Ухвала суду № 62650851, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/30186/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу і постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахувати і сплатити заборгованість,

встановив:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року скасовано постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року та прийнято нову постанову, якою визнано неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про невстановлення щодо ОСОБА_1 факту примусового вивезення та утримання у якості малолітнього в'язня у виправно-трудовому таборі та дитячому закладі м. Мінден (Німеччина) в період з червня 1944 року по квітень 1945 року; зобов'язано відповідача повторно розглянути документи щодо встановлення відносно ОСОБА_1 статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м. Мінден відповідно до статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

08 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради із заявою про встановлення статусу жертви нацистських переслідувань на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року.

09 вересня 2014 року позивачу видано "Посвідчення жертви нацистських переслідувань" та з цього часу вона перебуває на обліку в управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради із занесенням даних до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги як "жертва нацистських переслідувань" відповідно до статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

04 листопада 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про отримання з листопада 2011 року (отримала громадянство України) пільг, встановлених Законом України "Про жертви нацистських переслідувань".

13 листопада 2014 року відповідачем надіслало лист позивачу, яким роз'яснено, що право на пільги вона має з моменту отримання "Посвідчення жертви нацистських переслідувань", а саме з 09 вересня 2014 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016с року, позовні вимоги з листопада 2011 року по 24 травня 2014 року залишено без розгляду, оскільки вони заявлені за межами шестимісячного строку звернення до суду.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, позов задоволено: зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради перерахувати та сплатити заборгованість, яка належить позивачу згідно зі статусом неповнолітнього в'язня відповідно до статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за період з 25 травня 2014 року по 09 вересня 2014 року.

Ці судові рішення про задоволення позову в межах строку звернення до суду мотивовані тим, що позивач має право на отримання пільг, передбачених статтею 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", тому вказані вимоги про перерахунок і виплату заборгованості, яка належить позивачу згідно зі статусом неповнолітнього в'язня відповідно до статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", підлягають задоволенню за період з 25 травня 2014 року по 09 вересня 2014 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що не отримавши статусу жертви нацистських переслідувань, не могла подати до суду позов про виплату заборгованості з листопада 2011 року по 24 травня 2014 року, що є доказом поважності пропуску, передбаченого статтею 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу і постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахувати і сплатити заборгованість.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак