Ухвала суду № 62650650, 10.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 листопада 2016 року м. Київ К/800/30405/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Жовківської районної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування розпорядження,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 06 липня 2015 року № 289 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_3.». В обґрунтування позову, послалася на порушення відповідачем вимог пунктів 66 - 67 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» та статті 177 Сімейного кодексу України. Вказує, що спірним розпорядженням надано дозвіл ОСОБА_4 на дарування житлового будинку, в якому зареєстровані та проживають діти, матір'ю яких є позивач. Зазначає, що ОСОБА_2 обманним шляхом заволоділа документами про народження дітей і надала їх відповідачу за відсутності згоди позивача. При цьому, орган опіки та піклування Жовківської районної державної адміністрації не проводив жодної перевірки на предмет дотримання права її неповнолітніх дітей на користування житлом. Посилаючись на те, що рішення голови Жовківської районної державної адміністрації від 06 липня 2015 року № 289 прийнято з порушенням норм законодавства, просила суд задовольнити позов.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року позов задоволено. Скасовано розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 06 липня 2015 року № 289 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_3.».

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у адміністративної справи.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, норм КАС України. Вказує, що питання юрисдикційної підсудності цієї справи неодноразово розглядалось судами і ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог нормативних актів, якими врегульовано порядок його видачі і за своєю суттю не може встановлювати або змінювати майнові права фізичних осіб, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що справу не слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що закриваючи провадження у справі апеляційний суд, виходив з наступного.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (частина 2 статті 17 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України до рішень суб'єкта владних повноважень відносяться нормативно правові акти індивідуальної дії.

Як встановлено апеляційним судом, зміст позовних вимог свідчить про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом з метою попередження можливого порушення права на користування житловим будинком її неповнолітніх дітей, оскільки оскаржуваним розпорядженням Жовківської РДА надано дозвіл на дарування житлового будинку, в якому зареєстровані ці неповнолітні діти.

Тобто, предметом даного спору є захист права на користування житловим будинком неповнолітніми дітьми позивача, дозвіл на дарування якого надано третій особі - ОСОБА_5

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18 серпня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчені договір дарування житлового будинку, що знаходиться в с. Гори Жовківського району та договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, право власності на які відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_3 (а.с.144-147).

Враховуючи те, що прийняте Жовківською РДА розпорядження про надання ОСОБА_5 дозволу на дарування житлового будинку є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання шляхом укладення договору дарування, апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу визначення права користування житловим будинком, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із укладенням цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судом і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук