Ухвала суду № 62650625, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/4864/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А3435 про визнання неправомірними дій, скасування наказу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

29 липня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А3435 й просив визнати неправомірним притягнення його до матеріальної відповідальності відповідно до наказу командира Військової частини А3435 від 17 квітня 2012 року №416 та скасувати вказаний наказ в частині притягнення до відповідальності.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі статті статтей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалами судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Водночас, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строк звернення до адміністративного суду, й за змістом цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди встановили, що на підставі наказу командира Військової частини А 3435 від 02 квітня 2012 року було проведено розслідування за фактом нестач, виявлених від час прийому виробів групи регламенту і ремонту, за результатами якого т.в.о командира Військової частини А3435 видано наказ від 17 квітня 2012 року №416, яким, відповідно до пункту 5 статті 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, ОСОБА_4 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 113 305,10 грн.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 після ознайомлення з наказом від 17 квітня 2012 року №416 ставити підпис в журналі «Оголошення наказів, директив та інших службових документів особового складу», т.в.о командира Військової частини А3435 ОСОБА_5 в присутності свідків (заступників начальника штабу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідального виконавця ОСОБА_8) складено довідку із зазначенням вказаних обставин.

Як вже зазначалось в цій ухвалі, з позовом про визнання неправомірним притягнення до матеріальної відповідальності та скасування наказу командира Військової частини А3435 від 17 квітня 2012 року №416 в цій частині ОСОБА_4 звернувся до суду 29 липня 2015 року, одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з позовом, в обґрунтування поважності причин пропуску якого послався на те, що оскаржуваний наказ не було доведено йому до відома під розписку, як це передбачено пунктом 23 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі; про існування вказаного наказу він дізнався лише 30 червня 2015 року, коли його адвокат отримав наказ відповідача №416 від 17 квітня 2012 року.

Розглядаючи клопотання представника відповідача та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ураховуючи показання допитаних у судових засіданнях свідків, встановили, що ОСОБА_4 було відомо про проведення розслідування за фактом нестач виявлених від час прийому виробів групи регламенту і ремонту на підставі наказу командира Військової частини А 3435 від 02 квітня 2012 року; із матеріалами розслідування від 12 квітня 2012 року та рішенням (наказом) командира військової частини від 17 квітня 2012 року про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_4 було ознайомлено, однак від підпису він відмовився, про що складено довідки від 17 квітня 2012 року; а позов подав у липні 2015 року, тобто після закінчення строку звернення до суду.

Посилання ОСОБА_4 на те, що він дізнався про порушене право 30 червня 2015 року (отримання адвокатом копії оскаржуваного наказу №416 від 17 квітня 2012 року ), не заслуговує на увагу, оскільки, як не заперечувалось самим позивачем, він знав про проведення розслідування за фактом нестач відповідно до наказу командира військової частини А3435 №362 від 02 квітня 2012 року, а отже мав можливість дізнатися про порушення своїх прав ще в 2012 році.

Доводи позивача щодо недотримання відповідачем форми засвідчення відмови від підпису є безпідставними, оскільки недотримання форми, в даному випадку, не впливає на правильність (достовірність) засвідчених довідками обставин й жодним чином не підтверджує поважність причин пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду з позовом.

Твердження позивача щодо встановлення Козелецьким районним судом Чернігівської області під час розгляду справи № 734/1773/15-ц фальсифікації аркушу бесіди від 17 квітня 2012 року, довідок про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, оскаржуваного наказу та відмов ознайомлюватись і підписувати зазначені документи, судом апеляційної інстанції перевірялися та не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, відсутність підстав для визнання причин пропуску ним цього строку поважними, а отже й про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Доводи ж касаційної скарги, за наведеного, не дають підстав для висновку про прийняття судами за наслідками розгляду даної справи неправильних рішень, а тому підстав для скасування останніх колегія суддів не вбачає.

Відповідно до части 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Рецебуринський Ю.Й.