Ухвала суду № 62648186, 08.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №316/2149/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Провадження №22-ц/778/2965/16 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

Маловічко С.В.,

за участю секретаря Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької областівід 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 12 грудня 2014 року ОСОБА_4, управляючи належним йому автомобілем НОМЕР_1 при виїзді з паркувального майданчику по вул. Радянська в м. Енергодар біля магазину "Сільпо" не впевнився у відсутності транспортних засобів, проїжджаючих по проїзній частині вулиці Радянська скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3.В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2, був пошкоджений.

ОСОБА_4 умовив позивача не викликати працівників ДАІ, схиляючись до складання «Євро протоколу» завірив позивача, що ним буде відшкодований увесь розмір шкоди, який не буде врахований страховою компанією, при цьому у присутності свідків написав розписку про те, що він зобов'язується сплатити йому усю суму витрачену на ремонт автомобіля, після чого учасниками дорожньо-транспортної пригоди був складений «Євро протокол» у відповідності до вимог п.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто до страхової компанії ПрАТ «СК «Провідна» було направлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Зі змісту п.14 зазначеного документу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, що не оспорювалось учасниками ДТП, тому він погодився на складання «Європротоколу».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль НОМЕР_2, зазнав технічних пошкоджень, що було зафіксовано представником страхової компанії в актах від 29.12.2014 року та від 14.01.2014 року.

Відповідно до висновку страхового комісара №2300066169 від 21.01.2015 року, вартість відновлювального ремонту в результаті його пошкодження, становить 28 856,66 грн.. 13.03.2015 року ПрАТ «СК «Провідна» частково відшкодував позивачу завдану матеріальну шкоду в межах умов договору в розмірі 24 500 грн..

Позивач звернувшись до спеціаліста по ремонту транспортних засобів Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 та з'ясував, що вартість ремонту його автомобіля буде складати 39 801 грн., про що йому пізніше був виданий рахунок-фактура від 12.03.2015 року. На прохання позивача - ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_4 відмовився оплатити різницю у вартості ремонту автомобіля. Тому, ремонт автомобіля проводився після отримання страхового відшкодування в березні 2015 року за рахунок власних коштів ОСОБА_3 та страхового відшкодування.

Для визначення фактичної шкоди спричиненої в результаті ДТП, на момент отримання страхового відшкодування станом на 13.03.2015 року, у відповідності до висновку Виробничого експертного підприємства «Стандарт -Сервіс» за №69 від 13.01.2016 року, розмір матеріальної шкоди становить 40 142 грн. 27 коп. Різниця у сумі відшкодованої ПрАТ «СК «Провідна» та реальній матеріальній шкоді спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоді становить 15 642,27 гривень.

Тому позивач уточнивши позовні вимоги з посиланням на висновок Виробничого експертного підприємства «Стандарт -Сервіс» за №69 від 13.01.2016 року просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між страховим відшкодування та сумою матеріальної шкоди у розмірі 15 642 грн. 27 коп..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у сумі 15 000 грн.. В обґрунтування зазначеної вимоги зазначає, що під час дорожньо-транспортної пригоди він переніс психологічний стрес та тривалий час не міг сідати за руль автомобіля, що спричиняло йому моральні страждання. В результаті транспортної пригоди був пошкоджений його автомобіль, яким позивач не міг користуватись тривалий час та на ремонт якого він вимушений був відривати кошти від своєї сім'ї та вкладати їх в ремонт автомобіля. Автомобіль втратив свою ринкову цінність із-за того, що побував в аварії, і це спричиняє позивачу моральні страждання. Позивач вимушений був взяти додатковий кредит на ремонт автомобіля через ПАТ «Альфа-Банк» у сумі 8 554,40 гривень. Просить стягнути витрати про проведенню автотоварознавчого дослідження у сумі 1012 гривень; судові витрати на правову допомогу у сумі 4 900 гривень, судовий збір у сумі 487,20 гривень .

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької областівід 11 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до страхового акту страхової компанію ПрАТ « СК « Провідна» № 2300066169 від 11.03.2015 року загальну сума збитків склала 25000.0 грн., та виплачена позивачу в розмірі 24500, франшизи виплачено відповідачем в сумі 500 грн.. При цьому суд не взяв до уваги висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 69 від 13.01.2016 року про встановлення вартості матеріальної шкоди, заподіяну власнику автомобіля НОМЕР_2, який становить 40142.27 грн., оскільки станом на 13.01.2016 року автомобіль позивача вже був відремонтований і позивач використовував його за призначенням. Вихідні дані для розрахунку заподіяної шкоди в дослідженні брались, в тому числі, з акту виконаних робіт від 27.042014 року, з рахунку-фактури від 12.03.2015 року, які фактично не виконувались виконавцем без дослідження самого транспортного засобу.. Відмовляючи в задоволенні моральної шкоди суд виходи з недоведеності цих позовних вимог.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що 12 грудня 2014 року ОСОБА_4, управляючи належним йому автомобілем НОМЕР_1 при виїзді з паркувального майданчику по вул. Радянська в м. Енергодар Запорізької області біля магазину "Сільпо" не впевнився у відсутності транспортних засобів, проїжджаючих по проїзній частині вулиці Радянська скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2, був пошкоджений.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Geely СК реєстраційний номер НОМЕР_4,на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «Страхова компанія « Універсальна», що підтверджується договором добровільного страхування наземного транспорту від 14 жовтня 2014 року. Власника транспортного засобу автомобілем НОМЕР_1 ОСОБА_4 була застрахована ПРАТ СК «Провідна» згідно страхового полісу № А1/2247508 від 10.07.2014 року

Судом установлено, що у зв'язку із настанням ДТП за відсутності травмованих (загиблих) людей та з огляду на те, що обидва транспортні засоби були забезпеченими, жоден із водіїв не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виходячи з положень ч. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за взаємною згодою, спільно склали повідомлення про ДТП, з якого вбачається, що винним у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП, є ОСОБА_4

Згідно з актом огляду транспортного засобу від 29 грудня 2014 року, від 14.01.2015 року складеного представником страховаї компанії та висновком спеціаліста № НОМЕР_3 від 21.01.2015 року вбачається, що автомобіль НОМЕР_2,в результаті ДТП отримав технічні ушкодження, вартість відновлювального ремонту складає 28856.66 грн.

Згідно з страховим актом № НОМЕР_3 від 11.03.2015 року ПрАТ «Провідна» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 24500 грн. та відповідач ОСОБА_4 виплатив позивачу 500 грн. франшизи, що сторонами не заперечується.

Згідно положенням ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи - ОСОБА_4, на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Відповідно до п. 1 розпорядження Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 « Про затвердження максимальних розмірів страхової виплат за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» вирішено затвердити максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України - на період з 01 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому.

Тобто, даний порядок регулює правовідносини між страховиком та потерпілою особою і не впливає на право потерпілої особи отримати від винної особи відповідальність якої застрахована різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Водночас, відмовляючи в задоволенню позову про стягнення матеріальної шкоди, суд всупереч вимогам ст. 213 ЦПК України не надав оцінки калькуляції № 2300066169 від 21.01.2015 року доданого до експертного висновку страховика ( а.с. 16) де визначено, що розмір матеріальної шкоди становить 28856.66 грн., при тому, що страховиком в межах ліміту було відшкодовано сум 24500 грн., а винною особою 500 грн. франшизи, тобто фактично було відшкодовано позивачу матеріальної шкоди в розмірі 25000.00 грн.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню різниця між страховим відшкодування та сумою матеріальної шкоди у розмірі 3 856грн. 66 коп. ( 28856.66-24500-500).

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо не прийняття до уваги висновку експертного дослідження № 69 від 13.01.2016 року відповідно до якого вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю позивача становить 40142.27 грн, а різниця між страховим відшкодуванням та сумою матеріальної шкоди становить 15 642.27 грн. (40142.27-24500+500), оскільки з матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача був відремонтований в березні 2015 року, що останнім не заперечувалося ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, доказів того, що за ремонт автомобіля позивач сплатив кошти в розмірі 40142.27 грн., останній суду не надав. Висновок експертного дослідження № 69 був складений майже через 10 місяців, після того, як автомобіль позивача вже був відремонтований. Вихідні дані для розрахунку заподіяної шкоди в дослідженні брались, в тому й числі, з акту виконаних робіт від 27.04.2015 року, рахунку-фактури від 12.03.2015 року ( а.с. 20-21), які фактично не виконувались виконавцем, та без дослідження самого транспортного засобу.

За статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода, яка відшкодовується полягає у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Вина ОСОБА_4 в скоєнні ДТП та факт пошкодження автомобіля позивача підтверджена матеріалами справи і вони знаходяться в причинному зв"язку.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд при розгляді справи не правильно застосувавши норми матеріального права, не дослідивши всі обставини по справі, та не надавши їм правової оцінки, прийшов до не вірного висновку відмовивши позивачу у відшкодуванні моральної шкоди. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги, що в результат ДТП був пошкоджений автомобіль позивача з вини відповідача, яким ОСОБА_3 тривалий час не міг користуватися, оскільки пошкоджений автомобіль потребував ремонту, що також спричинило йому ряд незручностей, автомобіль втратив свою ринкову цінність із - за того, що побував в аварії, що спричинило позивачу моральні страждання.

З урахуванням засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000.00 грн.

Стосовно заявлених у справі вимог про компенсацію витрат на правову допомогу.

За змістом ст.ст.79,84 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати пов'язані з проведенням експертизи та на правову допомогу адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати пропорційно до задоволених вимог (ст.88 п.1,2 ЦПК).

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2015 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 укладено договір про надання правової допомоги ( а.с. 27).

Загальна вартість юридичних послуг оцінена у 4900 грн. ( а.с. 28)..

До складу згаданих оплатних послуг зокрема включені: консультації по спірним питанням, пошук судової практики, аналіз законодавчої бази, аналіз судової практики, підготовка запиту, підготовка процесуальних документів (а.с.28).

Перелік дій, які вчинені особою, яка надає стороні правову допомогу особі, яка бере участь у справі, і виникнення права в останньої на їх відшкодування визначений ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як видно із Закону, складовим елементом у визначені розміру компенсації витрат на правову допомогу є - часовий обсяг роботи особи яка надавала правову допомогу і саме при вчиненні процесуальних дій у суді.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі.

Із журналу судових засідань убачається, що адвокат ОСОБА_6В приймав участь у судових засіданнях як представник, однак розмір компенсації з прив'язкою до часу судових засідань, виходячи з вимог згаданого закону, не вчинив .

Відповідно до п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Такого документа на розсуд суду не представлено.

Частиною 1 ст.56 ЦПК передбачено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі (ст.56 ЦПК).

У матеріалах справи відсутні дані про те, що представника заявника було допущено до участі в розгляді справи як особу, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення про часткове задоволення позову, суд присуджує з другої сторони понесені судові витрати пропорційно до розміру заявлених позовних вимог (ст.88 ЦПК). Судові витрати становлять 384 грн 61 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 , 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької областівід 11 травня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_3 у цій справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 3856 грн. 66 коп, моральну шкоду в розмірі 3000 грн., судовий збір у розмірі 384 грн. 61 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Г.С. Подліянова

Судді: О.М. Кримська

С.В. Маловічко