Ухвала суду № 62650056, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/17579/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростарндарт-Автогаз» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростарндарт-Автогаз» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 03.10.2014 року № 125000003/2014/000595/2.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростарндарт-Автогаз» було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС від 03.10.2014 року № 125000003/2014/000595/2..

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року апеляційну скаргу Київської митниці ДФС було залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська митниця ДФС, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судоми порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міської митниці ДФС задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що 24.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Евростандарт-Автогаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Туймазинське газопереробне підприємство» (продавець) було укладено контракт №643/38504401/14, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає продукцію, яка виробляється останнім для поставки на експорт.

Відповідно до додатку № 7 від 03.09.2014 року до контракту №643/38504401/14 від 24.04.2014 року товаром є фракції ізобутанові в кількості 500 метричних тон +-10% в опціоні подавця на умовах поставки СРТ ст. Соловей по ціні: 740 доларів США за 1 метричну тону товару.

Позивачем до митного органу було подано митну декларацію 02.10.2014 № 125130005/2014/547647. Митна вартість визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом було надано наступні документи: контракт від 24.04.2014 року №643/38504401/14, додатки до контракту №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, зміни до контракту № 1, 2; інвойси (попередній від 08.09.2014 року № 270 та остаточний від 15.09.2014 року № 201409150002, платіжне доручення від 09.09.2014 року № 280 про оплату товару; паспорти якості від 16.09.2014 року №13-19, ж/д накладна № АХ 442379.

У зв'язку з наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, відповідачем проведено процедуру консультацій, позивачу було запропоновано надати додаткові документи а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу позивач повідомив, що у нього немає можливості негайно надати додаткові документи для визначення митної вартості, та просив надати письмове роз'яснення відносно причин, за якими заявлена митна вартість не може бути визнана за наявними документами.

За результатами перевірки митної декларації Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2014 року № 125000003/2014/000595/2, згідно із яким визначено митну вартість за 2 методом (за ціною ідентичних товарів).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

За змістом частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 7 статті 77 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз» випустило товар у вільний обіг під гарантію сплати податків у відповідності до статті 55 Митного кодексу України за МД від 03.10.2014 року № 125130005/2014/547683.

На вимогу митного органу разом із заявою від 18.12.2014 року № 30-ю позивачем було надано:

- акт звірки № 14608 від 01.11.2014 з продавцем, з якого вбачається що 16.09.2014 поставлено товар в кількості 259,9 т по ціні 740 доларів США/т на загальну суму 192 326,00 доларів США;

- витяг з інформації міжнародних біржових торгів "Argus International LPG", який підтверджує ціну на рівні 740 доларів США/т, зокрема вартість скрапленого газу на умовах DAF кордон України становила: 700-735 доларів США/т на 16.09.2014 року (дату відвантаження) та на 15.09.2014 року (дата виставлення остаточного рахунку); 720-750 доларів США/т на 08.09.2014 року (дата виставлення попереднього рахунку); 720-750 доларів США/т на 03.09.2014 року (дата підписання Додатку № 7); 700-725 доларів США/т на 03.10.2014 року (дата прийняття митницею рішення про коригування митної вартості);

- митні декларації від 06.10.2014 року № 500090008/2014/000660, № 500090008/2014/000661, оформлені Одеською митницею, згідно із якими митна вартість визначена за першим методом та прийнята на рівні 740 доларів США/т, на підставі того ж контракту № 643/38504401/188/14 від 24.04.2014 року, між тими ж сторонами, на тих самих умовах поставки, при цьому повністю ідентичний товар, який виготовлений тим самим виробником, відповідає тим самим ТУ0272025-00151638-99, при цьому жодних питань щодо агента та митної вартості не виникало.

На заяву позивача від 18.12.2014 № 30-ю митним органом було надано відповідь від 30.12.2014 року № К 732/4/10-70-25-47 про невзяття їх до уваги, оскільки вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Відповідно до агентського договору від 01.08.2013 року № ОНК-257//199/13 агент (Товариство з обмежено відповідальністю «Об'єднана нафтохімічна компанія») зобов'язується від імені та за рахунок Товариства з обмежено відповідальністю «Туймазинське ГПП» (Принципал) здійснювати юридичні та інші дії, пов'язані з придбанням у третіх осіб сировини, необхідної у виробничій діяльності Принципала і реалізації третім особам продукції Принципала на території Російської Федерації та за її межами.

Судом першої інстанції було встановлено, що винагороду агенту сплачувало Товариство з обмежено відповідальністю «Туймазинське ГПП», а жодних договірних відносин і відповідно оплати послуг агента Товариство з обмежено відповідальністю «Євростандарт-Автогаз» не здійснювало.

Документи, що свідчили б про те, що позивач поніс витрати на винагороду агента додатково до сплати вартості товару, у відповідача на момент перевірки митної декларації із доданими документами були відсутні.

Крім цього, відповідно до умов контракту від 24.04.2014 року № 643/38504401/188/14 укладеного між Товариством з обмежено відповідальністю «Євростандарт-Автогаз» та Товариством з обмежено відповідальністю «Туймазинське ГПП» виробником товару є останнє, що підтверджується паспортами якості від 16.09.2014 року № 13-19.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті включаються витрати понесені покупцем.

Враховуючи відсутність витрат покупця, що пов'язані із діяльністю агента продавця, жодних підстав вважати, що до митної вартості не включені інші її складові немає.

Таким чином, за умовами контракту витрати на винагороду агента покладалися на продавця, докази понесення покупцем витрат на винагороду агенту відсутні, відтак витрати на винагороду агенту не підлягали включенню до митної вартості товару відповідно до вимог частини 10 статті 58 Митного кодексу України, тобто не впливали на визначення митної вартості товару.

Враховуючи вище викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що декларантом у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростарндарт-Автогаз» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька