Ухвала суду № 62653480, 07.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 р. № 876/7116/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі №813/2946/16 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2016р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3, просила визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» ОСОБА_4 щодо не включення ОСОБА_2 до переліку осіб (вкладників) ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі вкладу на суму, що не може бути більшою 200000,00 грн. в порядку, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Укргазпромбанк» ОСОБА_4 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як особу (вкладника), яка має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Укргазпромбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за нотаріально посвідченим договором дарування №1753 від 17.03.2015р. частини банківського вкладу, який знаходиться на зберіганні на поточному рахунку №26202161561 ПАТ «Укргазпромбанк» відкритому на суму 19399,48 доларів США, що становить 431 586,53грн (подарована частина складає 215793,27 грн.), в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та провести перерахування коштів ОСОБА_2 в розмірі 200000,00 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу від 05.09.2016р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді. Натомість, у даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі Постанови Правління НБУ в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень статті 17 КАС України апелянт вбачає наявність всіх підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 16.02.2016р. у справі №21-484а15 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 24.10.2016р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник уповноваженої особи Фонду в судовому засіданні 24.10.2016р. щодо апеляційної скарги заперечив, інші учасники процесу до суду повноважних представників не забезпечили. В судове засідання 07.11.2016р. апелянт забезпечив явку повноважного представника, інші учасники процесу в судове засідання не зявились, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.

З позовної заяви вбачається, що між ПАТ «Укргазпромбанк» (Банк) та ОСОБА_3 (Вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Свята наближаються» за №F-USD-2671/5 від 20.11.2014р. згідно з яким Банк приймає від Вкладника початкову суму вкладу в розмірі 20 000 USD з виплатою 12% річних за користування вкладом строком до 20.02.2015р., з відкриттям Вкладнику вкладного (депозитного) рахунку та поточного/карткового рахунку.

17.03.2015р. за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом за реєстровим №1750, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 ? частки грошових коштів, що знаходяться на зберіганні на поточному рахунку в сумі 19 399,48 доларів США, що становить 431 586,53 грн. Подарована частка складає 215 793,27 грн.

20.03.2015р. ОСОБА_2 звернулась до Банку із заявою щодо перерахунку та/або виплати вказаних грошових коштів, однак в задоволені такої заяви відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не являється клієнтом банку.

Постановою Правління Національного банку України №217 від 07.04.2015р. ПАТ «Укргазпромбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної Постанови №217 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №70 про запровадження з 08.04.2015р. тимчасової адміністрації строком на 3 місяці та призначення Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Газпромбанк».

Постановою Правління Національного банку України №602 від 14.09.2015р. відкликано банківську ліцензію ПАТ «Укргазпромбанк» та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №168 від 14.09.2015р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

20.01.2016р. ОСОБА_2 в черговий раз звернулась з письмовою заявою про виплату частки грошових коштів, які знаходяться на зберіганні на поточному рахунку в доларах у ПАТ «Укргазпромбанк» в сумі 19 399,48 доларів США, яка задоволена не була.

Письмовою відповіддю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» №02-036-19723/16 від 14.04.2016р. повідомлено, що ОСОБА_2 не включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду.

Вважаючи, що відповідач неправомірно відмовляється включити ОСОБА_2 до переліку вкладників та інших осіб, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, така звернулась із позовом до суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справи, підвідомчі господарським судам), на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-XII встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно з ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VI зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як це вірно зазначено суддею суду першої інстанції, відповідно до постанови Правління Національного банку України №602 від 14.09.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №168 від 14.09.2015р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк», призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» строком на 2 роки з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року включно.

Таким чином, оскільки у даній справі ПАТ «Укргазпромбанк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, а предметом оскарження є протиправна, на думку позивача, бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» щодо не включення позивача до переліку осіб (вкладників) ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді суду першої інстанції, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16.

З урахуванням вимог ст.244-2 КАС України вказана позиція Верховного Суду України є обовязковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.

Водночас, щодо наданої представником апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ухвали Верховного суду України від 20.09.2016р., якою відмовлено у допуску до провадження справи №819/2132/15, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що вказана ухвала не є судовим рішенням, прийнятим відповідно до ст.242 КАС України, і, відповідно, не може враховуватись іншими судами загальної юрисдикції з посиланням на вимоги ст.244-2 КАС України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» та полягає у такому: «…Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Так, у п.35 Рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року Справа «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (Заява № 20347/03) Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, № 18, сс. 17-18, пп. 35-36).

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді суду першої інстанції, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя суду першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків судді суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі №813/2946/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 10.11.2016р.