Постанова № 62652409, 14.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м. Київ810/2293/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані»

до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані» з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.07.2016 № НОМЕР_1 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.08.16).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що факт невчасної реєстрації виписаних податкових накладних в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, який був встановлений під час камеральної перевірки та зафіксований в Акті перевірки від 17.06.2016 № 745/10-02-12-01/32541178 на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, відбувся у звязку з необґрунтованим та безпідставним розірванням податковим органом в односторонньому порядку «Договору про визнання електронних документів».

Підставою для розірвання вказаного договору, стало нібито не знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані» за місцем реєстрації, з даними твердженнями відповідача, позивач не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивач знаходиться за місцем своєї реєстрації і постійно отримує від відповідача поштову кореспонденцію.

Крім того, позивач зазначив, що 08.04.2016 ним було подано до канцелярії відповідача новий договір про визнання електронних документів, однак станом на 20.04.2016 він не був підписаний податковим органом.

Позивач також зазначає, що 14.04.2016, 18.04.2016 та 19.04.2016 ним було надіслано до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області новий договір, згідно квитанції № 1 договір був доставлений до центрального рівня ДФС України 14.04.2016, але не був прийнятий у зв'язку з тим, що діє договір про визнання електронних документів від 17.08.2015 № 170820151.

Також позивач зазначає, що у звязку з розірванням договору про визнання електронних документів він позбавлений можливості вчасно подавати електронну звітність.

На думку позивача, дії відповідача стосовно розірвання в односторонньому порядку діючого договору про визнання електронних документів та відмова в укладенні нового договору, які призвели до невчасної реєстрації податкових накладних в ЄДРПН є систематичним блокуванням прийняття електронних податкових документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані».

Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення- рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 14.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду 12.09.2016 подав заперечення на адміністративний позов, в яких з позовними вимогами позивача не погоджується, наполягає на тому, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач посилався на обставини, викладені в Акті перевірки та на той факт, що податковим органом правомірно було розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів укладений з позивачем, оскільки було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані» відсутнє за юридичною адресою.

Крім того, представник відповідача в запереченнях просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача за наявними у ній документами.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд протокольною ухвалою від 14.09.2016 вирішив розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, оперативним управлінням Білоцерківської ОДПІ 30.12.2015 року на виконання вимог запиту управління оподаткування юридичних осіб від 30.12.2015 року № 757/10-02-15-01 було здійснено вихід за податковою адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в базах даних органів ДФС України (АІС «Облік платників податків», ІС «Податковий блок») - Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 1/42. оф. 504.

В результаті виїзду, працівниками відповідача було встановлено відсутність позивача за адресою реєстрації, що зазначена у реєстраційних документах.

В ході опитування охоронця офісного приміщення за вказаною адресою, останній повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані» (код ЄДРПОУ 32541178) йому не відоме, а також підтвердив факт відсутності позивача за вказаною адресою, однак від надання письмових пояснень категорично відмовився.

За результатами проведеного заходу працівниками ОУ Білоцерківської ОДПІ складено довідку від 30.12.2015 № 1376 за формою 2 щодо невстановлення позивача за місцезнаходженням.

04.01.2016 Білоцерківською ОДПІ було прийняте Рішення № 24/15-02-15- 01/32541178/24 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність ТОВ «ОСОБА_1 Компані» за місцезнаходженням, на виконання якого відповідачем сформовано та направлено на адресу державного реєстратора Повідомлення за формою № 18-ОПП від 04.01.2016 року № 24/10-02-11-01 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з заперечень відповідача, 05.01.2016 Білоцерківською ОДПІ на підставі пункту 4 розділу 6 Договору про визнання електронних документів та того факту, що позивач не знаходиться за місцем реєстрації було в односторонньому порядку розірвано вказаний договір.

Листом від 29.03.2016 року № 2714 відповідач повідомив ТОВ «ОСОБА_1 Компані» про факт розірвання договору.

Не погодившись з рішенням відповідача про розірвання договору, позивачем було направлено на адресу відповідача ряд скарг (а.с. 21-29).

В зазначених скаргах, позивач зазначає, що ним 08.04.2016 було подано до канцелярії відповідача новий договір про про визнання електронних документів, однак станом на 21.04.2016 він залишений без відповіді.

Крім того, в своїх скаргах позивач зазначає, що 14.04.2016, 18.04.2016, 19.04.2016 ним було надіслано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області нові договори про визнання електронних документів.

Зі змісту отриманих від центрального порталу прийому звітності ДФС України Квитанцій № 1, договіри не прийнято, у звязку з тим, що діє договір про визнання електронних документів від 17.08.2015 № 170820151.

Також в зазначених скаргах позивач вказував, що при спробі зареєструвати податкові накладні № 1 від 04.04.2016, № 2 від 05.04.2016, № 3 від 06.04.2016, № 5 від 08.04.2016 в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних він отримував Квитанцію № 1 в якій зазначено, «документ не прийнято; Можливо розірвано Договір про визнання електронних документів».

Вказані квитанції, позивач додавав до своїх скарг.

Листом від 06.05.2016 № 4005/10/10-02-11-01 на лист позивача від 22.04.2016 без номеру Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача, що «…25.04.2016 Білоцерківською ОДПІ розглянуто договір про визнання електронних документів у паперовому вигляді (від 06.04.2016 (вх. № 3050/10) та скарги які надійшли від ТОВ «ОСОБА_1 Компані». За результатами розгляду та у зв'язку з отриманням від оперативного управління Білоцерківської ОДПІ службового листа від 22.04.2016 № 1149 щодо підтвердження місцезнаходження ТОВ «ОСОБА_1 Компані» за адресою його реєстрації Білоцерківською ОДПІ прийнято рішення про підписання договору про визнання електронних документів між Білоцерківською ОДПІ та ТОВ «ОСОБА_1 Компані…».

Також судом встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку позивача за наслідками якої складено Акт від 17.06.2016 № 745/10-02-12-01/32541178 про результати камеральної перевірки даних задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ОСОБА_1 Компані» код за ЄДРПОУ 32541178 за квітень 2016 року (далі Акт перевірки).

З Акта перевірки вбачається, що при перевірці працівником податкового органу було використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року від 17.05.2016 № НОМЕР_2; додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за квітень 2016 року від 17.05.2016 № НОМЕР_3; Додаток 2 «Довідка про суму відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) за квітень 2016 року від 17.05.2016 року № НОМЕР_4; додаток 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року від 17.05.2016 року № 99079196961; надіслані засобами телекомунікаційного звязку до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в електронному вигляді та бази данних ДФС України.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «ОСОБА_1 Компані» порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних, що передбачений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, а саме: № 1 від 04.04.2016, сума ПДВ 213 207,3 грн., що зареєстрована 25.04.2016; № 2 від 05.04.2016, сума ПДВ 222 762,5 грн., що зареєстрована 25.04.2016; № 3 від 06.04.2016, сума ПДВ 57 765,05 грн., що зареєстрована 25.04.2016; № 5 від 08.04.2016, сума ПДВ 166 887,9 грн., що зареєстрована 25.04.2016.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.07.2016 № НОМЕР_1, яким згідно з пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 660622,80 грн. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 66 062,30 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки відповідача та податковим повідомленням рішенням від 05.07.2016 № НОМЕР_1, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 1 Порядку Кабінету Міністрів від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Згідно із пунктом 2 вказаного порядку внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 "Про надання електронної податкової звітності" (далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 233 закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Як вже зазначалося судом, підставою розірвання в односторонньому порядку відповідачем укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів від 17.08.2015 № 170820151 став встановлений оперативним управлінням Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області факт відсутності позивача за адресою реєстрації, що зазначена у реєстраційних документах.

За результатами проведеного заходу працівниками ОУ Білоцерківської ОДПІ складено довідку від 30.12.2015 № 1376 за формою 2 щодо невстановлення позивача за місцезнаходженням, а 04.01.2016 Білоцерківською ОДПІ було прийняте Рішення № 24/15-02-15-01/32541178/24 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність ТОВ «ОСОБА_1 Компані» за місцезнаходженням, на виконання якого відповідачем сформовано та направлено на адресу державного реєстратора Повідомлення за формою № 18-ОПП від 04.01.2016 року № 24/10-02-11-01 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку вищевказаного договору, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15.05.2003 № 755-VI (далі - Закон № 755) місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 755 Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, частиною 1 статті 17 Закону № 755 визначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. При цьому, в частині 2 статті 17 Закону №755 визначено, що в Єдиному державному реєстрі, містяться відомості, зокрема й щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 18 Закону №755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

Відповідно до змісту Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2016, 12.01.2016, 29.03.2016 місцезнаходженням позивача є: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, офіс 504.

В графі «Дані про підтвердження відомостей про юридичну особу» у вказаних витягах міститься запис «підтверджено». Отже, підприємство за даними з ЄДР знаходилось за своїм зареєстрованим місцезнаходженням.

Крім того, суд при прийнятті рішення по справі не приймає до уваги посилання відповідача на нібито надані пояснення охоронця офісного приміщення за адресою знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані» щодо відсутності останнього за вказаною адресою, оскільки відповідачем не зазначено якою саме особою були надані вказані пояснення та не надано доказів того, що вказана особа дійсно є охоронцем приміщення за адресою Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42 та володіє інформацією стосовно осіб, які здійснюють господарську діяльність в приміщенні за вказаною адресою.

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність його дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, а саме: не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та доказів внесення реєстратором вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що у позивача не було законних підстав для розірвання в односторонньому порядку укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів.

Також суд зазначає, що позивачем було зареєстровано вказані податкові накладні 25.04.2016, а саме в той день коли відповідачем було підписано новий договір про визнання електронних документів, що вказує на той факт, що єдиною причиною по якій позивач не міг вчасно зареєструвати податкові накладні була відсутність права підпису електронних документів, яке надається договором про визнання електронних документів.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача, а також незаконного розірвання договору про визнання електронних документів, що спричинило невчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору у сумі 1 378 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.07.2016 № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані» судові витрати у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.