Ухвала суду № 62650815, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/14618/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Маринчак Н.Є., Юрченко В.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014

у справі № 2-а-405/12/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позову

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.07.2011 за № 2766/23-5/32125693. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 1.32 ст.1, підпункту 5.1.5 пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, пункту 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 1.7 ст.1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив валові витрати на загальну суму 2813165,00 грн. у податковому обліку за ІІ квартал 2010 року, І квартал 2011 року та податковий кредит на загальну суму 502198,00 грн. у податковому обліку за квітень, травень, червень 2010 року, лютий 2011 року за наслідками нікчемних правочинів з поставки від ПП «Мангуст Агро Юг», ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ПП «Югтрансагро», ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Євротранссервіс ЛТД», ТОВ «Светотехніка» товару (насіння соняшника, олія); завищив податковий кредит за податковими накладними, виписаними ПП «Інвестагропівдень» на 9875,40 грн., ТОВ «КФ «Пандора» на 16054,11 грн., ТОВ «Холес Трейд» на 26376,75 грн., у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 297570,00 грн. у податковому обліку за І квартал 2011 року; занижено податок на прибуток на 236030,00 грн. та ПДВ на загальну суму 554503,00 грн. у податковому обліку за квітень, травень, червень 2010 року; завищено суму від'ємного значення з ПДВ за лютий 2010 року на 921,00 грн.

Висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Мангуст Агро Юг», ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ПП «Югтрансагро», ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Євротранссервіс ЛТД», Светотехніка-Херсон» обґрунтовано посиланням на податкову інформацію, отриману внаслідок здійснення заходів податкового контролю, яка свідчить про ознаки фіктивності цих постачальників та їх контрагентів у ланцюзі поставок, як то: відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, інших матеріальних ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення поставки; - свідчень директора ТОВ «Промспецтор», наданих у межах кримінального провадження, про відсутність відношення до господарської діяльності цього товариства та реєстрація його за винагороду.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2011: № 0003062301 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 236030,00 грн. за основним платежем та 59007,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003072301 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 554503,00 грн. за основним платежем та 138625,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.11.2011 № 0006082301 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 234879,00 грн. за основним платежем та 58720,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від імені ПП «Мангуст Агро Юг», ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ПП «Югтрансагро», ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Євротранссервіс ЛТД», ТОВ Светотехніка-Херсон» товару (зокрема, насіння соняшника, олія) від імені цих постачальників виписані накладні та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення суми валових витрат та включення сум ПДВ до складу податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із встановленого в судовому процесі факту відсутності поставки позивачу від ПП «Мангуст Агро Юг», ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ПП «Югтрансагро», ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Євротранссервіс ЛТД», ТОВ «Светотехніка-Херсон» товару. Цей факт суд встановив на підставі доказів у справі, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 КАС України. Оцінка наданих позивачем документів бухгалтерського та податкового обліку судом зроблена з врахуванням доказів про відсутність у ПП «Мангуст Агро Юг», ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ТОВ «Промспецтор» та Светотехніка-Херсон» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів) трудових ресурсів, без яких здійснення поставки неможливо саме по собі; їх податкової поведінки (на ненадання податкової звітності, відсутність за місцезнаходженням та приховування від контролюючих органів) як зазначених юридичних осіб, так і тих юридичних осіб, за якими вони декларували податковий кредит; пояснень директора та засновника ТОВ «Промспецтор» ОСОБА_3, який спростував своє відношення до господарської діяльності цього товариства, підтвердивши при цьому здійснення дій щодо реєстрації товариства за винагороду. Надаючи оцінку товарно-транспортним накладним, на які позивач посилається як на доказ на транспортування товару від цих постачальників, суд взяв до уваги їх не відповідність нормативно затвердженій формі. Так, за операціями з ПП «Мангуст Агро Юг» в товарно-транспортних накладних відсутні номери, відомості про вантаж, осіб, які відпустили вантаж; підписи водіїв, прізвища осіб, які одержали вантаж; пункт навантаження зазначений у як назва селища; за операціями з ТОВ «Фірма Сервістрансмаш» - пункт навантаження зазначений як Херсонська область; за операціями з ТОВ «Промспецтор» - не вказано пункт навантаження (в цій графі зазначено тільки «Миколаївська область»), відсутні відомості про вантаж, про особу, яка відпустила вантаж; за операціями з ТОВ «Євротранссервіс ЛТД» - не зазначено конкретний пункт навантаження (зазначено тільки м. Каховка та/або с. Красний Перекоп без вказівки адреси складу, перевалочного пункту, току тощо); відсутні підписи осіб, які відправили вантаж. Ці недоліки з врахуванням вище зазначених обставин щодо відсутності у вище перелічених постачальників адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, не встановлення джерела походження товару через наявність таких же ознак в діяльності постачальників по всьому ланцюгу поставок, були правильно оцінені судами першої та апеляційної інстанцій як такі, що ставлять під сумнів достовірність товарно-транспортних накладних як доказу транспортування товару.

Застосування судами попередніх інстанції норм процесуального і матеріального права при вирішенні спору у цій справі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Одне лише надання позивачем податкових накладних, виписаних від імені ПП «Мангуст Агро Юг», ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ПП «Югтрансагро», ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Євротранссервіс ЛТД», ТОВ «Светотехніка-Херсон», не є безумовним доказом реальності господарських операцій з цим постачальником, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту за квітень та червень 2010 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними від імені ПП «Інвестагропівдень» на 9875,40 грн., ТОВ «КФ «Пандора» на 16054,11 грн. та ТОВ «Холес Трейд» на 26376,75 грн., які відсутні за місцезнаходженням, а останнє припинено як юридична особа, не декларували податкові зобов'язання, зокрема за наслідками господарських операцій з позивачем, джерело походження товару, на придбання якого у цих постачальників позивач надав видаткові і податкові накладні (насіння соняшника), в судовому процесі не встановлено через відсутність належних доказів.

Доводи позивача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Маринчак підписВ.П. Юрченко