 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 715 грн. 81 коп.(а.с.11);

- № 0000021701 про збільшення Позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів у сумі 7 873 грн. 85 коп., у тому числі за основним платежем - 6 299 грн. 08 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 574 грн. 77 коп.(а.с.12).

Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуті відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до суду.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Також, відповідно ч.1, 4 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Згідно п.1 ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Оформлення результатів перевірок визначається ст.86 ПК України та ст.354 МК України.

Пунктом 86.4 статті 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Зокрема, згідно п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно пп.54.3.2, 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Положеннями п.58.3 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначила, що Відповідачем порушило чинне законодавство при проведенні документальної невиїзної перевірки, оскільки Позивач належним чином не повідомлена про проведення перевірки, у зв'язку з чим була позбавлена прав, передбачених пп.6 п.1 ст.17 ПК України та ч.1 ст. 350 МК України, а відтак прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Слід зазначити, що листом від 24.06.2014 № 3436/23-40-53-39 Черкаська митниця Міндоходів повідомила Відповідача про необхідність розглянути питання щодо проведення документальної перевірки згідно ст. 345-354 МК України та відповідних положень ПК України, а також вжиття передбачених законодавством України заходів за результатами її проведення.

У відповідності до норм, визначених ПК України та МК України контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до Державного бюджету України Позивачем.

Відповідачем зроблено запит до Міграційної служби на підтвердження місцезнаходження Позивача. В отриманій відповіді зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: м.Черкаси, вул.Г.Дніпра, 7, кв.108.

На підставі вказаного, Відповідачем надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Позивача (відповідно до місця реєстрації) повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки № 543023-00-17-0108 від 06.11.2014, акт № 13/23-00-17-0111 від 28.11.2014, а також оскаржувані податкові повідомлення-рішення, однак вказані документи повернуті відділенням поштового на адресу Відповідача у зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач під час проведення документальної невиїзної перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України та за результатами такої перевірки застосував відповідні заходи.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України згідно якого документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо податковим органом отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

При подачі позову Позивач не обґрунтовував позовні вимоги тим, що Відповідач діяв при призначенні перевірки з порушенням пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

А у відповідності до положень ст.137 КАС України Позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. Отже, на стадії апеляційного розгляду Позивач не наділений правом змінювати підстави адміністративного позову.

Крім того, як зазначалось вище порядок проведення документальних невиїзних перевірок визначено ст.79 ПК України та ст.351 МК України.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 10 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.