Ухвала суду № 62651032, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/49707/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Маринчак Н.Є., Юрченко В.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № П/811/322/14 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «СТ-Сервіс»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, позов задоволено: визнано противоправним та скасовані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 07.11.2013: № 0001222202 та № 0001202202, від 27.01.2014 № 0000052202.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру від'ємного значення суми ПДВ, збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.10.2013 за № 105/11-23-22-02/30566892. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 48.1 ст. 48, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 ст. 135, пунктів 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 ст. 140, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): 1) занижено доход на 19178782,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року, в тому числі: а) на 18358269,00 грн. як на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_2 за удаваним правочином - договором доручення на придбання об'єктів нерухомості; б) на 820513,33 грн. як на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Агроспецсервіс» за договором від 15.01.2008, за якою минув строк позовної давності і яка, однак, була списана у бухгалтерському обліку як погашена за рахунок платежів, сплачених на погашення кредиторської заборгованості ТОВ «Агроспецсервіс» за договором № 40/1 від 01.01.2009; 2) завищено витрати на загальну суму 96530,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 3-й та 4-й квартали 2012 року, в тому числі: а) на 75685,00 грн. - сума витрат на добровільне страхування автомобіля марки «АУДІ А8 Лонг», який перебуває у оренді у ПП «Стандарт-Сервіс» б) на 13284,56 грн. - сума витрат за нікчемним правочином із поставки від ПП «Ін-Тайм»; в) на 20845,00 грн. - завищення від'ємного значення попереднього податкового періоду у податковій декларації за 1-й квартал 2012 року, з огляду на те, що у податковій звітності за 2-4 квартали 2011 року відсутнє від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, згідно з висновками акту перевірки позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 22225,00 грн. у податковому обліку за грудень 2011 року, жовтень 2012 року за нікчемними правочинами з поставки від ПП «Альфареалком» та від ПП «Ін-Тайм». У результаті цих порушень податкового законодавства позивач занизив податок на прибуток на 4410351,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року, 1-й квартал 2012 року; завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4-й квартал 2011 року на 20845,00 грн., за 3-й квартал 2012 року на 13285,00 грн., за 4-й квартал 2012 року на 62400,00 грн.; завищив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на 19568,00 грн.; завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на 1223284,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.11.2013: № 0001222202 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 4410351,00 грн. за основним платежем та 2013,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001202202 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року на 19568,00 грн.; від 27.01.2014 № 0000052202 - про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2011 рік на 20845,00 грн., 9 місяців 2012 року на 13285,00 грн., 2012 рік на 46800,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (повірений) та громадянином ОСОБА_2 (довіритель) укладений договір доручення від 07.05.2007, за умовами якого довіритель доручив повіреному підшукати та забезпечити придбання довірителем у власність до 03.03.2009 об'єкти нерухомості: квартири загальною площею не менше 2500 м кв., вартістю не більше 19000000,00 грн., що розташовані в м. Кіровограді та термін введення в експлуатацію яких не перевищує одного року. Додатковими угодами від 05.02.2010 та 28.04.2010 виконання договору було продовжено до 03.06.2010 та до 31.12.2015 відповідно.

Збільшуючи у податковому обліку позивача доход на 18358269,00 грн., що відповідає сумі наданих ОСОБА_2 за договором доручення коштів, ОДПІ посилається на удаваний характер цього правочину та призначення цих коштів як поворотної фінансової допомоги.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 ПК поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з пунктом 135.1 ст. 135 ПК доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, яка визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (підпункти 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135 цієї статті).

Підпунктом 136.1.19 пункту 136.1 ст. 136 ПК визначено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.

Відповідно до частини 1 ст. 235 Цивільного кодексу України (ЦК) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 ЦК).

Частиною 1 ст. 1000 ЦК визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина 2 цієї статті).

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 1007 ЦК довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі, що строки виконання договору доручення змінювались у зв'язку з відсутністю нерухомого майна, на придбання якого було його укладено, зробили обґрунтований висновок про недоведеність у судовому процесі з боку контролюючого органу всупереч вимогам частини 2 ст. 71 КАС України обставин, які б безсумнівно свідчили про удаваність правочину доручення та призначення грошових коштів, отриманих позивачем від громадянина ОСОБА_2, як поворотної фінансової допомоги. За таких обставин збільшення позивачу доходу на 18358269,00 грн. є неправомірним.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне збільшення позивачу доходу на 820513,33 грн. як на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Агроспецсервіс» за договором від 15.01.2008 про поставку товарно-матеріальних цінностей. За висновком ОДПІ щодо цієї суми заборгованості сплив строк позовної давності, а отже позивач у відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 ПК мав збільшити доход на зазначену суму.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, як-то: належно засвідчених копій договору від 15.01.2008, договору купівлі-продажу від 01.01.2009 № 40/1, укладених між позивачем та ТОВ «Агроспецсервіс»; платіжних доручень на сплату позивачем в безготівковому порядку на користь ТОВ «Агроспецсервіс» заборгованості за договором від 01.01.2009 № 40/1, за якими банк провів перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок ТОВ «Агроспецсервіс» 03.10.2011 - 02.11.2011; листів від імені позивача на адресу ТОВ «Агроспецсервіс» про зміну призначення платежу у платіжних дорученнях, а саме: перерахування за ТМЦ згідно договору від 15.01.2008, - встановили, що позивач сплатив кредиторську заборгованість договором від 15.01.2008 в сумі 820513,33 грн. в період з 03.10.2011 по 02.11.2011, що виключає підстави для збільшення оподатковуваного доходу на цю суму. Оцінка вище перелічених доказів судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Відповідають правильному застосуванню норм підпункту 140.1.6 пункту 140.1 ст. 140 ПК висновки судів попередніх інстанцій про правомірне включення позивачем до складу витрат вартості послуг зі страхування автомобіля марки «АУДІ А8 Лонг», який був переданий позивачем в оренду ПП «Стандарт-Сервіс» за договором оренди транспортних засобів від 03.01.2012 № 03/1/12.

Цією нормою встановлено, що витрати із страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, без встановлення при цьому виключеного поширення цього правила на основні засоби, що належать платнику податку на праві власності.

ОДПІ на мала правових підстав для зменшення у податковому обліку позивача за 1-й квартал 2012 року витрат на 20845,00 грн. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік, яким скорегував суму збитків, зменшивши її на 20845,00 грн., що було враховано при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування у податковій декларації за 1-й квартал 2012 року.

Відповідно до пункту 150.1 ст. 150 ПК якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про безпідставне зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками поставки позивачу від ПП «Альфареалком» та від ПП «Ін-Тайм» підрядних робіт за договорами від 24.10.2011 № 2410/1 та від 17.09.2012 № 003Р-17912 відповідно.

Цей висновок суди попередніх інстанцій зробили на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: належно завірених копій податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, банківською випискою з рахунку ПП «СТ-Сервіс». Оцінка цих доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України, на їх підставі суди встановили обставини щодо поставки позивачу від ПП «Ін-Тайм» товарів (комбі-клин, дошка терасна, планки) послуг з укладення терасної дошки та від ПП «Альфареалком» будівельно-монтажних робіт та дали їм правильну юридичну оцінку.

Так, відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Доводи ОДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність вище зазначених податкових повідомлень-рішень, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Маринчак підписВ.П. Юрченко