Ухвала суду № 62652622, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 рокусправа № 804/7487/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі №804/7487/15 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновленні на роботі, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справ №804/7487/15 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної компенсації - скасовано. Позов ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної компенсації задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області з 20.04.2015року. Стягнуто з Управління Національного банку України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.04.2015 року по 04.04.2016 року в розмірі 70717 грн. 24 коп. та моральну компенсацію в розмірі 6000 грн., всього 76717 рн.24 коп. Допущено до негайного виконання постанову суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області. Допущено до негайного виконання постанову суду про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 5990 грн.51 коп.

ОСОБА_1, в порядку статті 267 КАС України, звернулася до суду із заявою від 25.07.2016р. про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016р.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення суду від 04.04.2016р., ухиляння відповідача від сплати присудженої заробітної плати та компенсації за заподіяну моральну шкоду. В обґрунтування заяви зазначала, що наказ про поновленні на роботі відповідачем видано лише 20.05.2016р., та відповідачем не виплачено присудженні судовим рішенням кошти. З цих підстав також просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу ухвалення судом рішення по день видання наказу про поновлення на роботі.

07.10.2016р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про збільшення розміру вимог за невиконання відповідачем

постанови суду від 04.04.2016 року, згідно якої позивач просить розглянути заяву від 25.07.2016 року, з приєднанням наступних вимог:

- визнати наказ №1951-к від 18.05.2016року Національного банку України про поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі постанови суду від 04.04.2016р. нечинним, оскільки невиконання та ухилення відповідача на виконання постанови суду від 04.04.2016 року мали наслідком зміни правового статусу ОСОБА_1 з 01.05.2016 року і як наслідок порушення всіх її прав як державного службовця та тяжкі наслідки;

- стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9000000,0грн., завданої порушенням всіх прав державного службовця та фактичним скасуванням судового рішення від 04.04.2016 року. Допустити негайне виконання рішення суду по відшкодуванню моральної шкоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року заяву про збільшення розміру вимог від 07.10.2016р. повернуто позивачу у звязку з її невідповідністю вимогам ст..267 КАС України, а саме суд вказав на порушення позивачем строків подання заяви, які визначені ч.9 ст.267 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції процесуального права позивача, яке передбачено ч.1 ст.137 КАС України та згідно якого позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. З цих підстав заявник апеляційної скарги вказує на відповідність вимогам КАС України заяви про збільшення розміру вимог від 07.10.2016р.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, частиною 9 статті 267 КАС України визначено один із процесуальних способів судового контролю за виконанням судових рішень (за заявою особи), які передбачені статтею 267 КАС України.

Інститут судового контролю за виконанням судових рішень запроваджений з метою реалізації завдань адміністративного судочинства та спрямований на забезпечення фактичного виконання рішення суду.

Таким чином, в межах частини 9 статті 267 КАС України можуть бути розглянуті заяви, які стосуються своєчасного та фактичного виконання ухваленого судового рішення відносно субєкта владних повноважень.

При цьому, у разі якщо позивач вважає порушенням своїх прав несвоєчасне (неповне), на його думку, виконання рішення суду, то чинним законодавством врегульована можливість захисту права, зокрема, порушення перед судом питання щодо стягнення збитків, у тому числі моральної шкоди, але вказані питання виходять за межі правового регулювання частини 9 статті 267 КАС України, завдання якої, як зазначено вище, полягає у встановлені судового контролю спрямованого на забезпечення фактичного виконання рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги у заяві від 07.10.2016р. про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 9000000,0грн., у звязку з порушенням відповідачем прав позивача під час виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 року, не можуть бути розглянуті судом в порядку ч.9 ст.267 КАС України.

Щодо заявленої у заяві від 07.10.2016р. вимоги про визнання неправомірним наказу №1951-к від 18.05.2016року Національного банку України про поновлення ОСОБА_1 на роботі, то вказані вимоги, на думку колегії суддів, можуть бути предметом розгляду в порядку ч.9 ст.267 КАС України, оскільки таке рішення відповідачем прийнято в межах виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 року.

В той же час, ч.9 ст.267 КАС України передбачено, що заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Таким чином, у спірному випадку, заява про визнання неправомірним наказу №1951-к від 18.05.2016року Національного банку України про поновлення ОСОБА_1 на роботі, могла бути подана позивачем до суду протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування зазначеного наказу, з яким він повязує порушення своїх прав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які з огляду на доводи апеляційної скарги не спростовуються позивачем, свідчать про те, що про наказ №1951-к від 18.05.2016р. позивач дізнався 19.05.2016р. Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, перебіг десятиденного строку звернення до суду починався з 20.05.2016 року та останнім днем строку звернення до суду є 30.05.2016 року (з урахуванням вихідного дня 29.05.2016 року).

Встановивши такі обставини справи та пославшись на положення ч.9 ст.267 КАС України, якою передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона повертається позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення заяви від 07.10.2016р. позивачу.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача, і з висновками суду першої інстанції в цій частині, щодо можливості застосування положень ч.1 ст.137 КАС України під час розгляду заяви в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Отже, вказаною нормою визначено процесуальне право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Тобто, таке процесуальне право стосується лише можливості збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. Під час розгляду заяви в порядку судового контролю за виконанням судового рішення суд не розглядає (не вирішує) позовні вимоги, а встановлює обставини, які свідчать про фактичне виконання чи невиконання судового рішення, яке ухвалено за результатами розгляду раніш заявлених позовних вимог, і в залежності від встановлених обставин справи ухвалює рішення не про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, а яке направлене на фактичне виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача, вже підтвердженим раніш ухваленим рішенням.

Крім цього, стаття 137 КАС України знаходиться в Главі 3 «Судовий розгляд справи» Кодексу адміністративного судочинства України. У свою чергу, судовий розгляд справи закінчуються ухваленням судового рішення. Після закінчення судового розгляду та ухвалення судового рішення у справі є неможливим збільшення або зменшення розміру позовних вимог на будь-якій іншій стадії судового процесу (апеляційне, касаційне провадження), у тому числі і у процесуальних питаннях, повязаних із виконанням судових рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість доводів заявника апеляційної скарги щодо порушення судом його прав, які передбачені ч.1 ст.137 КАС України.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено процесуальне питання відносно поданої позивачем заяви від 07.10.2016р. про збільшення розміру вимог за невиконання відповідачем постанови суду від 04.04.2016 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.199, ст..ст.200, 205 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі №804/7487/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.11.2016р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк