Ухвала суду № 62649821, 23.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

23 жовтня 2014 року м. Київ № 826/16218/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М., без виклику сторін розглянувши клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури Українипро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Одночасно з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони Генеральній прокуратурі України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, ідентифікаційний код 00034051) вчиняти дії щодо звільнення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з посади заступника Головного військового прокурора - начальника слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади».

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що 21 жовтня 2014 року ним на його запит від 21 жовтня 2014 року була отримана довідка Генеральної прокуратури України за № 10/4-84вих.-14. З її змісту вбачається, що ОСОБА_1 за даними особової справи № 727 у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймав сукупно не менше одного року (1 рік 0 місяців 14 днів) посаду заступника прокурора міста Києва (з 25.02.2010 по 09.03.2011), яка віднесена до категорії «керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України», у зв'язку із чим у відповідності до порядку, визначеного у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» підлягає звільненню з посади заступника Головного військового прокурора - начальника слідчого управління Генеральної прокуратури України.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно п. 8 ч. 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:

1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;

2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом.

Позивач також зазначає, що він займав посаду заступника прокурора м. Києва, а не заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.

Враховуючи те, що вказаний Закон набрав чинності 16 жовтня 2014 року, з огляду на відповідь відповідача, дії направлені на звільнення позивача з посади заступника Головного військового прокурора - начальника слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України будуть здійснені до 27 жовтня 2014 року включно.

Зважаючи на вище викладені обставини, позивач вважає, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову його буде звільнено із займаної ним посади та заборонено займати протягом десяти років посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), а це фактично є будь-які посадові та службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування. Крім того, позивача буде позбавлено права на працю та вільний вибір професії, яке він зможе відновити тільки після ініціювання іншої судової справи щодо поновлення його на роботі та отримання відповідного рішення, яке набере чинності.

При вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, адміністративний позов, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч. 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

При розгляді вказаного клопотання суд виходить з того, що воно обґрунтовано щодо терміновості його вирішення.

Як вбачається з адміністративного позову ОСОБА_1 не погоджується з діями відповідача, направленими на його звільнення з займаної посади внаслідок виконання Закону України «Про очищення влади».

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року 1789-XII ( в чинній редакції) систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

У той же час, нормами вищевказаного Закону не визначено які саме органи прокуратури віднесено до територіальних чи регіональних. Відсутнє також таке визначення і до прокуратури м. Києва, посаду заступника прокурора у якій займав позивач.

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що критерієм доступності закону є усвідомлення особою того, які саме дії або бездіяльність карає або дозволяє норма, тобто її суб'єктивна оцінка закону. Суд вважає, що важливим завданням держави є гарантувати реалізацію правових приписів за допомогою необхідних процесуальних механізмів, унеможливити свавілля з боку державних органів при застосуванні права.

Європейським судом було встановлено важливість того, щоб сам закон був передбачуваним у своєму застосуванні за для дотримання стандарту «законності», що встановлений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі -Конвенція) та вимагає, щоб всі закони були досить точними, дозволяли людині в розумній мірі та за певних обставин передбачити наслідки, які можуть бути результатом конкретних дій (рішення у справах «Креанге проти Румунії» та «Медведев та інші проти Франції»).

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що:

«Надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону», у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції, означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.»

Аналогічні висновки були викладені судом і в справі «Єлоєв проти України».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Виходячи з зазначеного, враховуючи, що положеннями Закону України «Про очищення влади» передбачається накладення санкцій на керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, існування та функціонування якого, як було встановлено вище, не передбачається на рівні чинного законодавства України, позивач вважає, що в разі застосування до нього вказаних положень Закону матиме місце порушення принципу юридичної визначеності законодавства, а тому, відповідно, таке застосування матиме протиправний характер.

Розглядаючи та вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого заходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Як вже зазначалось, ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у ч. 3 ст. 1 Закону, на основі критеріїв, визначених ч. 1 ст. 3 Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, зокрема, звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення вище викладених норм у контексті з'ясованих судом обставин, враховуючи при цьому існування спору про право, оскільки, як вважає позивач, відповідач, при наданні довідки, не здійснив аналіз та перевірку обставин щодо розповсюдження на позивача положень Закону, з урахуванням вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку, що у заявленому клопотанні позивачем обґрунтовано та доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 117, 118, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Заборони Генеральній прокуратурі України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, ідентифікаційний код 00034051) вчиняти дії щодо звільнення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з посади заступника Головного військового прокурора - начальника слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади» до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 826/16218/14.

3. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1), боржником - Генеральна прокуратура України (код за ЄДРПОУ 00034051, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15).

4. Ухвала набирає чинності з 23 жовтня 2014 року і підлягає негайному виконанню на підставі ч.5 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 23 жовтня 2015 року.

6. Копії ухвали невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко