Рішення № 62648108, 10.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Соборний,162

Суддя 1-ї інстанції Боровікова А.І. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 333/2293/16

10 листопада 2016 року Справа № 22ц/778/3884/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Бєлка В.Ю., Маловічко С.В.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про припинення зобовязання за договором застави, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі-Банк) про припинення зобовязання за договором застави, посилаючись на те, що 18 квітня 2008 року між нею та Банком був укладений кредитний договір за яким вона отримала кошти на придбання автомобіля у сумі 17702,23 доларів США з терміном повернення 18 квітня 2015 року. Виконання зобов'язань кредитного договору було забезпечено договором застави від 18.04.2008 року, предметом якого став належний їй автомобіль "Renault Megane". Стверджуючи на тому, що умови основного договору повністю нею виконані, а обтяження за договором застави зберігаються, прохала визнати договір застави припиненим.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2016 року вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі Банк наполягав на скасуванні ухваленого рішення наголошуючи на тому, що суд неправильно визначив обставини справи щодо законності підстав припинення застави.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з розгляду цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду у разі невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 18 квітня 2008 року між нею та Банком був укладений кредитний договір за яким позивач отримав кошти на придбання автомобіля у сумі 17702,23 доларів США з терміном повернення 18 квітня 2015 року (а.с.5).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір застави між відповідачем та ОСОБА_1, згідно якого остання надала в заставу належний їй автомобіль "Renault Megane", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.8).

Також судом зясовано, що позивач має невиконані зобов'язання за кредитним договором, а саме несплачену пеню та штрафи на загальну суму 196 632 грн. 75 коп. (Довідка Банку а.с.52)

Застава як спосіб забезпечення виконання зобовязань та питання щодо порядку звернення стягнення на передане у заставу майно регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про нотаріат", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Згідно зі ст.526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Нормами ст.610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають передбачені законом наслідки.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про заставу", застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду та має похідний характер від забезпеченого зобов'язання.

У ст.598 ЦК йдеться, що зобовязання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене заставою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права застави.

Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет застави є можливим у разі невиконання боржником зобовязання.

Згідно із статтею 28 Закону України "Про заставу" застава, припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання чи при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави (ст.28)

В такому разі, застава не може бути припинена раніше, ніж буде виконане основне зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно до п.5.3 Договору застави транспортного засобу, цей договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як підсумок, застава не може бути припинена раніше, ніж буде виконане основне зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, що відповідає вимогам договору застави та цивільному законодавству.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 гл.71 ЦК (ст.1054 ЦК).

Статтею 1049 ч.3 ЦК визначено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок.

Згідно з ч.1,2 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Зі змісту наведених норм слідує, що на підтвердження факту виконання грошового зобовязання позичальник має надати документ кредитора про повернення отриманих коштів за кредитним договором.

Питання щодо припинення між сторонами правовідносин за кредитним договором не вирішувалось (ст.16 ч.2 п.7 ЦК).

Оскільки позичальником не виконане основне зобов'язання, не повернутий борг за кредитним договором, законних підстав для висновку про припинення застави не має.

Щодо можливості застосування наслідків спливу позовної давності за правовідносинами у цій справі.

Позовна давність розглядається як строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Отже, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Захист права реалізується шляхом подання позову (ст.3,118 ЦПК).

У статті 267 ЦК записано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, звернення до суду ініційоване позичальником, а отже застосування норм ст.267 ЦК щодо права Банку на звернення до суду про стягнення пені без подання відповідного позову є неприпустимим.

В аспекті викладеного, суд першої інстанції прийшов до не правильних висновків у справі щодо заявлених вимог про припинення договору застави.

Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені заявлених у справі вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" судові витрати повязані з оплатою судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп..

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: