Постанова № 62653335, 09.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 876/6265/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016р. по справі №607/5933/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної служби поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.06.2016р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення серії ПС2 №993641 від 25 травня 2016 року, якою накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255 грн. та справу закрити.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із винесеною постановою суду, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач подав апеляційну скаргу і просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести рішення, яким позов задоволити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що постанова відповідача винесена всупереч вимог ст.251, 254, 268 КУпАП.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 №993641 від 25 травня 2016 року, ОСОБА_1 25 травня 2016 року о 18 год. 05 хв. в м.Тернополі по вул. Кн.Острозького, 6, керуючи автомобілем марки «BYD F3», державний номерний знак АА 0433 IX, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги п.8.4 «в» Правил дорожнього руху України.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність - ст.9 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає за порушення вимог дорожніх знаків, правил зупинки, стоянки транспортних засобів.

Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2, 4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобовязана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху. Тобто, складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП не є обовязковим.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів вважає, що відповідачем вірно встановлено факт правопорушення, який стверджується долученим до матеріалів справи диском та фото -фіксацією, з яких вбачається, що останнім порушено вимог п. 8.4 «в» Правил дорожнього руху України, а саме: здійснено зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що мало місце 25 травня 2016 року о 18 год. 05 хв. в м.Тернополі по вул.Кн.Острозького, 6 (а.с.13, 15, 16, 21). Однак, з врахуванням рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року N5-рп/2015, яким передбачено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу, а тому постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №993641 від 25.05.2016 року поліцейського роти №4 батальйону УПП у м.Тернополі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП слід визнати протиправною та скасувати.

Щодо вимоги позивача про закриття справи, то колегія суддів вважає, що в задоволенні такої слід відмовити, оскільки відповідно до ст.293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.3 ст.17 КАС України - юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення - ч.1 ст.71 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову ч.2 згаданої статті.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.1, 4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016р. по справі №607/5933/16-а скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №993641 від 25.05.2016 року поліцейського роти №4 батальйону УПП у м.Тернополі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255,0 грн.

В решті вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

ОСОБА_2