Постанова № 62649312, 02.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р. Справа №805/1636/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г.

при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника Слов'янського МВ ГУМВС України

в Донецькій області Довбиш В.М.,

представника ГУМВС України в Донецькій області Маковецької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського МВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС в Донецькій області), Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) (далі - Слов'янський МВ), у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_1

- зобов'язати ГУ МВС в Донецькій області внести зміни до наказу від 13 травня 2016 року № 28 о/с, визначивши підставою звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 за підпунктом «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13 травня 2016 року.

- зобов'язати Слов'янський МВ нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення, в сумі 63 487 грн 27 коп.

- зобов'язати Слов'янський МВ нарахувати та виплатити суму грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 за період з 30 січня по 13 травня 2016 року в сумі 19869 грн 15 коп.

- зобов'язати Слов'янський МВ нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 14 травня 2016 року по момент проведення повного розрахунку;

- стягнути компенсацію за невикористану відпустку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив наступне.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 було визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення Позивача від 12 серпня 2016 року, поновлено на посаді, стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 66304 грн 27 коп.

Позивач зазначав, що фактично постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року була виконана лише 13 травня 2016 року, а звільнення відбулося за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), незважаючи на написаний Позивачем рапорт, у якому він просив звільнити його за підпунктом «а» пункту 64 Положення № 114. Також Позивач наголошує, що одноразова грошова допомога у розмірі 63 487 грн 27 коп йому не була виплачена.

Позивач у судове засідання з'явився. Надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засідання з'явились.

Через відділ діловодства та документообігу від ГУ МВС України в Донецькій області надійшли заперечення, у яких відповідач стверджує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 на адресу ГУ МВС України в Донецькій області до теперішнього часу не надійшла. А наказ був виданий лише коли надійшла постанова державного виконавця про виконання вищезазначеної постанови.

У зв'язку із втратою чинності нормативної бази щодо проходження служби працівниками міліції, скороченням всіх штатів і посад та ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звільненню підлягали всі працівники без виключення.

Відповідач вважає, що з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Також зазначає, що звільнення за підпунктом «а» пункту 64 Положення № 114 було неможливим, оскільки на момент його звернення із заявою про звільнення посади, з якої його належало звільнити, вже не існувало.

Через відділ діловодства та документообігу від Слов'янського МВ надійшли заперечення, у яких відповідач стверджує, що одноразова грошова допомога була нарахована виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а своєчасна виплата не є можливою з тієї причини, що ограни внутрішніх справ є бюджетними органами, які фінансуються з Державного бюджету України в межах затверджених кошторисів.

Крім того, спеціальним законодавством, яке розповсюджується на спірні правовідносини не передбачено право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.

З вказаних підстав, представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2, виданого Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 27 жовтня 1997 року, ідентифікаційний номер згідно до довідки НОМЕР_1 (а.с.18-19).

З матеріалів справи вбачається, що Наказом МВС України в Донецькій області від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с Позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас.

Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року по справі № 808/6562/14 ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 12 серпня 2014 року (а.с.8-12).

15 квітня 2016 року Позивачем було подано рапорт, у якому він просив звільнити його з органів внутрішніх справ за вислугою років (а.с.17).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с лк поновлено майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3) на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миклаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року на підставі постанови відділу примусового виконання рішень від 28 квітня 2016 року.

Цим же наказом згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення № 114 його було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (а.с.16).

Відповідно до витягу з наказу від 27 травня 2016 року № 29 о/с лк внесені зміни до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с лк, а саме вказано вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 22 роки 03 місяці 14 днів. Вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 38 діб (а.с.69).

Згідно з довідкою Слов'янського МВ від 04 жовтня 2016 року № 11764/303/072016 грошове забезпечення за два останні повні місяці роботи складало: за червень 2014 року - 4 999 грн 39 коп, за липень 2014 року - 6 543 грн 74 коп.

Також з довідки вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано одноразову грошову допомогу у сумі 12 993 грн 75 коп, та компенсацію за невикористану відпустку за 38 днів у сумі 7 190 грн 74 коп (а.с.84).

Здійснивши оцінку обставин справи, надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно до частини першої статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Стосовно дати звільнення Позивача, зазначеної у наказі від 13 травня 2016 року № 28 о/с, суд вважає її протиправною з таких підстав.

Суд звертає увагу на те, що підставою для звільнення Позивача вказано пункти 10 та 11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII)

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пункт 10 розділу ХІ Закону № 580-VIII визначає, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані норми, на думку суду, не можуть застосовуватись у спірному випадку, виходячи з такого.

По-перше, внаслідок того, що Позивач станом на 06 листопада 2015 року не працював, він не може вважатися таким, що попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Крім того, ОСОБА_1 був позбавлений права як працівник міліції (в порядку пункту 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII) виявити бажання проходити службу в поліції, бути прийнятим на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. З викладених підстав Позивачу не пропонувалися посади в Національній поліції.

Тому звільнення Позивача з тих підстав, що він як міліціонер відмовився від проходження служби в поліції або не прийнятий на службу до поліції, вбачається незаконним.

Крім того, звільнення Позивача з 06 листопада 2015 року (тобто з моменту, що передує рішенню Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 про його поновлення) вбачається таким, що суперечить змісту такого судового рішення.

Суд також враховує, що станом на 13 травня 2016 року так і на момент розгляду цієї справи Слов'янський міський відділ не ліквідовано.

Щодо підстави звільнення суд зазначає наступне.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), а саме пункт 64 «а» встановлює, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років.

Відповідно до пункту 7 Положення № 114 особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років.

Судом встановлено, що на час звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 перебував у званні майора міліції та мав вік 45 років. Вислуга років на 06 листопада 2016 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складала 22 роки 03 місяці 14 днів.

Також Позивач 15 квітня 2016 року подавав рапорт, у якому він просив звільнити його з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «а» Положення № 114 за вислугою років.

З огляду на зазначене, відповідачі, приймаючи рішення про звільнення позивача не врахували, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на службі, що ним було подано рапорт про звільнення за пунктом 64 «а» Положення № 114 та він мав право на звільнення з зазначених підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення Позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення № 114 з 06 листопада 2015 року є неправомірним, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ МВС України в Донецькій області внести зміни до наказу від 13 травня 2016 року № 28 о/с, визначивши підставою звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 за підпунктом «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13 травня 2016 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова КМУ № 1294) виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), пункт 1.6 якої визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до підпунктів «є» та «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абзацу 3 пункту 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд зазначає, що Відповідач не керується вищенаведеними нормами та при розрахуванні місячного грошового забезпечення не враховує виплати за останні 2 календарні місяці роботи, а бере до уваги лише посадовий оклад, оклад за спеціальне звання та надбавку за вислугу років, що порушує норми чинного законодавства.

Як вбачається з довідки про доходи, заробітна плата за два останніх повних місяця складає за червень 2014 року - 4 999,39 грн, за липень 2014 року - 6 543,74 грн.

Виходячи з наведеного, вихідна допомога при звільненні повинна складати 5771,57 грн. Ч 50% Ч 22 років = 63 487,27 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем нараховано позивачу одноразову допомогу у розмірі 12 993,75 грн, стягненню підлягає 50 493,52 грн.

Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання Слов'янський МВ нарахувати та виплатити суму грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 за період з 30 січня по 13 травня 2016 року суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили, а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні, що забезпечує швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року (№ 21-63а15).

Зважаючи на зазначене, суд зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миклаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Такий наказ № 28 о/с лк ГУ МВС України в Донецькій області видало лише 13 травня 2016, а тому період невиконання судового рішення відповідачем складає з 30 січня 2016 року по 13 травня 2016 року.

Суд не приймає доводи Відповідача щодо неотримання копії постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 та неможливістю з цього приводу виконання рішення суду раніше ніж після отримання 10 травня 2016 року постанови державного виконавця про виконання постанови суду.

Як вбачається з тексту вказаної постанови суду представники відповідачів до судового засідання з'явились, були присутні при оголошення вступної та резолютивної частини, а тому перебіг часу для виконання Відповідачем постанови суду починається з моменту її проголошення у судовому засіданні.

Також суд зазначає, що участь Відповідачів у судовому засіданні у режимі відеоконференції не може бути підставою для невиконання рішення суду у частині, яка підлягає негайному виконанню.

При цьому, необхідно зазначити, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Нарахування виплат, що обчислюються iз середньої заробітної плати за останні два мiсяцi роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днiв/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днiв, якi мають бути оплаченi за середнiм заробiтком (абзац 1 пункт 8 Порядку № 100).

Як вбачається з довідки, Позивачу за два останні повні місяці роботи було нараховано за червень 2014 року - 4999,39 грн, за липень 2014 року - 6543,74 грн.

Лист Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» встановлює, що кількість робочих днів у червні 2014 року складала 19 днів, у липні 2014 року - 23 дні.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення на час звільнення складало (4999,39 грн + 6543,74 грн) ч 42 дні = 274,84 грн.

Відповідно до Листа Мінсоцполітики від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів з 30 січня 2016 року по 13 травня 2016 року складає 72 дня.

Тобто грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду складає 274,84 грн Ч 72 дня = 19 788,48 грн.

Враховуючи, що Позивачем за цей час була отримана заробітна плата відповідно до довідки від 13 жовтня 2016 року № 234-01-122 у розмірі 12 685,52 грн, стягненню підлягає 19 788,48 грн - 12 685,52 грн = 7 102,96 грн.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Слов'янського МВ нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 14 травня 2016 року по момент проведення повного розрахунку суд зазначає наступне.

Абзацом другим пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Отже, під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні відносини.

Тобто, у даному випадку, доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому застосуванню підлягають загальні норми Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що при звільненні Відповідач провів неповний розрахунок, а саме, йому була не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Стаття 116 Кодексу законів про працю України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки Позивач не працював в день звільнення та не звертався з вимогою про розрахунок, у Відповідача станом на 13 травня 2016 року був відсутній обов'язок щодо повного розрахунку, а тому відсутня і затримка розрахунку при звільненні.

Вимоги щодо стягнення на користь Позивача компенсації за невикористану відпустку не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 пункту 56 Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

У матеріалах справи наявна довідка Слов'янського МВ, з якої вбачається, що з Позивачу виплачена компенсація за невикористану відпустку у сумі 7 190,74 грн відповідно до платіжного доручення від 30 червня 2016 року № 70. Вказаний розмір компенсації відповідає встановленим законодавством вимогам щодо його нарахування.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_1

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внести зміни до наказу від 13 травня 2016 року № 28 о/с, визначивши підставою звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13 травня 2016 року.

Зобов'язати Слов'янський міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 493 (п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 52 копійки.

Зобов'язати Слов'янський міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 за період з 30 січня по 13 травня 2016 року у розмірі 7 102 (сім тисяч сто дві) гривні 96 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 07 листопада 2016 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.