Ухвала суду № 62651196, 07.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/11297/13-к Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 11-кп/783/299/16 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.

суддів Романюка М.Ф., Маліновської-Микич О.В.

при секретаріСтойка Р.З.

розглянула в у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора прокуратури Сихівського району м. Львова, ОСОБА_2 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого по ч.1 ст. 366 КК України, та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2015 року про виправлення описки,

з участю прокурора Подіка Ю.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и л а :

обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року відносно нього скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Прокурор прокуратури Сихівського району м.Львова, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_2 , не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність винуватості та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також з причин грубого порушення вимог кримінально-процесуального закону. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4.250 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків на строк два роки.

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 23 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Звільнено ОСОБА_1 від покарання, у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний особисте зобовязання.

Вирішено питання з речовими доказами.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2015 року виправлено описку, допущену в першому абзаці резолютивної частини вироку суду від 23 лютого 2015 року, ухваленому в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. Вважати вірним наступний виклад першого абзацу резолютивної частини вироку: «ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу 510 грн. з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків».

Ухвалою районного суду від 15 квітня 2015 року виправлено описку, допущену у другому абзаці резолютивної частини ухвали суду від 27 лютого 2015 року, у прізвищі обвинуваченого і таке слід вважати вірним ОСОБА_1

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, має місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та неперевірених у встановленому порядку доказах. Свою вину він не визнавав та заперечував можливість звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, оскільки він був обраний на посаду голови правління гаражного кооперативу № 15 29 березня 2008 року та прийняв за актом приймання-передачі документи кооперативу від його попередника, усі гаражні бокси були встановлені ще у 1989 році. На усні прохання членів кооперативу були видані довідки про перебування конкретної фізичної особи у складі гаражного кооперативу і належність їй гаражного боксу відповідного номеру. Такі довідки підписувалась спочатку головним бухгалтером кооперативу та в одній з редакцій довідки не містилось інформації про знаходження гаражного боксу у межах відведеної кооперативу земельної ділянки. Крім того, Держсільгоспінспекція України листом № 1/8-2013 від 13 березня 2013 року надала дозвіл посадовим особам провести перевірку Автогаражного кооперативу № 15 на вул. Максимовича, 15, а не гаражного кооперативу № 15 на вул. Максимовича, 11 у м.Львові, акт перевірки якого за № 95 від 10 червня 2013 року і був прийнятий судом. В матеріалах справи відсутні план-схема земельної ділянки - додаток до згаданого акту обстеження. Крім того, перевірка проводилась у період часу з 19 до 29 червня 2013 року, в той час як акт складено 20 червня 2013 року.

Прокурор в обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн. та звільнення його від покарання у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з огляду на повне не визнання вини обвинуваченим у вчиненому, відсутність обставин, що б помякшували покарання останнього, оскільки через вчинене кримінальне правопорушення особи незаконно приватизували гаражні бокси, що унеможливило власника земельної ділянки Львівської міської ради вільно нею розпоряджатись.

Окрім цього, санкція ч.1 ст. 366 КК України передбачає, крім основного покарання у виді штрафу та обмеження волі, ще й призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років. Однак, суд додаткового покарання ОСОБА_1 не призначив. Водночас, ухвалами Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого та 15 квітня 2015 року судом виправлено описки в резолютивній частині вироку та доповнено резолютивну частину вироку словами про призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків. У вищевказаних ухвалах виправлялись не арифметичні чи граматичні описки, а призначалось додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, що являється грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Також обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2015 року про виправлення описки.

В мотивах апеляційної скарги покликається на те, що даною ухвалою було змінено резолютивну частину вироку та призначено додаткове покарання, що не передбачено нормами кримінально-процесуального законодавства. У мотивах апеляційної скарги вказує на неповідомлення його належним чином про час слухання питання про так зване виправлення описки та не надіслання копії ухвали, що порушило його процесуальні права. Просить ухвалу суду від 27 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нову про відмову у внесенні виправлень до вироку суду.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги та заперечив апеляцію обвинуваченого.

Обвинувачений підтримав свою апеляцію та заперечив апеляцію прокурора.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді голови гаражного кооперативу № 15, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, за місцем знаходження даної юридичної особи по вул. Максимовича, 11 у м.Львові, використовуючи своє службове становище, протягом 2008-2009 років склав та видав на звернення членів кооперативу завідомо неправдиві документи довідки, в яких вказував інформацію про те, що гаражні бокси, які належать членам гаражного кооперативу № 15, знаходяться у межах відведеної земельної ділянки кооперативу, хоча згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 червня 2013 року, складеного працівниками Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, такі знаходяться поза нею. Впродовж вказаного часу ОСОБА_1 видав наступні довідки: № 75 від 28 червня 2008 року - ОСОБА_4; № 96 від 14 червня 2008 року - ОСОБА_5; № 271 від 28 червня 2008 року - ОСОБА_6; № 279 від 09 липня 2008 року - ОСОБА_7; № 280 від 09 липня 2008 року - ОСОБА_8; № 683 від 22 жовтня 2008 року - ОСОБА_9; № 754 від 07 червня 2008 року - ОСОБА_10; № 085 від 2009 року - ОСОБА_11

Окрім цього, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді голови гаражного кооперативу № 15, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, за місцем знаходження даної юридичної особи по вул. Максимовича, 11 у м.Львові, використовуючи своє службове становище, протягом 2010 року склав та видав на звернення членів кооперативу завідомо неправдиві документи довідки, в яких вказував інформацію про те, що гаражні бокси, які належать членам гаражного кооперативу № 15, знаходяться у межах відведеної земельної ділянки кооперативу, хоча згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 червня 2013 року, складеного працівниками Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, такі знаходяться поза нею. Впродовж вказаного часу ОСОБА_1 видав наступні довідки: № 122 від 21 квітня 2010 року - ОСОБА_12; № 4/198 від 19 червня 2010 року - ОСОБА_13; № 3/10 від 19 червня 2010 року - ОСОБА_14; № 18 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_15; № 20 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_16; № 21 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_16; № 24 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_17; № 26 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_18; № 27 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_19Й; № 28 від 03 липня 2010 року - ОСОБА_19; № 1/8 від 19 липня 2010 року - ОСОБА_20; № 19 від липня 2010 року - ОСОБА_16; № 1/25 від 25 серпня 2010 року - ОСОБА_21; № 30 від вересня 2010 року - ОСОБА_22; № 75/1 від 07 листопада 2010 року - ОСОБА_23; № 42 від 09 листопада 2010 року - ОСОБА_24; № 78/1 від 11 грудня 2010 року - ОСОБА_25

Окрім цього, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді голови гаражного кооперативу № 15, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, за місцем знаходження даної юридичної особи по вул. Максимовича, 11 у м.Львові, використовуючи своє службове становище, протягом 2011 року склав та видав на звернення членів кооперативу завідомо неправдиві документи довідки, в яких вказував інформацію про те, що гаражні бокси, які належать членам гаражного кооперативу № 15, знаходяться у межах відведеної земельної ділянки кооперативу, хоча згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 червня 2013 року, складеного працівниками Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, такі знаходяться поза нею. Впродовж вказаного часу ОСОБА_1 видав наступні довідки: № 96/1 від 26 лютого 2011 року - ОСОБА_26; № 100/1 від березня 2011 року - ОСОБА_27; № 10/1 від квітня 2011 року - ОСОБА_28;№ 103/1 від 02 квітня 2011 року - ОСОБА_29

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора та обвинуваченого підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 371 КПК суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Згідно статті 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні розяснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Частиною 5 статті 27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України. З огляду на ч.4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обовязковим.

Виходячи зі змісту вказаних вище норм Закону, суд проголошує вирок негайно після його складання у нарадчій кімнаті у письмовій формі та виходу із нарадчої кімнати. Проголошення вироку фіксується за допомогою технічних засобів. Текст вироку, який викладений письмово у паперовій формі має повністю збігатися із текстом, який зафіксований на технічному засобі.

Проте, суд даних вимог Закону не виконав. Зокрема, текст вироку, який викладений письмово у паперовій формі та знаходиться у справі не збігається із текстом, який зафіксований на технічному засобі. Зокрема, у наявному в кримінальному провадженні вироку зазначені дані, які не оголошувалися під час проголошення вироку.

Згідно ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів вважає, що таке допущене судом порушення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне судове рішення , а тому вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, що позбавляє апеляційний суд перевірити інші доводи апеляції прокурора та обвинуваченого, окрім доводів, які можуть бути підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Перевірка та оцінка цих інших доводів прокурора та обвинуваченого прямо заборонено Законом, а тому колегія суддів їх не досліджує.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід виконати вимоги Закону, які вказані вище та необхідно дослідити інші доводи прокурора та обвинуваченого в їх апеляціях, які не були предметом дослідження при апеляційному розгляді даної справи.

Крім цього, слід скасувати ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого та 15 квітня 2015 року про внесення виправлень та описок по даній справі, оскільки такі постановлені із порушенням вимог ст. 379 КПК України.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 412, 415, 420 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу обвинуваченогоПивоварника І.В. задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Сихівського району м.Львова ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого та 15 квітня 2015 року про внесення виправлень та описок по даній справі скасувати.

Вирок Сихівського районного суду м.Львова від 23 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у Сихівському районному суді м.Львова

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_30 ОСОБА_31 ОСОБА_32