Постанова № 62653095, 10.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 753/8237/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Куренков Є.С.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на вступну та резолютивну частину постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про перерахунок та сплату коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року, ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України ( далі - відповідач ) про стягнення з відповідача заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги в сумі 163 165,44 грн.

На обґрунтування позову зазначає, що з 1969 р. він проходив службу у Збройних Силах України, з 9 травня 2005 р. служив у військовій частині А 0195 на посаді командувача ракетних військ і артилерії - начальника управління ракетних військ і артилерії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України у званні генерал-майор. 23 листопада 2008 р. його було звільнено з військової служби за станом здоров'я, а 22 червня 2011 р. йому було встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовці, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (надалі - Порядок) він має право на одержання одноразової грошової допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Проте йому була призначена і виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 30-місячного грошового забезпечення в загальній сумі 203 956,80 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 р. № 815, яка набрала чинності 11 серпня 2011 р.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 30 серпня 2011 р. в частині встановлення ОСОБА_2 розміру одноразової грошової допомоги, призначеної на підставі ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стягнено з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 заборгованість по одноразовій грошовій допомозі в сумі 163 165 гривень 44 копійки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги в сумі 163165,44 грн. скасувано. У задоволенні адміністративного позову в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги в сумі 163 165,44 грн. відмовлено. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті ), поранення ( контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні ) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби ( зборів ) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 у редакції станом на 22.06.2011 р., з урахуванням раніше здійснених виплат. В іншій частині постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі № 753/10024/14 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року визнано причину пропущення ОСОБА_2 строку звернення до суду з адміністративним позовом поважною.

Вступною та резолютивною частиною постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травнми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів україни від 28 травня 2008 року № 499 у редакції станом на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги у сімі 163 165 гривень 44 копійки - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопала 2015 року скасувано, та прийнято ухвалу, якою позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасувано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній повний текст судового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року, тобто відсутня описова та мотивувальна частина рішення. У зв'язку з чим неможливо встановити всіх обґрунтувань та мотивів суду першої інстанції на, які він посилався під час встановлення, дослідження обставин справи у тому числі чим саме керувався під час винесення рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Виходячи із зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при частковому задоволенні позовних вимог не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку з чим порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування вступної та резолютивної частини постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та ухваленням нової постанови.

Як встановлено матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0195 на посаді командувача ракетних військ і артилерії - начальника управління ракетних військ і артилерії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

23.11.2008 року позивач був звільнений з військової служби за станом здоров'я.

22.06.2011 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків при проходженні військової служби.

30.08.2011 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби ОСОБА_2 було призначено одноразову грошову допомогу по інвалідності в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 року № 815.

27.12.2011 року позивачу виплачено таку допомогу у розмірі 172 344,00 грн.

15.06.2012 року на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2011 р., якою зокрема, був встановлений більший розмір грошового забезпечення, відповідачем здійснено доплату позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 31 612,80 грн.

Не погоджуючись з встановленим розміром одноразової грошової допомоги по інвалідності, позивач в червні 2014 року звернувся до суду.

Щодо строків на звернення для захисту своїх порушених прав та інтересів позивача, колегія суддів звертає увагу, що при новому розгляді справи ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 18.09.2015 року було визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду ОСОБА_2 з огляду на те, що оскільки сума допомоги сплачувалася позивачу двома платежами в грудні 2011 року та в червні 2012 року, тому суд визнав обґрунтованими посилання позивача на те, що йому невірно була нарахована одноразова грошова допомога і він дізнався про це з листа департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15.05.2014 року, де зазначено, що розрахунок проведений не на підставі постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року, яка діяла на день подачі заяви, а по постанові Кабінету Міністрів України №815 від 25.07.2011 року, якою зменшено розмір такого нарахування.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на ухвалу Вищого адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у даній справі, якою колегія суддів зазначила, що зважаючи на те, що позовна заява містить вимоги в адміністративній справі про стягнення одноразової грошової допомоги, то суд повинен звернути увагу на положення статті 233 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України). Згідно з частиною другої цієї норми у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі - Закон № 2011-ХІІ), Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» ( далі Постанова КМУ № 499 ), Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 р. № 815«Про внесення змін до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» ( далі - Постанова КМУ № 815 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови КМУ № 499, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам II групи виплачується в розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Постановою КМУ № 815, що набрала чинності 11.08.2011 р., було внесено зміни до зазначеної Постанови КМУ № 499, якими, зокрема, передбачено зменшення розміру одноразової грошової допомоги інвалідам II групи до 30-місячного грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності виникло саме в момент встановлення йому ІІ групи інвалідності ( 22.06.2011 р. ), то така допомога має бути йому виплачена на підставі нормативно-правових актів, чинних на той час, та в регламентованому ними розмірі, який становить 54 розмірів місячного грошового забезпечення.

З огляду на це, колегія суддів звертає увагу на те, що наявні всі необхідні правові підстави для застосування ч. 2 ст. 11 КАС України та визнання протиправним і скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті ), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 30.08.2011 р. про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Колегія суддів під час дослідження матеріалів спраи та обставин справи, що стосуються стягнення з відповідача заборгованості з одноразової грошової допомоги в сумі 163 165, 44 грн., зазначає наступне.

Оскільки розрахунок суми недоплати позивачу одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень відповідача, вільна реалізація яких має на меті надати можливість суб'єкту влади на власний розсуд повністю або частково визначити вид і зміст управлінського рішення, яке ним приймається, або можливість вибору ним одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених приписами відповідного нормативно-правового акта.

При цьому, аналіз ст.ст. 3, 17 КАС України надає підстави стверджувати, що суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта влади доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція.

Крім того, у ч. 4 ст. 105 КАС України серед переліку вимог, які може містити адміністративний позов, не зазначено вимоги про стягнення заборгованості із суб'єкта владних повноважень.

З викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги.

Водночас, з метою повного та всебічного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, колегія суддів, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 та ст. 195 КАС України, вважає доцільним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 2 Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, тобто в редакції станом на 22.06.2011 р., з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не у повній мірі доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому вступна та резолютивна частина постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задоволити частково.

Вступну та резолютивну частину постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року - скасувати.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травнми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів україни від 28 травня 2008 року № 499 у редакції станом на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

У задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 листопада 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.