Рішення № 62647947, 07.11.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.11.2016 Справа № 2/337/1370/2016

Провадження № 337/7567/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляр А.М.

за участю секретаря Чередниченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.05.2016 року були скасовані рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2015 року, якою позов було частково задоволено, ухвала апеляційного суду Запорізької області від 23.07.2015 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін. Справа передана до суду для нового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 12 липня 2012 року згідно договорів купівлі-продажу вона придбала у відповідача ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 0750 га та житловий будинок загальною площею 211, 9 кв. м по вул. Степовій, 61 у с. Сонячному Запорізького району Запорізької області. Продаж земельної ділянки вчинено за 620 000 грн, будинку за 180 000 грн. Для розрахунку за придбання будинку й земельної ділянки вона зверталася за позикою до банку у розмірі 470 000 грн. Під час укладення правочинів відповідач мав сплатити податок з доходів фізичних осіб за продаж нерухомого майна відповідно до ст. ст. 167, 172 ПК України у розмірі 40 000 грн, які вона сплатила за його проханням за нього. Крім того, за банківську операцію щодо проведення платежу на суму 40 000 грн сплатила 320 грн. Вказані суми позивач просила стягнути на її користь із відповідача, який не виконав обіцянки щодо повернення грошей. Крім того, зазначала, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди, розмір якої становить 10 000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги. Позивач пояснила, що в 2012 році вона купувала будинок в с. Сонячне та земельну ділянку, які продавав ОСОБА_2 Вони домовились, що ОСОБА_1 сплатить за будинок та земельну ділянку 130 000 доларів США. 12.07.012 року вони зустрілись у нотаріуса ОСОБА_4, яка повідомила, що ОСОБА_2 зобовязаний сплатити 5% податку на дохід в сумі 40000 гривень. У ОСОБА_2 не було при собі таких грошей, вони усно домовились про те, що вона сплатить за ОСОБА_2 податок, а він поверне їй ці кошти одразу після оформлення договору. У відділенні банку Юнекс банк вона сплатила за ОСОБА_2 податок в сумі 40000 гривень та 320 гривень комісії за послуги банка. Дану суму їй позичила подруга, оскільки вона не розраховувала на те, що буде платити податок за ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Відповідач суду пояснив, що в 2012 році він продавав земельну ділянку та будинок в с. Сонячне. Будівництвом будинку займався його товариш ОСОБА_6, тому і продажем займався також ОСОБА_6 В 2012 році ОСОБА_6 домовився про продаж будинку та земельної ділянки із ОСОБА_1 Вони просили 140 000 доларів США, але потім домовились із ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 отримає 130 000 доларів США, а ОСОБА_1 сплачує всі витрати, повязані з оформленням угоди послуги нотаріуса, податки, комісії і таке інше. Йому було відомо про те, що він як продавець зобовязаний буде сплатити 5% податку від доходу за продаж. 12.07.2012 року у нотаріуса було укладено дві угоди про продаж будинку та земельної ділянки, він отримав 130000 доларів США від ОСОБА_1, вона в свою чергу сплатила всі платежі, повязані з оформленням, в тому числі податок в сумі 40000 гривень. Жодної домовленості про повернення цієї суми не було.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини, прийшовши до наступних висновків.

12 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу № 5852 і № 5849: земельної ділянки площею 0, 0750 га та житлового будинку загальною площею 211, 9 кв. м по вул. Степовій, 61 у с. Сонячному Запорізького району Запорізької області.

Продаж земельної ділянки вчинено за 620 000 грн, будинку за 180 000 грн.

Згідно пункту 5.4. договору купівлі-продажу будинку витрати у звязку з нотаріальним посвідченням цього договору сплачує покупець. На підставі пункту 12 договору купівлі-продажу земельної ділянки всі витрати за складання і посвідчення цього договору сплачує покупець.

Пунктом 5.6. договору відчуження будинку та пунктом 18 договору купівлі-продажу землі продавцю розяснено вимоги п. 167.2. ст. 167, п. 172.2. ст. 172 ПК України про його обовязок сплатити податок з доходів від продажу нерухомого майна.

Відповідно до положень п. п. 172.2., 172.3. ст. 172 ПК України (в редакції, що діяла станом на день укладення правочинів), дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (п. 172.4. ст. 172 ПК України).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи: а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (п. 172.5. ст. 172 ПК України).

Відповідно до п. 167.2. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування, тобто 5 % від 620 000 грн та 180 000 грн, що разом становить 40 000 грн.

Вказану суму ОСОБА_1 до підписання вказаних угод сплатила за відповідача, що підтверджено квитанціями № 219 та № 273 від 12 липня 2012 року, в яких зазначено, що вказана загальна сума 40 000 грн за обома квитанціями сплачена до бюджету як податок з доходів фізичних осіб за продаж нерухомого майна. В квитанціях зазначено, що вказані суми сплачено ОСОБА_1 за ОСОБА_2

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6В,, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є знайомим ОСОБА_1 Під час розгляду справи в суді в 2014 році, представник ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 20000 гривень для вирішення спору між сторонами, від чого ОСОБА_1 відмовилась.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він домовився із ОСОБА_2 про те, що він будує будинок на земельній ділянці ОСОБА_2, після чого його продасть та поверне ОСОБА_2 гроші за земельну ділянку. Після того як був збудований будинок, в 2012 році він знайшов покупця ОСОБА_1 Він просив за будинок та землю 140 000 доларів США, але ОСОБА_1 просила знижку і вони домовились про те, що він отримує 130 000 доларів США готівкою, але ОСОБА_1 сплачує всі платежі та витрати, повязані з оформленням угод, на що покупець погодилась. 12.07.2012 року ОСОБА_1 до підписання угоди сплатила податок в сумі 40000 гривень за ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює агентом з нерухомості. В 2012 році до неї звернувся ОСОБА_6, який продавав будинок, вона зробила обяви про продаж будинку, знайшла покупця ОСОБА_1 Ціна будинку та землі складала 140 000 доларів США. Продавець погодився зробити знижку, вони домовились про те, що продавець отримує 130 000 доларів США, а покупець несе всі витрати по оформленню, в тому числі платежі до пенсійного фонду, податки, послуги нотаріуса та її комісія в розмірі 2% від суми угоди. Після цього сторони угоди до неї не звертались, через деякий час вона від ОСОБА_6 дізналась, що угода була оформлена без її участі. Вона просила ОСОБА_1 сплатити належну їй комісію, але остання відмовилась.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є матірю ОСОБА_1 В 2012 році вони разом з донькою купували будинок в с. Сонячному у ОСОБА_2 За домовленістю ціна будинку та земельної ділянки складала 130 000 доларів США. Під час укладення угоди у нотаріуса вони дізнались про те, що продавець має сплатити 5% податку в сумі 40000 гривень. Оскільки у ОСОБА_2 грошей не було, вони сплатили податок замість нього.

Під час розгляду справи суд зясовував у ОСОБА_1 питання про умови угоди, за якою ОСОБА_2 зобовязався повернути сплачений податок. Проте позивач не назвала суду погоджених строків повернення грошей, не пояснила чому вона при передачі відповідачу грошей за договором не передала йому суму на 40000 гривень менше, тобто з урахуванням сплаченого нею податку.

В матеріалах справи знаходяться розписки про отримання ОСОБА_2 12.07.2012 року грошових коштів в рахунок сплати за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, а також розписка про отримання завдатку від 11.04.2012 року. Розписка або будь-який інший документ, який свідчить про обовязок повернути сплачений податок в сумі 40000 гривень, в матеріалах справи відсутній.

Отже існування усної домовленості про обовязок ОСОБА_2 повернути сплачений податок на дохід в сумі 40000 гривень доказами по справі не підтверджується, ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_9

Сам по собі факт сплати податку за іншу особу не є правовою підставою вимагати повернення таких коштів, оскільки для виникнення такого зобовязання необхідно укласти відповідну угоду.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не довела в суді обставини, на які посилалась як на підставу задоволення позову.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 59, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: А.М. Котляр