Постанова № 62645348, 09.11.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8915/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання рішення субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинення певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із адміністративним позовом до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинення певні дії.

Позов мотивує тим, що 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління УПФУ в місті Ужгороді Закарпатської області з письмовою заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та до заяви додав всі необхідні документи та належним чином завірені копії, які надають позивачу право на призначення такої пенсії.

25 березня 2016 року позивач отримав лист з УПФУ в місті Ужгороді за №3011/02 від 24.03.2016 року разом з додатком вкладкою №27 до протоколу №20 від 24.03.2016 року «Про відмову у призначенні пенсії» за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру». Рішення про відмову у призначенні пенсії мотивовано тим, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-V-III від 02.03.2015 року, з 01.06.2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» та ін..

Позивач вважає таке рішення Управління пенсійного фонду України в місті Ужгороді протиправним та таким, що порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення. Відповідач відмовляючи у призначенні йому пенсії за вислугу років всупереч вимогам ст. 58 Конституції України поширив дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, який набрав чинності тільки 15 липня 2015 року.

За таких обставин, позивач просить рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, закон №1697-VII) від 24.03.2016 року (протокол №20) визнати протиправним, скасувати, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області відповідно до вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняти рішення про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з дня звернення, тобто з 23.03.2016 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року було замінено з неналежного відповідача по справі Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області на належного відповідача ОСОБА_2 обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в адресованому суду клопотанні просив розгляд справи проводити без його участі, зазначаючи, що позов підтримує в повному обсязі відповідно до мотивів викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Згідно письмових заперечень представник відповідача, позов не визнає, просить відмовити в задоволенні такого повністю.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справу слід розглянути на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно ч.2ст.2 КАС Українидо адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1ст.8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС Українивстановлено, що суд вирішує справи на підставіКонституціїта Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. У разі невідповідності нормативно-правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1ст.71 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області з письмовою заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон - №1697-VII) та до заяви додав всі необхідні документи та належним чином завірені копії, які надають позивачу право на призначення такої пенсії.

25 березня 2016 року позивачем отримано лист з УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області за №3011/02 від 24.03.2016 року разом з додатком вкладкою №27 до протоколу №20 від 24.03.2016 року «Про відмову у призначенні пенсії» за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру». Вказане рішення відповідача мотивовано тим, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, з 01.06.2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення помічника-консультанта народного депутата України.

Однак суд з такою позицією відповідача не може погодитись. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 5 Прикінцевих положеньЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року (далі Закон №213-VIII), у звязку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру».

При цьому, суд звертає увагу, що на момент прийняттяЗакону України № 213-VIIIта дії зазначених в ньому прикінцевих Положень, в Україні діявЗакон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, який з 15.07.2015 року втратив свою чинність і з цього дня вступив в дію інший однопредметний Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII. Тобто,Закон №213-VIII від 02.03.2015року не міг встановлювати чи вносити зміни доЗакону України «Про прокуратуру», який вступив в дію лише з 15.07.2015 року.

Відповідно до вимог п.5 ч. 1ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Статтею 86 Закону №1697-VIII передбачено, що п рокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців . Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 86 із змінами, внесеними згідно із Законом №76-VIII від 28.12.2014).

Згідно ч.8 ст.86 Закону №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоровя, у звязку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у звязку із скороченням кількості прокурорів, у звязку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Частиною 12 статті 86 цього Закону передбачено виключні випадки, коли пенсія прокурором і слідчим призначається на загальних підставах. Зокрема, особи, які звільнені з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину або позбавлені класного чину за вироком суду, втрачають право на пенсійне забезпечення за вислугою років. Права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею, позбавляються також особи, звільнені з роботи у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією. У таких випадках пенсія прокурорам і слідчим призначається на загальних підставах (частина дванадцята статті 86 в редакції Закону №76-VIII від 28.12.2014 року).

Будь які зміни до статті 86 Закону №1697-VII в частині обмеження чи скасування прав працівників органів прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, а саме Верховною Радою України, на як на день звернення позивача до органів Пенсійного фонду України, так і на день звернення до суду не внесено та не прийнято.

Тобто, положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України, за наявності на день звернення з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі не менше 12 років 6 місяців стажу роботи на посадах прокурорів, звертатися до органів Пенсійного фонду України про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

З матеріалів справи слідує, що у позивача ОСОБА_1 із врахуванням часу роботи в органах прокуратури Закарпатської області з 05.07.1995 року по 23.03.2016 року та половини строку навчання на денному відділенні в Національній ОСОБА_3 України ім.Я.Мудрого, наявний спеціальний стаж, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців, що надає йому право відповідно до вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідач відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років всупереч вимогам ст. 58 Конституції України поширив дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, який набрав чинності тільки 15 липня 2015 року.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті». У цьому ж рішенні зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальний законом, та на сьогоднішній день передбачає право працівника прокуратури (за певних умов колишнього працівника прокуратури) на призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена також і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016 року у справі К/800/6871/16.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізаціє права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій гарантій).

У рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року справа №1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України). За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1, 3 статті 116).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужене шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставіКонституції України,ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року, керуючись ст.ст.2,6, 8, 11,17,70,71,94,158-163,167,186,254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинення певні дії задовольнити.

Визнати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області (на даний час Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 24.03.2016 року (протокол №20) протиправним та скасувати.

Зобов'язати ОСОБА_2 обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області прийняти рішення про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня звернення, тобто з 23.03.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4