Ухвала суду № 62645499, 09.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/424/2016(м)

222/374/16-к

Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.

Доповідач Куракова В.В.

Категорія ч. 1 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів: Сєдих А.В., Свіягіної І.М.

при секретарі Чепігі Н.В.

за участю: прокурора Заїки О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016050640000059 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 липня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді трьох місяців арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_2 20 лютого 2016 року, знаходячись в домоволодінні, розташованому за адресою: смт. Нікольське (Володарське) Нікольського (Володарського) району Донецької області по вул. Карла Маркса, № 18, яке належить ОСОБА_3, розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Надалі, приблизно о 16 годині 30 хвилин таємно, умисно, із корисливих мотивів, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою вчинення крадіжки чужого майна, сидячі на дивані, скориставшись тим, що між ОСОБА_4 та його співмешканкою виникла сварка, та всі присутні відволіклись, шляхом вільного доступу, з дивану скоїв крадіжку двох мобільних телефонів, один з них належить ОСОБА_6, та інший належить ОСОБА_3. Після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_6 була завдана матеріальна шкода на суму 408,09 гривень та потерпілому ОСОБА_3 619,06 гривень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 вказує, що обвинувачений не мав на меті викрадати мобільні телефони, а лише взяв їх для особистого користування для дзвінків, та хотів повернути. Вказує, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, а також відсутня подія викрадення чужого майна. Заяви потерпілих були складені після затримання підозрюваного, та не можуть бути розцінені як доказ, а саме затримання проведено з порушенням прав та основних свобод людини. Просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити у звязку з відсутністю події та складу кримінального правопорушення.

Прокурор подав заперечення на вказану апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Володарського районного суду Донецької області від 13.07.2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін. Вважає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна грунтується на сукупності доказів, ретельно досліджених судом, і є обгрунтованим. В апеляційній скарзі захисника відсутні дані, які б свідчили, що під час досудового розслідування та судового розгляду цього провадження допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке б тягнуло скасування вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який не погодився з доводами апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, крадіжка майна вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа повністю здійснила умисел щодо заволодіння майном. Заволодіння передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися чи користуватися ним винести, заховати, що і було зроблено обвинуваченим ОСОБА_2, навіть повернення викраденого або відшкодування його вартості, чого не було в даному провадженні, не виключає складу злочину.

Повідомлення потерпілих про викрадення їх майна надійшло в поліцію за телефоном о 17 год. 20.02.2016 р., що підтверджується рапортом чергового Володарського ВП Волноваського відділу ГУНП в Донецькій області. (а.п. 120)

Огляд домоволодіння, звідки були викрадені телефони, проведено о 17 год. 20 хв.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 20.02.2016 р. о 18 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходився в громадському місці в стані алкогольного спяніння, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Огляд кабінету у Володарському ВП, під час якого ОСОБА_2 добровільно видав викрадені мобільні телефони, які знаходились в кишені одягненої на ньому куртки, було проведено о 20 год.45 хв.. (а.п. 127)

Таким чином, до повідомлення про вчинення злочину ніякі дії співробітниками поліції не вчинялися.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності затримання ОСОБА_2, незаконності огляду та вилучення викрадених ним мобільних телефонів спростовуються матеріалами провадження.

Ст. 214 ч. 3 КПК України встановлено, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР.

Твердження апеляційної скарги про те, що проникнення до житла особи за її згодою не звільняє слідчого, прокурора від обовязку звернутися до суду з клопотанням про проведення обшуку чи огляду приміщення не ґрунтуються на законі, оскільки аналіз положень закону, які викладені в ст. 233 КПК України дає підстави вважати, що за добровільною згодою особи можна проникнути до її житла і таке проникнення не тягне за собою обовязку слідчого чи прокурора звертатися до суду з клопотанням про надання дозволу на обшук чи огляд житла.

Власник житла ОСОБА_3 надав співробітникам поліції письмову заяву про те, що він не заперечує проти огляду співробітниками поліції Володарського ВП його домоволодіння. (а.п. 123)

Наведене свідчить про те, що проникнення до житла було здійснено на підставі ч. 1 ст. 233 КПК України, а не на підставі ч. 3 вказаної статті КПК України, як зазначено в апеляційній скарзі.

Отже доводи апеляційної скарги про недопустимість доказів, на які послався суд першої інстанції у вирку,є безпідставними, а досліджені судом докази є допустимими і належними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в основу вироку поклав показання обвинуваченого, дані ним під час досудового розслідування спростовуються матеріалами справи.

Суд у вироку не посилався на показання ОСОБА_2, викладені в протоколі огляду від 20.02.2016 р., а лише вказав, що в цьому протоколі зазначено про те, що ОСОБА_2 добровільно видав вкрадені телефони з кишені своєї куртки, які були оглянуті співробітникам поліції.

Обшук особи ОСОБА_2 та його затримання в даному провадженні не проводилися, тому доводи апеляційної скарги стосовно порушень положень КПК, Конституції України, а також прав і свобод людини не ґрунтуються на матеріалах справи.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду ухвалений законно і обґрунтовано і підстав для його скасування або зміни немає, апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 липня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді: