Ухвала суду № 62650769, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/26908/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А., розглянувши

касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016

у справі № 821/320/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)

до Головного управління ДФС України у Херсонській області (далі - ГУ ДФС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов СПД ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09.02.2016 № 0000042206 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 000,00 грн., застосованих до СПД ОСОБА_1 за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії.

Як свідчить зміст касаційної скарги, обґрунтовуючи довід про невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДФС посилається на обставини, які стали підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 000,00 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, та які були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі яких суд зробив висновок, що вони не підтвердилися.

У судовому процесі встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 № 0000042206 про застосування до позивача фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 44 000,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліценції та продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж мінімально встановлені роздрібні ціни на такі напої, прийнято ГУ ДФС на підставі акту фактичної перевірки від 02.02.2016 № 020/2122/223321016785, яким зафіксовані вказані порушення.

Задовольняючи позов СПД ОСОБА_1 частково, суд виходив із того, що, оскільки вона здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами № 4-21-21-64-07185 з терміном дії з 26.11.2014 до 26.11.2015, ГУ ДФС неправомірно застосувало до неї штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, за торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами 25.11.2014 без наявності відповідної ліцензії.

Статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-III та постановою Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2009 № 1755 встановлені термін використання ліцензій та порядок оплати за користування ліцензією.

При цьому зазначені законодавчі акти не встановлюють правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії.

Згідно з частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Застосувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що строк дії ліцензії, яка видана позивачу зі строком дії з 26.11.2014 по 26.11.2015, закінчувався 26.11.2015, а тому 26.11.2015 СПД ОСОБА_1 діяла за наявності ліцензії.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, за порушення режиму ліцензування при реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідають встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС.

Відповідно до частини 6 статті 214 зазначеного Кодексу копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Питання про повернення судового збору з підстав, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), вирішується судом за клопотанням особи про таке повернення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Разом із тим, за загальним змістом вказаної норми судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 12.11.2014 № 6-138цс14 у справі за позовом комунального підприємства "Харківводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" до комунального підприємства "Харківводоканал" про розірвання договору та відшкодування збитків.

Керуючись пунктом 5 частини 5, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС України у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі № 821/320/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко