Ухвала суду № 62650340, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/30125/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги Головного управління Національної поліції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області, апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 про визнання протиправними та скасування рішень комісії, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Волинській області на вказані судові рішення, в результаті вивчення якої встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Проте, всупереч приписам вказаної статті, скарга подана від імені Головного управління Національної поліції у Волинській області його представником за довіреністю ОСОБА_2, яка, в свою чергу, підписана ОСОБА_3 як тимчасово виконуючим обов'язки начальника вказаного управління, проте, без подання доказів в підтвердження таких його повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються, зокрема, документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У порушення наведених вимог закону, відповідачем не додано до скарги її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також не подано документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», водночас Управлінням заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланням на відсутність відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Втім, заявлене відповідачем клопотання не містить вагомих доводів (підтверджених документально) неможливості сплати судового збору; обмежене ж фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору.

Підпунктами 1, 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; розмір же ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

До того ж, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Як вбачається з доданих до касаційної скарги матеріалів (копій оскаржуваних судових рішень), спір у даній справі носить одночасно майновий і немайновий характер, при цьому, в позовній заяві було об'єднано дві вимоги немайнового характеру, а отже, сплачена сума судового збору за подання вказаної скарги повинна узгоджуватися з приписами статтей 4, 6 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір сплачується за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".

Крім того, частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, остання була прийнята за наслідками перегляду постанови суду першої інстанції у відкритому судовому засіданні й повний її текст виготовлено 12 жовтня 2016 року, а отже, враховуючи приписи статтей 103, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг двадцятиденного строку починається з наступного дня після складення постанови в повному обсязі, тобто з 13 жовтня 2016 року, та закінчується 01 листопада 2016 року; касаційну ж скаргу відповідачем подано 07 листопада 2016 року.

При цьому, Головне управління Національної поліції у Волинській області питання поновлення пропущеного строку касаційного оскарження не порушувало.

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Згідно ж із частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Волинській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у Волинській області, апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 про визнання протиправними та скасування рішень комісії, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Відповідачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.