Ухвала суду № 62651209, 07.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3161/15-к Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 11-кп/783/734/16 Доповідач: Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: судді Валько Н.М.

Суддів: Гаврилова В.М., Каблака П.І.

При секретарі: Бориславському Р.А.

З участю прокурора: Свореня І.М.

адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника-адвоката ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 29.04.2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого підсобником на ПП «Львівдах», проживаючого за адресою: м.Львів., вул..Полуботка, 3/2, раніше неодноразово судимого, останній раз: 01.10.2015 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, до покарання частково приєднано покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 01.10.2015 року та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислюється з часу фактичного затримання 22.06.2015 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк відбуття покарання, строк попереднього увязнення з 22.06.15 року по 29.04.16р. Запобіжний західОСОБА_3 тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишено без змін.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше неодноразово судимого, останній раз: 05.10.2011 року Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислюється з часу взятття під варту 29.04.2016 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_4 в строк відбуття покарання, строк попереднього увязнення з 23.06.15 року по 15.12.15р. Запобіжний західОСОБА_4у виді застави змінено на тримання під вартою, взято під варту в залі суду.

Заставу у розмірі 36540 грн., які були внесені ОСОБА_5, повернуто останній.

Згідно вироку суду 12.06.2015 близько 19-20 год. ОСОБА_3 перебуваючи між будинками №60 - 62 по вул.Некрасова у м.Львові, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4, узгодивши з останнім свої злочині дії, з метою протиправного збагачення, підійшовши до потерпілої ОСОБА_6, яка перебуваючи в стані вагітності, прогулювалась із своїм двох річним сином, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка зірвав із шиї потерпілої золотий ланцюжок, вагою 10 грам, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 10 000 грн.

Після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_7 із викраденим майном потерпілої ОСОБА_8, діючи за попередньо спланованим планом, побіг з місця вчинення кримінального правопорушення до автомобіля марки «Fiat - Тіро», реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_9 Однак, потерпіла ОСОБА_8, побачивши це, почала голосно кричати з вимогою припинення протиправних дій останніх, одночасно підходячи до автомобіля, ОСОБА_3 зупинився біля нього на декілька хвилин і, не сідаючи в салон транспортного засобу, втік з місця вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_9 в цей час, з метою зупинення потерпілої ОСОБА_8, дії якої були спрямовані на переслідування ОСОБА_10 швидко розпочав рух автомобілем, яким направлявся в її сторону. З метою залякування можливим наїздом ОСОБА_9 підїхав до потерпілої, різко пригальмував та виїхав на бордюр, зупинившись між самою потерпілою та її малолітнім сином. Через деякий час ОСОБА_9 автомобілем відїхав назад та з місця вчинення злочину втік.

У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, не погоджуючись з вироком суду 1-ї інстанції, вважає його незаконним та таким, що ухвалений з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому, покликається на те, що обвинувачений ОСОБА_4 не брав участі у підготовчому судовому засіданні, чим було порушено його право на захист, на безпосередню участь у розгляді провадження, на подання скарг та заявлення клопотань. В ході судового розгляду, на думку апелянта, не було здобуто жодного доказу нявності попередньої домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вчинення грабежу, як і не було здобуто доказів наявності умислу у ОСОБА_4; стороною обвинувачення не було, зокрема, доведено причину однозначного виключення свідка ОСОБА_11 із переліку можливих підозрюваних, оскільки він, як і ОСОБА_4 перебував у автомобілі, знайомий із ОСОБА_3 триваліший час ніж ОСОБА_4 Просить вирок суду в частині визнання винним ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України скасувати, а провадження закрити у звязку з відсутністю у його діях складу злочину.

У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, не погоджуючись з вироком суду 1-ї інстанції, покликається на те, що стороною обвинувачення не було доведено, а суд 1-ї інстанції помилково прийшов до переконання в тому, що ОСОБА_3 діяв умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4, узгодивши з останнім свої злочинні дії, з метою протиправного збагачення; окрім показів потерпілої, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази щодо наявності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовленостей про вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення. Вказує на те, що на його думку, покази потерпілої спростовуються поясненнями даними ОСОБА_3 в судовому засіданні, поясненнями свідка ОСОБА_11, а отже існує сумнів в доведеності цієї обставини, який повинен трактуватися виключно в корсить обвинуваченого. Крім цього, зазнчає, що судом 1-ї інстанції не було встановлено та підтверджено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в матеріалах відсутні докази приналежності ланцюжка потерпілій, його ідентифікуючі ознаки, вагу та вартість. Стверджує, що наявні у матеріалах докази винуватості ОСОБА_3, а саме протоколи предявлення особи для впізнання та заява потерпілої ОСОБА_6 від 23.06.2015 року не можуть вважатися належними та допустимими, оскільки такі чітко не вказують на вину ОСОБА_3 Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України у звязку із недоведеністю участі останнього у його вчиненні.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не погоджуючись з вироком суду 1-ї інстанції, покликається на те, що як на досудовому слідстві, так і у суді його права були порушені, його провина належним чином в скоєнні даного злочину не доведена; потерпіла чітко не вказала на нього, як на особу, що вчинила злочин, а також те, що він був у злочинній змові з обвинувачений ОСОБА_3С.Ю, який є його знайомим. Вказує і на те, що не було проведено огляду автомобіля на наявність ушкоджень при спробі наїзду на потерпілу. Ствержує, що відносно нього скоювалось катування та тиск з боку працівників поліції. Просить скасувати оскаржуваний вирок суду, а матеріали кримінального провадження відносно нього направити на нове досудове розслідування, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який подані учасниками судового розгляду апеляційні скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подані учасниками судового розгляду апеляційні скарги без задоволення, позицію адвоката ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_4, самого ОСОБА_4, які свої апеляційні скарги підтримали, просять їх задоволити, підтримали і апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, позицію адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та самого ОСОБА_3, які подану апеляційну скаргу підтримали, просять її задоволити, підтримали і апеляційні скарги адвоката ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_4, вивчивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи поданих апеляційних скарг, Колегія Суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Колегія Суддів вважає, що районним судом вірно оцінено позицію обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо невизнання ними своєю вини в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, як спосіб захисту та мету уникнення відповідальності, оскільки винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України доведена зібраними та перевіреними у ході судового розгляду доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в суді 1-ї інстанції вказала на те, що 12.06.2015р. близько 19-00год. вона з своїм малолітнім сином, який в руці тримав іграшкову машину, йшли по вул.Некрасова в м.Львові і звертали на вул.Кутову. Коли вони йшли звернула увагу на припаркований автомобіль НОМЕР_2, який стояв з відкритими дверима. За кермом автомобіля сидів ОСОБА_4, а біля автомобіля стояв невідомий молодий чоловік. В подальшому вона побачила ОСОБА_3, який рухався в її сторону і почав йти між нею та дитиною. Будучи вже біля її дитини ОСОБА_3 зірвав з неї золотий ланцюжок, в звязку з чим вона впала животом на тротуар. Зірвавши ланцюжок ОСОБА_3 побіг в сторону до автомобіля, за кермом якого сидів ОСОБА_4 В цей час вона почула як двигун автомобіля завівся. Коли ОСОБА_3 підбіг до автомобіля вона по інерції почала його наздоганяти та голосно кричати, в звязку з чим ОСОБА_3 в автомобіль не сів, а почав далі втікати. Коли вона кричала автомобіль під керуванням ОСОБА_4 різко почав рух в її сторону і виїхав на бордюр тротуару та зупинився між нею та дитиною, вона перелякалась за дитину і змушена була зупинитись. В подальшому автомобіль під керуванням ОСОБА_4 зїхав на дорогу і зник в невідомому напрямку, а вона підійшла до дитини, щоб заспокоїти, оскільки він плакав та кричав. Додатково зазначила, що на момент вчинення злочину вона перебувала в стані вагітності на 8 місяці, тому обвинувачені не могли цього не помітити. Після даної події була загроза передчасних пологів та втрати дитини, оскільки при падінні на тротуар вона впала на живіт, а також побила праве коліно та ліву руку.

Крім цього, в залі судового засідання детально описала та вказала на обвинуваченого ОСОБА_3, як особу, яка зірвала з неї ланцюжок та обвинуваченого ОСОБА_4, як на особу, яка перебувала за кермом автомобіля.

Крім вказаного, на переконання Колегії Суддів, судом 1-ї інстанції вивчено, перевірено та вірно покладено в основу вироку в якості доказів:

- протокол предявлення особи для впізнання від 23.06.2015р. (т.1 а.с.24-25), згідно якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_3 по загальним рисам обличчя, світлому волоссі та росту;

- протоколи проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 10.06.2015р. (т.1 а.с.36-42) та від 21.07.2015р. (т.1 а.с.148-156), згідно якого потерпіла ОСОБА_6вже на місці вказує про обставини вчиненого грабежу відносно неї;

- протокол огляду місця події від 30.06.2015р. та фототаблиці (т.1 а.с.43-46), згідно якого на стоянці біля будинку №36 по вул.Зубрівська у м.Львові було оглянуто автомобіль НОМЕР_3 та жодних пошкоджень не виявлено;

- заява потерпілої ОСОБА_6 від 23.06.2015р. (т.1 а.с158), згідно якої остання просить проведення впізнання по фотознімкам, у звязку з тим, що вона перебуває на 8,5 місяців вагітності і хвилюється за своє життя та здоровя;

- протокол предявлення особи для впізнання від 22.06.2015р. (т.1 а.с.159-160), згідно якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_4 по статурі, волоссі та росту.

Колегія Суддів вважає, що районним судом повно, всебічно та обєктивно досліджено матеріали справи, проаналізовано усі зібрані по справі докази та правильно покладено їх в основу вироку по справі. За наведених обставин, на переконання Колегії Суддів, винуватість обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України є повністю доведена, а їх дії за вказаною нормою КК України кваліфіковано вірно.

Оцінюючи показання потерпілої, суд правильно надав їм віри, оскільки такі є послідовними, узгодженими між собою та знаходяться в обєктивному звязку із матеріалами справи.

На переконання Колегії Суддів, висновки суду про винуватість обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Усім доказам суд дав належну оцінку, яка не викликає сумнівів у її обєктивності та обґрунтованості.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд 1-ї інстанції, на переконання Колегії Суддів, вірно, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особу винних, які раніше неодноразово судимі, відсутність помякшуючих покарання обставин, обтяжуючих вчинення злочину відносно жінки, яка перебувала у стані вагітності, прийшовши до правильного висновку про необхідність призначення їм покарання у межах санкції статті, яка їм інкримінується.

Саме призначене районним судом обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 покарання, на переконання Колегії Суддів, буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

З урахуванням викладеного, Колегія Суддів вважає, що доводи поданих апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують.

Порушень вимог чинного законодавства, які б впливали на законність та обґрунтованість прийнятого рішення Колегією Суддів не встановлено.

Підстав для скасування чи зміни рішення Колегія Суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, Колегія Суддів,

у х в а л и л а:

апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 29.04.2016 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м.Львова від 29.04.2016 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України без змін.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у час відбуття покарання строк попереднього увязнення з 23.06.2015 року по 15.12.2015 року та з 29.04.2016 року по 07.11.2016 року, обвинуваченому ОСОБА_3 з 22.06.2015 року по 07.11.2016 року з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі відповідно до ч.5 ст.72 КК України Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання».

Запобіжний захід тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С у д д і:

Н.М.ОСОБА_13ОСОБА_14Гаврилов