Вирок № 62647773, 11.11.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3522/15-к 1-кп/335/26/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретарів судового засідання Корягіної Ю.С., Смоляк А.К.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

процесуальних прокурорів Степанченка А.В., Бормотова Д.О.,

ОСОБА_4,

потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників потерпілих адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_10,

захисника адвоката ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015080000000044 від 23 січня 2015 р.,за обвинуваченням ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з трьома вищими освітами, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не засудженого,

зач. 1 ст. 172Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10, будучі обраним Запорізьким міським головою, очолюючи виконавчий комітет Запорізької міської ради, діючи умисно, на порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), ч. 9 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя», ігноруючи законне волевиявлення головних лікарів комунальних закладів охорони здоровя міста Запоріжжя, а саме потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, викладене у поданих ними заявах на продовження строків трудових контрактів шляхом укладання додаткових угод до них на три роки, та в односторонньому порядку, не досягнувши домовленостей із вказаними особами щодо строку продовження контрактів на три місяці, 31.12.2014 у невстановлений час, перебуваючи в службовому кабінеті Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, виніс розпорядження та підписав додаткові угоди до контрактів, чим продовжив дію контрактів із вказаними особами на три місяці, а саме:

виніс розпорядження № 2237 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_12П.» та підписав додаткову угоду № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунального закладу охорони здоровя «Студентська поліклініка» ОСОБА_29, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2220 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_5Ю.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 03.01.2013 з головним лікарем комунальної установи «Запорізька багатопрофільна клінічна лікарня № 9» ОСОБА_5, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2223 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_6І.» та підписав додаткову угоду № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунального закладу охорони здоровя «Міська стоматологічна поліклініка № 3» ОСОБА_6, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2219 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_13І.» та підписав додаткову угоду № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» ОСОБА_13, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2221 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_14С.» та підписав додаткову угоду № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Центральна лікарня Комунарського району» ОСОБА_14, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2222 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_15О.» та підписав додаткову угоду № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 4» ОСОБА_15, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2224 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_16П.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 26.06.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 8» ОСОБА_16, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2225 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_17І.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 26.06.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ОСОБА_17, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2226 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_18В.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» ОСОБА_18, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2227 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_19І.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 06.01.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» ОСОБА_19, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2228 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_20Г.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 08.02.2013 з головним лікарем комунального закладу «Міський Центр здоровя» ОСОБА_20, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2229 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_21В.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» ОСОБА_21, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2231 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_22К.» та підписав додаткову угоду № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Міська лікарня № 7» ОСОБА_22, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2232 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_23І.» та підписав додаткову угоду № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунального закладу «Дитяча лікарня № 1» ОСОБА_23, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2233 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_24О.» та підписав додаткову угоду № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 2» ОСОБА_24, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2234 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_25М.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 02.04.2013 з головним лікарем комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_25, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2235 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_26В.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» ОСОБА_26, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2236 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_27Д.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» ОСОБА_27, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015;

виніс розпорядження № 2238 к/тр від 31.12.2014 «Про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_28О.» та підписав додаткову угоду № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» ОСОБА_28, чим продовжив строк дії контракту на три місяці, тобто до 31.03.2015. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_10 вчинив інше грубе порушення законодавства про працю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав. Пояснив суду, що він як Запорізький міський голова, виносячи вищевказані розпорядження та підписуючи додаткові угоди до контрактів 31.12.2014 із головними лікарями, якими було продовжено строк дії контрактів на три місяці, не мав умислу порушити трудові права головних лікарів, а навпаки, він бажав, щоб вони зберегли свої посади, а лікарні нормально працювали. Зазначив, що строк продовження контрактів у три місяці було визначено за наслідками рекомендацій юридичної служби виконкому Запорізької міської ради, оскільки існуючі контракти за своєю формою не відповідали змінам, які відбулись у законодавстві. З метою приведення нормативних документів ради у відповідність до вимог закону був потрібен час. Зокрема, на сесії ради необхідно було затвердити положення про Управління з питань охорони здоровя, оскільки у діючому на той час положенні не було пункту, що це Управління є органом управління майном. Так, існує Регламент ради, відповідно до якого скликається сесія, оприлюднюються нормативні акти, та яким передбачені певні часові рамки для відповідних дій. Проекти додаткових угод до контрактів із головними лікарями готувалися працівником Управління з питань охорони здоровя, який не був юристом, та надрукував їх за старим шаблоном. Також вказав, що стороною обвинувачення не доведено, в чому полягає грубість порушення трудового законодавства. Потерпілі та свідки підтвердили, що він, перебуваючи на посаді Запорізького міського голови, не втручався у їх роботу. Вважає, що дане кримінальне провадження обумовлено особистими неприязними стосунками до нього з боку прокурора Запорізької області Шацького О.Л., а також мало на меті не допустити його перемоги на чергових виборах Запорізького міського голови, носить політичний характер. Наполягав на тому, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, з огляду на що просив суд його виправдати.

Не зважаючи на невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, наявність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження під час судового провадження та підтверджується такими дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до розпоряджень Запорізького міського голови № 3099к від 25.06.2011, № 2к/тр від 03.01.2013, № 4075к від 27.12.2011, № 4093к від 27.12.2011, № 4104к від 27.12.2011, № 1020 к/тр від 26.06.2013, № 1022 к/тр від 26.06.2013, № 1879 к/тр від 06.11.2013, № 1877 к/тр від 06.11.2013, № 113 к/тр від 05.02.2013, № 1875 к/тр від 06.11.2013, № 4099к від 27.12.2011, № 1517к від 31.12.2010, № 1532к від 31.12.2010, № 414 к/тр від 02.04.2013, № 1881 к/тр від 06.11.2013, № 1882 к/тр від 06.11.2013, № 4088к від 27.12.2011, № 1883 к/тр від 06.11.2013 ОСОБА_13, ОСОБА_5 (потерпілий), ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6 (потерпілий), ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_28 відповідно, призначено головними лікарями комунальних закладів та установ охорони здоровя міста Запоріжжя, уклавши із ними контракти, що додані до вказаних розпоряджень. При цьому, з матеріалів кримінального провадження випливає, що з ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_12 з моменту первинного прийняття їх на роботу контракти в подальшому переукладались (тобто, укладалися знов нові контракти) та/або продовжувались шляхом підписання додаткових угод. Строки всіх контрактів (з урахуванням додаткових угод) із вищезазначеними головними лікарями закінчувались 31.12.2014 (том № 3 арк. пров. 145246, том № 4 арк. пров. 1124).

Згідно з наявними в матеріалах кримінального провадження заявами від 22.12.2014 ОСОБА_5 (потерпілий), ОСОБА_6 (потерпілий), ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_23, головні лікарі просили ОСОБА_10 продовжити строки дії укладених з ними контрактів шляхом укладання додаткових угод на строк з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. На вказаних заявах містяться штампи про їх реєстрацію у виконавчому комітеті Запорізької міської ради 24 грудня 2014 р. Також кожна заява містить резолюцію начальника Управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради ОСОБА_30, яка обіймає дану посаду згідно з розпорядженням міського голови від 17.01.2014 № 44 к/тр (том № 3 арк. пров. 11), про порушення нею клопотання про продовження терміну дії контракту на термін з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. На вказаних заявах наявна резолюція ОСОБА_10 «ОСОБА_30 Прошу підготувати проект розпорядження по 31.03.2015» (том № 3 арк. пров. 2341). При цьому, як підтвердив ОСОБА_10 у судовому засіданні на вказаних заявах дійсно міститься його підпис та ним власноручно виконано текст резолюції «… по 31.03.2015».

Також факт написання вказаних заяв головними лікарями про продовження термінів контрактів на 3 роки та їх відповідне волевиявлення на продовження строків контрактів саме на 3 роки підтвердили у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_23 Свідок ОСОБА_13 померла 27.03.2015 (том № 6 арк. пров. 71), тому не була допитана судом.

Зазначена обставина, на переконання суду, посвідчує те, що ОСОБА_10 достовірно знав про волевиявлення вказаних вище головних лікарів на продовження строку дії контрактів до 31.12.2017, тобто на три роки, але, незважаючи на це волевиявлення, самостійно, в односторонньому порядку визначив шляхом написання відповідної резолюції на заявах строк продовження контрактів до 31.03.2015, тобто на три місяці.

31 грудня 2014 р. Запорізьким міським головою ОСОБА_10 прийняті розпорядження за №№ 2220 к/тр, 2223 к/тр, 2237 к/тр, 2226 к/тр, 2225 к/тр, 2229 к/тр, 2235 к/тр, 2236 к/тр, 2233 к/тр, 2219 к/тр, 2221 к/тр, 2238 к/тр, 2234 к/тр, 2232 к/тр, 2231 к/тр, 2228 к/тр, 2227 к/тр, 2224 к/тр, 2222 к/тр, якими внесено зміни до контрактів з вищевказаними особами, подовживши строки їх дії з 1 січня 2015 р. по 31 березня 2015 р., уклавши з ними додаткову угоду (додається) (том № 3 арк. пров. 4252, 167, 179, 193, 209, 225, 235, том № 4 арк. пров. 9, 19, 28, 38, 47, 60, 74, 84, 94, 104, 113, 123, том № 6 арк. пров. 108115).

Додатковими угодами від 31 грудня 2014 р., укладеними між виконавчим комітетом Запорізької міської ради в особі міського голови ОСОБА_10 та головними лікарями, та підписаними Запорізьким міським головою ОСОБА_10 та головними лікарями, подовжено строки дії вищевказаних контрактів з головними лікарями на термін з 1 січня 2015 р. по 31 березня 2015 р., а також внесено зміни до розділу 6 контрактів в частині продовження строку їх дії з 1 січня 2015 р. по 31 березня 2015 р. Додаткові угоди містять підписи міського голови та головних лікарів з додаванням печаток виконкому Запорізької міської ради та медичного закладу (том № 3 арк. пров. 5383 в двох примірниках).

Проте, в судовому засіданні достовірно встановлено, що зміст даних додаткових угод в частині визначення строку продовження контрактів з 1 січня 2015 р. по 31 березня 2015 р. не відповідав дійсному волевиявленню зазначених вище головних лікарів. Так, постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Запорізької області від 5 лютого 2014 р. у даному кримінальному провадженні призначено судово-технічну експертизу документів, а саме вищевказаних додаткових угод до контрактів, на вирішення якої поставлені питання: 1) чи піддавалися надані на дослідження документи будь-яким змінам (підчистці, травленню і т.п.)? 2) якщо піддавалися, то яким був первинний текст в документах? (том № 3 арк. пров. 9596). З приводу дати прийняття вказаної постанови, прокурор у судовому засіданні пояснив, що наявна технічна описка та вірною слід вважати дату постанови 5 лютого 2015 р.

За висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 61 від 26 лютого 2015 р., у графах «1. Продовжити термін дії контракту на термін з 01.01.2015 по 31.03.2015», «6.1 Цей контракт продовжує діяти з 01.01.2015 по 31.03.2015» в місці розташування цифрових записів «…31.03.2015» всіх додаткових угод, наданих на дослідження, мала місце зміна первісного змісту запису, виконаного шляхом підчистки з подальшою роздруківкою. Встановити зміст первісних записів у цих графах не є можливим (том № 3 арк. пров. 99104).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_31 (заступник начальника загального відділу Запорізької міської ради), пояснила, що 31.12.2014 їй по внутрішньому телефону подзвонила ОСОБА_32 та просила привести документи у відповідність з резолюцією ОСОБА_10, а саме терміново надрукувати тексти додаткових угод. Однак часу на це не було, а була лише можливість надрукувати дату 31.03.2015 у вже існуючих текстах, що і було зроблено. ОСОБА_10 їх підписав до кінця дня. Підтвердила, що на заявах головних лікарів стояли резолюції ОСОБА_10 про продовження контракту до 31.03.2015.

Показання свідка ОСОБА_31 узгоджуються із іншими доказами по справі, зокрема, зі змістом заяв головних лікарів, а також із показаннями свідків ОСОБА_30, ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_34

Так, свідок ОСОБА_30 (начальник Управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради) пояснила, що наприкінці 2014 р. дала завдання ОСОБА_33 підготувати проекти додаткових угод, розпоряджень та відібрати заяви від головних лікарів про продовження строків дії контрактів на 3 роки. Після підготовки всі документи були передані у виконком міської ради. 31.12.2014 ОСОБА_34 повідомив її про намір підписання додаткових угод на 3 місяці, у звязку із чим необхідно було терміново готувати нові проекти цих угод. Вона звернулась до ОСОБА_32 по допомогу, яка направила у поміч ОСОБА_31 Через годину ОСОБА_31 віддала їй всі документи.

Свідок ОСОБА_33 (головний спеціаліст Управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради) пояснила, що вона готувала проекти додаткових угод та розпоряджень про продовження строків контрактів із головними лікарями на 3 роки, та 31.12.2014 віднесла всі документи до міської ради на підпис ОСОБА_10 Заяви головних лікарів були завізовані ОСОБА_30 на 3 роки. Додаткові угоди готувала уперше за попередніми зразками. Про вимоги законодавства вона не знала, юриста на той час в Управлінні не було. Потім у січні 2015 р. вона дізналася про те, що додаткові угоди були підписані зі строком продовження на 3 місяці.

Свідок ОСОБА_32 (заступник керуючого справами, начальник кадрової роботи Запорізької міської ради) в судовому засіданні пояснила, що 31.12.2014 ближче до обіду до неї зайшла ОСОБА_30 та повідомила, що їй подзвонив ОСОБА_34, який надав доручення готувати документи на продовження контрактів з головними лікарями на 3 місяці згідно з резолюцією ОСОБА_10 Вона попросила ОСОБА_31 допомогти привести документи у відповідність до резолюції.

Свідок ОСОБА_34 (обіймав посаду заступника Запорізького міського голови) суду пояснив, що 31.12.2014 на ранковій нараді із ОСОБА_10 обговорювалося питання продовження контрактів із 19-ма головними лікарями. Також обговорювалося питання про те, що був потрібен час для підготовки нової типової форми контракту та прийняття рішення сесією щодо Положення про Управління з питань охорони здоровя. З урахуванням думки присутніх на нараді, було прийнято рішення продовжити контракти на 3 місяці. Близько обіду він візував розпорядження міського голови про продовження терміну дії контрактів на 3 місяці.

При цьому, доказів того, що ОСОБА_10 знав про зміну первісного змісту запису у додаткових угодах в частині строку до 31.03.2015, під час судового провадження не встановлено. Сам обвинувачений вказував на те, що йому про таку зміну нічого не було відомо. В цей же час, суд констатує, що хоча ОСОБА_10 міг не знати про факт внесення змін до вказаного запису у додаткових угодах, але про дійсне волевиявлення головних лікарів він був обізнаний зі змісту власноручно написаних ними заяв, на яких ставив резолюцію про підготовку проекту розпорядження по 31.03.2015.

При цьому, обвинуваченим ОСОБА_10 не заперечується факт прийняття ним зазначених розпоряджень та підписання додаткових угод з продовженням строку дії контрактів із головними лікарями на 3 місяці. Позиція сторони захисту ґрунтується, в тому числі, на тому, що вказані дії були вчинені ОСОБА_10 відповідно до вимог закону, про що йому було зазначено юристами міської ради. Водночас, ОСОБА_10 та його захисник вказують, що цих діях не міститься грубого порушення вимог трудового законодавства.

Проте, з вказаними доводами сторони захисту суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до абз. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з вимогами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини 9 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» (в редакції, що діяла станом на час вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння), керівники державних комунальних закладів охорони здоровя призначаються на посаду шляхом укладання з ними контракту строком від трьох до пяти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя та типова форма такого контракту затверджується Кабінетом Міністрів України.

Це положення ч. 9 ст. 16 Закону діє в редакції Закону України № 694-VII від 19.11.2013, який набрав чинності відповідно до п. 1 р. ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 18.12.2013 (публікація Закону відбулась в офіційному виданні «Голос України» від17.12.2013 № 239). При цьому, пунктом 2 р. ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону передбачалось, що контракти з керівниками державних, комунальних закладів охорони здоровя, що були укладені до дня набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку їх дії.

Крім того, виходячи зі змісту положень статті 23 КЗпП України, трудовий договір може укладатися на визначений строк. При цьому, такий строк має встановлюватися виключно за погодженням сторін.

Частина друга статті 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодною нормою законодавства не передбачено можливість укладання додаткових угод до контрактів із керівниками комунальних закладів охорони здоровя на строк, що не

є погодженим між сторонами (тобто, без урахування волевиявлення сторін), а також є меншим за встановлений законом строк укладення контрактів. В даному ж випадку, контракти із 19-ма керівниками комунальних закладів охорони здоровя міста Запоріжжя були продовжені на підставі розпоряджень Запорізького міського голови ОСОБА_10 шляхом укладання додаткових угод без урахування дійсного волевиявлення працівників та на строк, що є меншим за встановлений законом для цього виду трудових контрактів.

Що стосується інкримінованого стороною обвинувачення ОСОБА_10 порушення вимог п. 4 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя, то суд зауважує на такому.

16 жовтня 2014 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 642, якою затверджено Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя та Типову форму контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя. Постанова набрала чинності 4 грудня 2014 р.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає саме механізм укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя.

Пункт 4 цього Порядку визначає, що контракт укладається на строк від трьох до пяти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону.

Враховуючи те, що вказана Постанова КМУ набрала чинності 4 грудня 2014 р., а контракти із 19-ма керівниками комунальних закладів охорони здоровя міста Запоріжжя були укладені до набрання чинності цією Постановою, суд дійшов висновку, що відсутні підстави розповсюджувати дію даної Постанови на контракти, укладені до набрання нею чинності. Суд зазначає, що розпорядженнями Запорізького міського голови та додатковими угодами від 31.12.2014 було продовжено дію раніше укладених контрактів, а не укладені нові контракти у відповідності до вказаного Порядку.

Так, сторонами контрактів було узгоджено саме продовження строку дії раніше укладених контрактів шляхом укладання додаткових угод до них (тобто, нові контракти в даному випадку не укладалися), про що свідчило волевиявлення обох сторін трудових правовідносин, яке було висловлено як 19-ма головними лікарями у власноручно написаних ними заявах, так і Запорізьким міським головою ОСОБА_10 у виданих ним розпорядженнях, а також про це свідчить сама назва документа «додаткова угода № … до контракту від …». Тому, при продовженні трудових відносин шляхом видання відповідних розпоряджень та підписання додаткових угод ОСОБА_10 мав, перш за все, враховувати дійсне волевиявлення працівників, а також керуватися положеннями діючого на той час законодавства, а саме ч. 9 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя», якою визначався строк таких трудових відносин від 3 до 5 років.

З наведених підстав суд вважає такими, що не мають значення для розгляду даного кримінального провадження посилання ОСОБА_10, його захисника, свідків захисту ОСОБА_35 (начальник юридичного відділу Запорізької міської ради), ОСОБА_36 (головний спеціаліст юридичного відділу виконкому Запорізької міської ради) та ОСОБА_37 (обіймав посаду помічника Запорізького міського голови) на те, що був потрібен час для приведення у відповідність до цього Порядку нормативних актів Запорізької міської ради (їх «адаптації»), у т.ч. й Положення про Управління з питань охорони здоровя шляхом винесення міською радою відповідного рішення на сесії (з урахуванням порядку прийняття такого рішення за Регламентом міської ради). З огляду на зазначене, докази сторони захисту, надані на обґрунтування цієї позиції, зокрема, лист Управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради від 04.03.2015 № 01/03-17/108 про включення проектів рішення до порядку денного чергової сесії ради, розпорядження Запорізького міського голови від 10.02.2012 № 64р «Про затвердження Інструкції з діловодства у міській раді, її виконавчому комітеті, виконавчих органах міської ради» та витяг з цієї Інструкції, рішення Запорізької міської ради № 4 від 29.12.2010 «Про затвердження Регламенту Запорізької міської ради» та витяг з цього Регламенту, рішення Запорізької міської ради № 69 від 18.02.2011 «Про затвердження Положення про управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради» та це Положення, рішення Запорізької міської ради № 6 від 16.03.2015 «Про затвердження Положення про управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради» та це Положення, розпорядження Запорізького міського голови № 460р від 31.12.2014 «Про план роботи з кадрами виконавчих органів міської ради на 2015 рік» та цей План, розпорядження Запорізького міського голови № 66рс від 12.03.2015 «Про скликання пятдесят шостої позачергової сесії міської ради», витяг зі стенограми цієї сесії від 16.03.2014, витяг з Регламенту Запорізької міської ради зі змінами), а також надані стороною обвинувачення розпорядження Запорізького міського голови «Про порядок укладання контрактів з головними лікарями (начальниками) лікувально-профілактичних закладів (установ), що належать до комунальної власності територіальної громади міста, та призначення їх на посади» від 16.03.2015 № 58р з додатками до нього, рішення Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради» № 6 від 16.03.2015 з додатком, судом відкидаються як неналежні, тобто такі, що підтверджують обставини, які не мають значення для кримінального провадження (том № 2 арк. пров. 247250, том № 6 арк. пров. 129, том № 5 арк. пров. 109131).

Також судом критично оцінюються показання свідків захисту ОСОБА_35 (начальник юридичного відділу Запорізької міської ради) та ОСОБА_36 (головний спеціаліст юридичного відділу виконкому Запорізької міської ради) щодо відповідності розпоряджень ОСОБА_10 та додаткових угод від 31.12.2014 вимогам закону та відсутність у ОСОБА_38 права на підписання додаткових угод на 3 роки, оскільки ці показання ґрунтуються на їх власному тлумаченні норм права та є їх думкою як фахівців. Показання свідка ОСОБА_37 (обіймав посаду помічника Запорізького міського голови), який пояснював суду про обставини вчинення зазначених дій ОСОБА_10, а саме попереднє обговорення цих питань з ОСОБА_35 і ОСОБА_32 та вирішення продовження контрактів на 3 місяці з метою приведення типової форми контракту та інших нормативних актів ради у відповідність до змін у законодавстві, у сенсі вищезазначених висновків суду також доказового значення у даному кримінальному провадженні не мають.

Обґрунтованість вказаних висновків суду також доводиться показаннями допитаної судом в режимі відеоконференції свідка ОСОБА_39 (голова Професійної спілки працівників охорони здоровя), яка підтвердила суду позицію, висловлену у листі Професійної спілки працівників охорони здоровя від 27 лютого 2015 р. № 01-65/1 (том № 3 арк. пров. 130132), який, своєю чергою отримано на звернення прокуратури Запорізької області в межах даного кримінального провадження (том № 3 арк. пров. 127128). Відповідно до показань цього свідка та змісту листа, контракти, укладені з/та після 01.01.2012 з головними лікарями, тобто з дати початку юридичної можливості укладати контракти з керівниками закладів охорони здоровя саме при прийнятті їх на роботу на строк менше трьох років, мають бути переглянуті і приведені у відповідність до вимог Основ. Укладені додаткові угоди до контрактів з головними лікарями про продовження їх дії на три місяці є такими, що порушують законодавство України, трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників.

Оцінюючи як доказ у кримінальному провадженні акт перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 08-05-0026/0004, складений начальником відділу інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області (далі Інспекція, ТДІзПП у Запорізькій області) ОСОБА_40, суд зазначає таке.

Постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Запорізької області від 26 січня 2015 р. призначено проведення територіальною інспекцією з питань праці в Запорізькій області перевірки в термін з 27 січня 2015 р. по 5 лютого 2015 р. щодо додержання вимог трудового законодавства Запорізьким міським головою ОСОБА_10 із поставленням таких питань: 1) чи відповідають вимогам законодавства укладені Запорізьким міським головою ОСОБА_10 діючі контракти з керівниками закладів та установ охорони здоровя міста Запоріжжя, а також додаткові угоди до них? 2) якщо не відповідають, які саме норми порушено, ким саме, в якій частині; 3) чи порушені цим загальні умови праці, конституційні права на працю або істотно змінені умови праці? 4) чи являються вказані порушення грубими порушеннями законодавства про працю? (том № 3 арк. пров. 105106).

За наслідками вищевказаної перевірки було складено ОСОБА_3 перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 08-05-0026/0004, в якому встановлено порушення вимог ст. 21 КЗпП України, ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» та п. 4 Порядку укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. за № 642, яке виразилося в тому, що 31 грудня 2014 р. Запорізьким міським головою ОСОБА_10 всупереч заявам головних лікарів закладів охорони здоровя ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_20 від 22 грудня 2014 р. шляхом видання своїх розпоряджень №№ 2226 к/тр, 2225 к/тр, 2227 к/тр, 2229 к/тр, 2235 к/тр, 2224 к/тр, 2236 к/тр, 2238 к/тр, 2233 к/тр, 2234 к/тр, 2231 к/тр, 2220 к/тр, 2219 к/тр, 2221 к/тр, 2237 к/тр, 2232 к/тр, 2223 к/тр, 2222 к/тр, 2228 к/тр, відповідно, було укладено з останніми додаткові угоди (продовжив дію контрактів) на 3 (три) місяці (том № 6 арк. пров. 130137).

При цьому, суд виходить саме зі змісту акта, отриманого в оригіналі (том № 6 арк. пров. 130137) на виконання ухвали суду від 14.06.2016 про надання тимчасового доступу з можливістю вилучення оригіналу вказаного акту у виконавчому комітеті Запорізької міської ради, оскільки в матеріалах кримінального провадження, наданих прокурором, наявні один примірник акту (витяг) на 2 арк. (том № 3 арк. пров. 110111) та ніким не посвідчена копія акту (том № 3 арк. пров. 119126), які не відповідали вимогам статті 99 КПК України.

Сторона захисту просила суд визнати недопустимими доказами матеріали вищевказаної перевірки, оскільки дії посадових осіб Інспекції були оскаржені до адміністративного суду та рішення в цій справі не прийнято. З цієї ж підстави просили визнати недопустимими показання свідка ОСОБА_40, який здійснював цю перевірку.

Поряд із цим, за вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, за ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він одержаний у порядку, встановленим цим Кодексом.

За змістом частини першої та пункту 4 частини другої статті 99 КПК України, з урахуванням положень статті 98 КПК України, акт перевірки є документом, що може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Як пояснив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_40, який складав вищевказаний акт, він здійснював перевірку на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Запорізької області від 26 січня 2015 р.

Судом встановлено, що вказаний акт перевірки був одержаний за наслідками перевірки, призначеної постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Запорізької області від 26 січня 2015 р., до повноважень якого на той час відносилося право призначення таких перевірок за п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України (в редакції станом на 26.01.2015); акт перевірки не є таким, що отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини; акт перевірки відноситься до визначеного КПК України переліку документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Відтак, підстав для визнання вказаного акту недопустимим доказом немає.

Проте, виходячи з того, що під час розгляду даного кримінального провадження судом на підставі оцінки інших доказів у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозвязку в діях ОСОБА_10 не знайшло своє підтвердження порушення п. 4 Порядку укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоровя, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. за № 642, то у цій частині висновок акта перевірки судом до уваги не береться.

Що стосується інших матеріалів перевірки, то стороною обвинувачення були надані суду такі: лист начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ТДІзПП у Запорізькій області ОСОБА_40 на імя Запорізького міського голови ОСОБА_10 від 04.02.2015 № 07-17/0045, письмові пояснення ОСОБА_31, ОСОБА_30, ОСОБА_33, ОСОБА_5, ОСОБА_25 (том № 3 арк. пров. 112116). Дослідивши дані матеріали, суд встановив, що вони всупереч вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України надані у копіях, при цьому, ці копії засвідчені не належним чином (на деяких із них відсутні печатки, їх засвідчення не відповідає порядку засвідчення копій, визначеному законодавством (ДСТУ) для цього виду документів).

Ухвалою суду від 23.05.2016 органу досудового розслідування було доручено здійснити тимчасовий доступ з можливістю вилучення, у т.ч. оригіналів матеріалів вказаної вище перевірки, що проводилась ТДІзПП у Запорізькій області (том № 6 арк. пров. 99100). Проте, листом Головного управління Держпраці у Запорізькій області (правонаступника ТДІзПП у Запорізькій області) від 14.06.2016 № 08/01.1-13/2594 повідомлено про неможливість надання цих матеріалів у звязку з їх відсутністю (том № 6 арк. пров. 116).

За таких обставин, надані стороною обвинувачення копії з матеріалів перевірки не можуть бути оцінені судом як докази у даному кримінальному провадженні. Більше того, суд також зауважує, що з огляду на приписи статей 98, 99 КПК України ці документи використанню як докази у кримінальному провадженні не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах розгляду кримінального провадження судом не здійснюється перевірка правомірності дій інспектора праці в контексті дотримання ним порядку проведення перевірки та правомірності винесення ним припису, оскільки це не передбачено положеннями КПК України. Матеріали перевірки та припис не є доказами у даному кримінальному провадженні. З цих же підстав суд вважає такими, що не мають значення для даного кримінального провадження, свідчення ОСОБА_40 в частині пояснення дій, які він вчинив як посадова особа Інспекції при проведенні перевірки, та обставин винесення ним припису.

Дії інспектора праці та правомірність винесеного ним припису за наслідками перевірки є предметом розгляду у іншій справі в порядку адміністративного судочинства, яка перебуває в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду, а саме в адміністративній справі № 808/1638/15 за позовом виконавчого комітету Запорізької міської ради до Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Державної інспекції України з питань праці про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у позивача з 29.01.2015 по 04.02.2015, визнання протиправним та скасування припису № 08-05-0026/0004-0002 від 04.02.2015, провадження в якій зупинено (том № 2 арк. пров. 170, 203205). Тому суд вважає такими, що не мають значення для даного кримінального провадження надані стороною захисту письмові пояснення начальника юридичного відділу виконкому Запорізької міської ради ОСОБА_35 (том № 2 арк. пров. 244245), які були направлені інспектору праці, та витяг з журналу реєстрації висновків та зауважень юридичного відділу виконкому міської ради (том № 2 арк. пров. 239243).

Поряд із цим, суд також вважає такими, що підлягають виключенню з обвинувачення, яке визнається судом доведеним, посилання на порушення ОСОБА_10 вимог ст.ст. 9, 24 КЗпП України та ч. 8 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя».

Так, стаття 9 КЗпП України наголошує, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. В даному випадку питання про недійсність договорів про працю не вирішувалося, оскільки видавалися розпорядження та укладалися додаткові угоди до вже існуючих контрактів. З цієї ж підстави судом не приймаються до уваги й посилання сторони захисту на вказане положення законодавства.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні контракту. Порушення письмової форми контрактів також не було предметом розгляду у даному кримінальному провадженні. Всі контракти та додаткові угоди до існуючих контрактів були укладені письмово.

Частина восьма статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» визначає, що призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоровя здійснюється відповідно до законодавства. В даному випадку не мають місця відносини з призначення на посаду та звільнення з посад працівників.

Також суд вважає таким, що підлягає виключенню з обвинувачення, яке визнається судом доведеним, посилання в обвинувальному акті на грубе порушення діями ОСОБА_10 принципу децентралізації державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоровя на правові і договірній основі, оскільки такі дії не охоплюються обєктивною стороною злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Що стосується посилання ОСОБА_10 на те, що справа носить політичний характер, в обґрунтування чого він посилається на докази подій, які відбулися під час сесійного засідання Запорізької міської ради 10.12.2014 р., то судом під час судового розгляду також були перевірені ці доводи обвинуваченого відповідними наданими ним доказами, а саме відеозаписом телекомпанії КП «МТМ», який був відтворений у судовому засіданні (диск у томі № 6 арк. пров. 29). В цей же час, суд констатує, що певні політичні події, які у той час відбувались навколо обвинуваченого, який обіймав посаду Запорізького міського голови, ніяким чином не вплинули на винесення ним 31.12.2014 розпоряджень та підписання додаткових угод до контрактів із головними лікарями строком на 3 місяці. Як пояснював сам обвинувачений, він видав ці розпорядження, поставив резолюції на заявах головних лікарів та підписав додаткові угоди до контрактів власноручно, при цьому керувався думкою працівників юридичного відділу Запорізької міської ради. Політичні опоненти ОСОБА_10 ніяким чином на ці його дії не впливали. Крім того, події на сесії ради мали місце 10.12.2014, тобто до вчинення ним правопорушення. Отже, зазначені доводи ОСОБА_10 не можуть бути взяті до уваги судом при оцінці дій, які є безпосереднім предметом розгляду у даному кримінальному провадженні.

Стосовно обґрунтування ОСОБА_10 своєї позиції посиланням на особисті неприязні стосунки з боку колишнього прокурора Запорізької області Шацького О.Л., то ці доводи були предметом перевірки судом під час розгляду заяви ОСОБА_10 про відвід прокурорів Запорізької області від участі у даному кримінальному провадженні як під час досудового розслідування слідчим суддею, так і під час підготовчого судового засідання. Оцінка цим доводам надана в ухвалах слідчого судді від 18.02.2015 (том № 1 арк. пров. 8587) та суду від 19.05.2015 (том № 1 арк. пров. 131132). З наведених підстав судом відкидаються надані стороною захисту докази, а саме: відеозапис прес-конференції прокурора Запорізької області з мережі Інтернет, який було відтворено у судовому засіданні (диск у томі № 6 арк. пров. 29), документи за наслідками перевірки факту неетичної поведінки з боку прокурора області по відношенню до Запорізького міського голови ОСОБА_10 (том № 1 арк. пров. 7684).

Також, оцінюючи показання обвинуваченого, суд зауважує на тому, що хоча інші головні лікарі комунальних закладів та установ охорони здоровя міста Запоріжжя, крім потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не вважають себе потерпілими від дій обвинуваченого, однак, це не посвідчує відсутність порушень законодавства про працю у діях ОСОБА_10 Суд зауважує, що визнання особи потерпілим є її правом, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 КПК України.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_10, приймаючи 31.12.2014 розпорядження та підписуючи додаткові угоди із 19-ма керівниками комунальних закладів охорони здоровя міста Запоріжжя діяв у порушення вимог законодавства про працю, зокрема, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 21 КЗпП України, ч. 9 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя», що призвело до порушення трудових прав вказаних працівників.

Вирішуючи питання про те, чи являється допущене ОСОБА_10 порушення вимог трудового законодавства іншим грубим порушенням законодавства про працю у розумінні ч. 1 ст. 172 КК України, суд виходить з наступного.

Поняття «інше грубе порушення законодавства про працю», яке використане законодавцем у частині 1статті 172 КК, має оціночний характер, а тому для з'ясування характеру порушення слід звертатися до відповідних нормКодексу законів про працю України (посилання на які наведені судом вище ). У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об'єктивних та суб'єктивних ознак вчиненого діяння.

Так, визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення:1) характеру порушуваних трудових прав людини; 2) категорії працівника, права якого порушуються; 3) об'єктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо); 4) суб'єктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).

Зазначена позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, наведеному у постанові № 5-106кс15 від 01.10.2015, який є обовязковим для суду в силу вимог статті 458 КПК України.

В даному випадку під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_10 допущено порушення прав головних лікарів комунальних закладів охорони здоровя на працю, яке мало наслідком продовження із ними трудових відносин на строк три місяці всупереч їх волевиявленню та всупереч законодавчо визначеного строку від 3 до 5 років (тобто, від 36 до 60 місяців). Таким чином, фактично трудові відносини були продовжені із працівниками на строк, який є у 12 разів менший за мінімально встановлений законом. При цьому, дане порушення вчинене щодо 19 осіб, які є керівниками (головними лікарями) медичних закладів та установ міста. При цьому, поза увагою суду не може залишитися і тривалість порушення майже 3 місяці, тобто до укладання 19.03.2015 із головними лікарями контрактів на 3 роки.

Окремо слід зупинитися на субєктивних ознаках даного правопорушення.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_10 зазначив, що він не мав на меті порушити трудові права головних лікарів, а укладення додаткових угод на 3 місяці було ним зроблено за рекомендацією працівників юридичного відділу з метою приведення контрактів у відповідність до типової форми. Помилковості вказаних тверджень обвинуваченого судом було надано оцінку вище, проте, в даному випадку слід встановити субєктивне (психічне) ставлення обвинуваченого до скоєного.

Так, злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК України у вигляді іншого грубого порушення законодавства про працю є закінченим з моменту грубого порушення трудових прав громадян, тобто це злочин з формальним складом. Субєктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом за будь-якими мотивами (тобто, на кваліфікацію дій особи мотив та мета не впливає). Це означає, що особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

В цей же час, судом враховується, що до обовязків обвинуваченого як Запорізького міського голови віднесено за п. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

За вимогами статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.При цьому, виходячи зі змісту статті 57 Конституції України, в нашій державі діє презумпція знання закону всіма громадянами, якщо закон був доведений до їх відома шляхом його офіційного оприлюднення.

Більше того, як свідчить лист голови Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоровя України ОСОБА_41 від 06.02.2015 № 01-15/56 на запит слідчого, 20.12.2013 на електронну адресу профспілки від Професійної спілки працівників охорони здоровя України надійшов лист-повідомлення, що з 18.12.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоровя» № 694-VII від 19.11.2013, на підставі чого було підготовлено та направлено відповідну інформацію та повний текст вказаного Закону, у тому числі, Запорізькому міському голові ОСОБА_10 листом від 25.12.2013 № 01.13/392 (том № 3 арк. пров. 134139). Вказаний лист був отриманий та зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується листом секретаря міської ради від 13.02.2015 № 01711/02-17/02 на запит слідчого (том № 3 арк. пров. 141144). Відтак, на переконання суду, ОСОБА_10 був проінформований про вимоги законодавства.

Те, що обвинувачений вважав свої дії такими, що відповідають вимогам закону, відображує лише його необізнаність у законодавстві (тобто, він міг неправильно уявляти себе юридичні властивості вчиненого, його правову характеристику), але не виключає його вини і кримінальної відповідальності.

Суд зауважує, що ОСОБА_10, обіймаючи посаду Запорізького міського голови, в силу своїх посадових обовязків не міг не усвідомлювати суспільно-небезпечний характер свого діяння та не передбачати його суспільно небезпечні наслідки. Про те, що ОСОБА_10 бажав настання цих наслідків свідчать його дії а саме проставлення відповідної резолюції на заявах головних лікарів, видання розпоряджень та підписання додаткових угод, відповідно до яких він продовжив строк дії контрактів на 3 місяці.

Поряд із цим, суд не може погодитися із доводами сторони обвинувачення про те, що одним з мотивів вказаних дій ОСОБА_10 було збільшення особистого впливу на головних лікарів, оскільки в результаті розгляду кримінального провадження належними та допустимими доказами це не підтвердилось.

Так, свідок ОСОБА_41 (голова Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоровя України) пояснила, що їй на початку січня 2015 р. надійшло багато телефонних дзвінків від головних лікарів, з яких вона дізналася про порушення прав 19-ти головних лікарів внаслідок продовження із ними контрактів на 3 місяці. Вона зверталась до ОСОБА_10 з проханням зустрітися з лікарями. Сам обвинувачений зазначав суду, що до нього зверталась ОСОБА_23 (головний лікар комунального закладу «Дитяча лікарня № 1») з приводу обурення головних лікарів його діями, після чого він вирішив провести зустріч із головними лікарями та пояснити свої дії. Ці обставини також підтвердила і допитана в судовому засіданні ОСОБА_23 як свідок.

Отже, 19.01.2015 відбулась нарада ОСОБА_10 із головними лікарями, на якій він особисто пояснив підстави та мотиви продовження контрактів з 19-ма головними лікарями на 3 місяці. При цьому, у нараді брали участь також й інші головні лікарі, з якими контракти 31.12.2014 не продовжувались.

Головні лікарі, яким було продовжено строк дії контракту на 3 місяці, будучі допитаними як свідки, у судовому засіданні з приводу даних обставин пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_21 (головний лікар комунального закладу «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5») пояснила, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 зазначав про те, що відбулися зміни у законодавстві, а також висловив побажання поліпшити якість роботи із населенням. Подовження строків контрактів на 3 місяці викликало у свідка здивування.

Свідок ОСОБА_26 (головний лікар комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6») зазначив про те, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 послався на те, що типову форму контракту необхідно привести у відповідність до вимог законодавства. Він до ОСОБА_10 претензій з цього приводу не мав.

Свідок ОСОБА_16 (головний лікар комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 8») пояснила, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 зазначав про наявність скарг від населення та необхідність поліпшення якості медичного обслуговування. До продовження контракту на 3 місяці віднеслась спокійно.

Свідок ОСОБА_27 (головний лікар комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9») зазначила, що на нараді ОСОБА_10 пояснював про необхідність покращити якість обслуговування та інші причини продовження контрактів на 3 місяці, що її влаштувало. В цей же час, зазначила, що такі дії викликали в неї здивування.

Свідок ОСОБА_14 (головний лікар комунального закладу «Центральна лікарня Комунарського району») вказав, що не памятає, як пояснювались ОСОБА_10 його дії на нараді, можливо це було повязано із нормативно-правовими актами, з цього приводу він не хвилювався.

Свідок ОСОБА_15 (головний лікар комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 4») пояснив, що він не зрозумів на нараді дійсні причини продовження контрактів на 3 місяці, але ОСОБА_10 обговорював питання якості надання медичних послуг населенню. Претензій до ОСОБА_10 з цього приводу він не мав.

Свідок ОСОБА_23 (головний лікар комунального закладу «Дитяча лікарня № 1») вказала, що особисто зверталася до ОСОБА_10 з цього питання, який зазначав їй, а також на нараді 19.01.2015, що всі контракти будуть продовжені, вказував, що за 3 місяці у всіх є можливість проявити себе як управлінці та зробити інші гарні справи.

Свідок ОСОБА_18 (головний лікар комунального закладу «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 1») вказала, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 пояснював юридичні аспекти даного питання, а також зазначав про те, що буде оцінюватися якість роботи головних лікарів. З цього приводу вона не переживала.

Свідок ОСОБА_20 (головний лікар комунального закладу «Міський Центр здоровя») пояснив, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 висловив своє побажання по якості роботи та зазначив, що всі контракти будуть продовжені.

Свідок ОСОБА_19 (головний лікар комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4») зазначав, що на нараді 19.01.2015 із ОСОБА_10 обговорювалися питання якості медичних послуг та було пояснено, що контракти будуть продовжені. На його роботу це не вплинуло.

Свідок ОСОБА_17 (головний лікар комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2») вказала, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 вказав, що йому треба подивитися, як вони будуть працювати 3 місяці, а потім він вирішить питання подальшого продовження контрактів. Вона повязала ці обставини з реформою. На її роботу ці обставини не вплинули.

Свідок ОСОБА_12 (головний лікар комунального закладу охорони здоровя «Студентська поліклініка») пояснив, що він був обурений строком продовження контракту на 3 місяці. На нараді у січні 2015 р. було пояснено про те, що контракти будуть продовжені з кожним індивідуально, та про необхідність приведення контрактів у відповідність до типової форми. На його роботу це не вплинуло.

Свідок ОСОБА_28 (головний лікар комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10») пояснила, що 19.01.2015 ОСОБА_10 вказував на наявність нарікань на роботу лікарень, просив сконцентруватися та показати належний рівень. Юристи повідомили про зміни у законодавстві. На її роботі це не позначилось.

Свідок ОСОБА_24 (головний лікар комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 2») вказав, що ОСОБА_10 пояснював свої дії невідповідністю у законодавстві та необхідністю доробити документи. Він не переживав через це, оскільки нарікань на його роботу не було, а також тому, що йому виповнилось 65 років. На його роботу це не вплинуло.

Свідок ОСОБА_22 (головний лікар комунальної установи «Міська лікарня № 7») зазначила, що на нараді ОСОБА_10 пояснював, що продовжує контракти на 3 місяці, та не виключає в подальшому продовження контрактів на 3 роки. Претензій до нього не було, оскільки вона є особою пенсійного віку. Юристи міської ради пояснювали про зміни у законодавстві.

Свідок ОСОБА_25 (головний лікар комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 3») зазначила, що на нараді у січні 2015 р. ОСОБА_10 виступав з приводу якості роботи медичних установ. На її роботі продовження контрактів на 3 місяці не позначилось.

Крім того, свідок ОСОБА_42 (головний лікар комунальної установи «Пологовий будинок № 1»), зазначила, що з нею контракт було укладено у 2015 році на 3 роки. Щодо інших головних лікарів вона знала, що з ними були укладені контракти на 3 місяці замість більшого періоду. У січні 2015 р. з цього приводу була нарада, але її це питання не стосувалось. Від учасників наради були певні емоції. ОСОБА_10 обговорював питання щодо цих контрактів, зазначав про стимуляцію поліпшення якості медичного обслуговування.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також в судовому засіданні зазначали про те, що на нараді 19.01.2015 мова йшла про підвищення якості роботи головних лікарів, а також про те, що ОСОБА_10 необхідно оцінити їх діяльність.

Свідки ОСОБА_43 (головний лікар комунальної установи «Міська стоматологічна лікарня № 2»), ОСОБА_44 (головний лікар комунальної установи «Пологовий будинок № 4»), ОСОБА_45 (головний лікар комунальної установи «Міська стоматологічна лікарня № 5»), ОСОБА_46 (головний лікар комунального закладу «МДБЛ № 5»), ОСОБА_47 (головний лікар комунальної установи «Пологовий будинок № 3»), яких також не стосувалось питання продовження контрактів на 3 місяці, не змогли пояснити суду про обставини наради 19.01.2015 (не памятають обставин, не звернули на це уваги).

В цей же час, свідки ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_48, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25, а також свідки ОСОБА_42, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 пояснили, що ОСОБА_10 ніяким чином на їх діяльність особисто не впливав та не втручався, плануванню роботи своїми діями не заважав.

При цьому, надані стороною обвинувачення витяги з газет, інтернет-видань та на магнітних носіях репортажі телеканалів міста з відповідними протоколами оглядів, які були досліджені та відтворені у судовому засіданні (том № 5 арк. пров. 72, 7488), на переконання суду, не доводять намір ОСОБА_10 збільшити особистий вплив на лікарів, та базуються на викладенні матеріалів журналістами й коментарях кореспондентів за кадром.

Також суд критично відноситься до пояснень потерпілого ОСОБА_5 в частині здійснення ОСОБА_10 впливу на нерівномірний розподіл бюджетних коштів на лікарні, внаслідок чого його медична установа отримувала фінансування у меншому розмірі за інші, оскільки це виходить за межі предявленого обвинувачення. В обвинувальному акті мова йде саме про особистий вплив на лікарів, а не на вплив на бюджетне фінансування лікарень.

З урахуванням зазначених обставин, встановлених у судовому засіданні, суд доходить висновку, що ОСОБА_10 не мав наміру у такий спосіб збільшити саме свій особистий вплив на лікарів.

В цей же час, враховуючи вищезазначені показання свідків та потерпілих, а також зміст листа Управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради від 04.03.2015 № 01/03-17/107 на адресу Запорізького міського голови ОСОБА_10 (том № 5 арк. пров. 102106) суд доходить висновку, що на нараді 19.01.2015 ОСОБА_10 пояснював мотиви продовження контрактів на 3 місяці із 19-ма головними лікарями необхідністю підвищення головними лікарями якості та доступності медичної допомоги населенню, що, на переконання суду, свідчить про спонукання у такий спосіб головних лікарів виконувати свої трудові обовязки та, відповідно, підтверджує наявність у ОСОБА_10 мети здійснення надмірного контролю за їх діяльністю, досягнення якої, на думку суду, є неприпустимим у такий спосіб, що має наслідком порушення гарантованих законодавством трудових прав працівників.

Також суд зазначає про необґрунтованість посилання в обвинувальному акті на те, що всі 19-ть головних лікарів (включаючи і потерпілих), достовірно розуміючи, що ОСОБА_10 являється службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими повноваженнями відносно них та розуміючи, що знаходяться в службовій залежності від ОСОБА_10, не вчиняли будь-яких дій до захисту своїх трудових прав. Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні під час допиту вказаних свідків. Лише свідок ОСОБА_41 вказувала, що головні лікарі побоювалися писати заяви до прокуратури, оскільки безпосередньо підпорядковані ОСОБА_10, однак, ці її показання не були підтверджені жодними іншими доказами та прямо суперечили показанням самих головних лікарів. В цей же час, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вжили заходів до захисту своїх трудових прав, про що свідчить визнання їх потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 172 КК України як інше грубе порушення законодавства про працю.

Обираючи вид та міру покарання, яку належить застосувати до ОСОБА_10, судом відповідно до статті 65 КК України та розяснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховується наступне.

Так, санкція ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції, чинній на час вчинення злочину 31.12.2014), передбачає покарання у вигляді штрафу до пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років.

Відтак, даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості (ст. 12 КК України).

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо осіб, які перебувають в службовій залежності від дій винного.

Обставиною, що помякшує покарання, є усунення заподіяної шкоди, оскільки 19.03.2015 з головними лікарями комунальних закладів охорони здоровя міста Запоріжжя ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 були укладені контракти строком на три роки з 01.04.2015 по 02.04.2018, про що Запорізьким міським головою ОСОБА_10 видані відповідні розпорядження (том № 4 арк. пров. 127246, том № 5 арк. пров. 170).

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, на даний час не працює, за попереднім місцем роботи на посаді Запорізького міського голови характеризується з позитивного боку, нагороджувався медаллю та почесною грамотою, має три вищі освіти. За сімейним станом ОСОБА_10 не одружений, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого, а саме те, що він не працює, тобто не має постійного джерела доходу, суд вважає неможливим у даному випадку призначити йому покарання у вигляді виправних робіт. З цієї ж причини, а також з причини мякості, суд вважає за неможливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу.

В цей же час, суд не може погодитися із думкою процесуального прокурора, який просив обрати ОСОБА_10 покарання, визначене санкцією ч. 1 ст. 172 КК України, у вигляді позбавлення права обіймати певні посади на максимальний строк, оскільки в даному випадку хоча і наявна одна обтяжуюча покарання обставина, проте не може бути залишена поза увагою суду помякшуюча покарання обставина, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, у т.ч. і те, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 притягається уперше, позитивно характеризується за попереднім місцем роботи. При цьому суд також враховує, що відповідно доч. 1 ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідностідо ч. 2ст. 50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Тому, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади на строк в межах санкції ч. 1 ст. 172 КК України.

Відповідно до розяснень, наданих у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та обставина, що до постановлення вироку обвинувачений вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вирішує наступним чином.

Так, потерпілий ОСОБА_5 у цивільному позові вказує, що діючим законодавством України передбачено можливість укладення контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоровя на строк від трьох до пяти років. Він, отримавши наприкінці жовтня 2014 р. повідомлення за підписом Запорізького міського голови ОСОБА_10 про закінчення 31.12.2014 терміну дії контракту із ним, склав та підписав заяву про продовження строку дії контракту на три роки, а також поставив підпис та відтиск печатки медичної установи на додатковій угоді до контракту строком на три роки. Проте, ОСОБА_10, всупереч його законному волевиявленню, в односторонньому порядку, не досягнувши із ним згоди, підписав додаткову угоду строком на три місяці, тобто до 31.03.2015, чим погіршив його становище порівняно із законодавством про працю, порушив його трудові права, зокрема право на працю, на можливість заробляти собі на життя працею, право на піклування і захист з боку держави, що призвело до його моральних страждань. Моральна шкода виразилась у сильному емоційному стресі, втраті сну, головних болях, стану тривоги, нервозності, слабкості та депресії. Потерпілий знаходився у стані психологічного дискомфорту, відчував безпорадність, роздратованість, порушення нормальних життєвих звязків. Розмір моральної шкоди оцінює у 1000000 грн., які просить стягнути з обвинуваченого на його користь (том № 1 арк. пров. 5557).

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та його представники підтримали цивільний позов. ОСОБА_5 додатково зазначив, що особистий вплив обвинуваченого як Запорізького міського голови виражався у сприянні нерівномірному розподілі бюджетних коштів, виділених у 2015 р. медичним установам та закладам міста, внаслідок чого очолювана ним медична установа була недофінансована.

Потерпілий ОСОБА_6 зазначає у своєму цивільному позові аналогічні обставини, вказує про заподіяння йому обвинуваченим моральної шкоди у вигляді відчуття сильного емоційного стресу, наслідками якого стала повна втрата сну тривалий час, постійні головні болі, втомленість, нервозність, слабкість та депресія. Потерпілий через цей злочин перебуває в стані психологічного дискомфорту. Відчуття безпорадності та роздратованості на власне безсилля не дає йому змоги повернути нормальні життєві стосунки зі своїми рідними та друзями, повернення до звичайного способу життя для нього не є можливим. Також вказана ситуація негативно відбувається на стосунках із членами сімї потерпілого. Просив стягнути з ОСОБА_10 на його користь моральну шкоду у розмірі 1000000 грн. (том № 1 арк. пров. 9496).

У судовому засіданні ОСОБА_6 та його представники доводи цивільного позову підтримали.

Обвинувачений у судовому засіданні не визнав обидва цивільних позови з підстав їх необґрунтованості та недоведеності заподіяння моральної шкоди. Позицію обвинуваченого підтримав його захисник.

Проте, судом не можуть бути враховані доводи як цивільних позивачів, так і цивільного відповідача, з таких підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з розясненнями, наданими у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно дост. 237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При цьому, наявність у КЗпП України статті 237-1 виключає застосування до випадків заподіяння шкоди працівникові ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, на які посилаються позивачі у позовних заявах, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обовязку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст.ст. 1167, 1168 ЦК України виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права.

Частиною пятою статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тому, вирішуючи цивільні позови, суд виходить з принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 11 ЦПК України, за яким лише позивачу (у даному випадку позивачам) належить право визначати предмет та підставу позову, у т.ч. й особу, до якої звернуті її вимоги.

Суд зазначає, що в даному випадку між сторонами виникли трудові правовідносини на підставі контрактів, укладених між виконавчим комітетом Запорізької міської ради в особі міського голови ОСОБА_10 та кожним з потерпілих (том № 3 арк. пров. 170176, 212217). ОСОБА_10, допустивши порушення трудових прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяв від імені виконавчого комітету Запорізької міської ради як особа, що очолює виконавчий комітет. Відтак, позовні вимоги, які ґрунтуються на заподіянні моральної шкоди внаслідок порушення трудових прав, мають бути предявлені позивачами до виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявлені до неналежного відповідача. При цьому, протягом всього часу судового розгляду цивільні позивачі та їх представники (адвокати) не скористалися своїм правом замінити відповідача на належного. В цей же час, цивільні позивачі не позбавлені права звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із позовами до належного відповідача.

Також суд не може погодитися із посиланням ОСОБА_5 в обґрунтування цивільного позову на сприяння ОСОБА_10 нерівномірному розподілу бюджетних коштів, що позначилось на фінансуванні медичної установи, керівником якої він є. Ці доводи ОСОБА_5 ґрунтуються на таких доказах: листі Управління з питань охорони здоровя Запорізької міської ради від 26.06.2015 № 2051/03-20/01, листі КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» від 20.07.2015 № 376/01-8 (том № 2 арк. пров. 222224). В цей же час, як вже було зауважено судом вище, питання фінансування лікарні в межах даного кримінального провадження не розглядається. На переконання суду, питання виділення коштів з бюджету на фінансування установи, яку очолює потерпілий, має вирішуватися шляхом предявлення відповідного адміністративного позову вказаною установою (лікарнею) до відповідного розпорядника бюджетних коштів, що і було розяснено судом потерпілому в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, цивільні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_10 в межах даного кримінального провадження задоволенню не підлягають.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України, а про стягнення судових витрат відповідно до статті 124 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді застави, обраний щодо обвинуваченого, слід залишити до набрання вироком законної сили, після чого застава підлягає поверненню особі, яка її внесла відповідно до вимогчастини одинадцятої статті 182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_10, у вигляді застави у розмірі 24360,00 гривень залишити до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій областіповернути ОСОБА_37заставу,внесену за ОСОБА_10 6 березня 2015 року у розмірі 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень 00 копійокна розрахунковий рахунок № 37311050000607 в ГУ ДКСУ в Запорізькій області,МФО 813015, ЄДРПОУ 26316700, отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій областізаквитанцієюКБ «ПриватБанк» № 0.0.357393859.1 від 6 березня 2015 р. на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 березня 2015 року.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 гривень відмовити.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь державного бюджету судові витрати на залучення експерта за проведення судово-технічної експертизи документів № 61 від 26 лютого 2015 року у розмірі 2 304 (дві тисячі триста чотири) гривні 00 копійок.

Речові докази, а саме:

- заява ОСОБА_5 про продовження терміну дії контракту від 03.01.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_6 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_12 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_20 про продовження терміну дії контракту від 08.02.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_18 про продовження терміну дії контракту від 06.11.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_17 про продовження терміну дії контракту від 26.06.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_19 А.1. про продовження терміну дії контракту від 06.11.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_21 про продовження терміну дії контракту від 06.11.2014 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_26 про продовження терміну дії контракту від 06.11.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_16 про продовження терміну дії контракту від 26.06.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_27 про продовження терміну дії контракту від 06.11.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_28 про продовження терміну дії контракту від 06.1 1.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_24 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_25 про продовження терміну дії контракту від 02.04.2013 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_22 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_13 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_14 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_15 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- заява ОСОБА_23 про продовження терміну дії контракту від 27.12.2011 Запорізькому міському голові ОСОБА_10 від 22.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_5Ю.» № 2220 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_6І.» № 2223 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_12П.» № 2237 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_18В.» № 2226 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_17І.» № 2225 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_21В.» № 2229 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_26В.» № 2235 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_27Д.» № 2236 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_24О.» № 2233 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_13І.» № 2219 к/тр від 31.12.2014;

- розпорядження Запорізького міського голови про внесення змін до контракту «Про призначення ОСОБА_14С.» № 2221 к/тр від 31.12.2014;

- додаткова угода № 2 до контракту від 03.01.2013 з головним лікарем комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» ОСОБА_5 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунального закладу охорони здоровя «Міська стоматологічна поліклініка № 3» ОСОБА_6 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунального закладу охорони здоровя «Студентська поліклініка» ОСОБА_12 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 08.02.2013 з головним лікарем комунального закладу «Міський центр здоровя» ОСОБА_20 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 1» ОСОБА_18 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 26.06.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ОСОБА_17 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» ОСОБА_19 від 31.12.2014;

- додаткова угода № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 5» ОСОБА_21 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» ОСОБА_26 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 26.06.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 8» ОСОБА_16 від 31.12.2014;

- додаткова угода № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» ОСОБА_27 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 06.11.2013 з головним лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» ОСОБА_28 від 31.12.2014;

- додаткова угода № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 2» ОСОБА_24 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 2 до контракту від 02.04.2013 з головним лікарем і комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_25 від 31.12.2014;

- додаткова угода № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Міська лікарня № 7» ОСОБА_22 від 31.12.2014;

- додаткова угода № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» ОСОБА_13 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунального закладу «Центральна лікарня Комунарського району» ОСОБА_14 від 31.12.2014 (у 2 примірниках);

- додаткова угода № 5 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 4» ОСОБА_15 від 31.12.2014;

- додаткова угода № 4 до контракту від 27.12.2011 з головним лікарем Дитячої лікарні № 1 ОСОБА_23 від 31.12.2014, які долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Шалагінова