Ухвала суду № 62653439, 08.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19117/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСУ-Логістик» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КСУ-Логістик» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року №002597/1503.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «КСУ-Логістик» відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ТОВ «КСУ-Логістик» при визначенні податкового кредиту за січень 2015 року було порушено положення п.198.6 ст.198 ПК України (у редакції, що діє з 01 січня 2015 року).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України головним державним інспектором відділу координації та аналітичної роботи з ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року та Додатку №5 ТОВ «КСУ-Логістик», за наслідками якої складено акт від 03 квітня 2015 року №66/26-59-15-03-88, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.2 ст.198 ПК України, яке призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2015 року на 80727 грн., що свідчить про збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягала сплаті платником податку до бюджету, за січень 2015 року у розмірі 74922,00 грн.

На підставі акта перевірки від 03 квітня 2015 року №66/26-59-15-03-88 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 травня 2015 року №002597/1503, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 93740,00 грн., в тому числі за основним платежем - 74992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18748,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м.Києві від 24 липня 2015 року №11349/10/26-15-10-06 та ДФС України від 14 серпня 2015 року №17181/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 15 травня 2015 року №002597/1503, а скарги позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що застосовуванню підлягають норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення правовідносин, а тому за позивачем закріплено право протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, якщо у відповідному звітному періоді ТОВ «КСУ-Логістик» не було включено до податкового кредиту суму ПДВ.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми податку на додану вартість податковою накладною, належним чином оформленою відповідно до вимог ст.201 ПК України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної, а не в момент відображення суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту у податковій звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2015 року ТОВ «КСУ-Логістик» поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки, січень 2015 року з додатком 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)». Зокрема, у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року відображені операції з придбання з ПДВ, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%, що надають право на формування податкового кредиту (рядок 10.1 декларації) відображено обсяг постачання (без ПДВ) 403635,00 грн., сума ПДВ за основною ставкою - 80727,00 грн. по податковим накладним, складеним у грудні 2014 року постачальником ІПН 394213826587 (ТОВ «Агрофірма «Промінь 2014»).

З акту перевірки від 03 квітня 2015 року №66/26-59-15-03-88 вбачається, що висновок податкового органу стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на тому, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до п.198.6 ст.198 ПК України, а саме з 01 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно якої у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Дійсно, з 01 січня 2015 року п.198.6 ст.198 ПК України викладено в новій редакції, згідно якої не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної:

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.».

З наведеної норми вбачається, що вона стосується податкового кредиту, не підтвердженого зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, та податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації.

Враховуючи, що в акті перевірки позивача відсутні будь-які посилання на порушення терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних або на непідтвердження податкового кредиту, підстав для застосування наведеної норми у даному випадку не вбачається.

Окрім того, вилучення з ПК України законодавчо встановленого часового обмеження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах загальних граничних строків, встановлених нормами ПК України.

Таким чином, висновки податкового органу, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства України. Посилання апелянта на роз'яснення щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року, викладені у листі ДФС України від 17 лютого 2015 року №5292/7/99-99-19-03-02-17, є безпідставними, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, він носить роз'яснювальний характер та не встановлює загальнообов'язкових норм.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні правовідносини з приводу виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникли саме в грудні 2014 року, а тому в даному випадку застосовуванню підлягають норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення правовідносин, якими прямо передбачено право ТОВ «КСУ-Логістик» на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.198.2 ст.198 ПК України з підстав, викладених в акті перевірки від 03 квітня 2015 року №66/26-59-15-03-88, є необґрунтованим, а винесене на його підставі ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року №002597/1503 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 11 листопада 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.