Ухвала суду № 62645238, 10.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/757/2016(м)

265/3598/13-ц

Категорія 81 Головуючий у 1-й інстанції Копилова Л.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Песоцької Л.І.

секретаря Трушкової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 серпня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлені особи: ОСОБА_3, Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2013 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, квартирою №59 будинку №86 по вул.Київській у м.Маріуполі Донецької області, та в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням, квартирою №59 будинку№86 по вул.Київській у м.Маріуполі, вселення до зазначеної квартири, відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2013 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_4 про вселення скасовано. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволено. ОСОБА_4 вселена у квартиру АДРЕСА_1. В решті частини рішення суду залишено без змін.

30 грудня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя видано виконавчий лист №2/265/1555/13 про вселення ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1.

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування посилалася на те, що відповідно до виконавчого листа вона, будучи власником квартири АДРЕСА_1, зобовязана була надати її для проживання ОСОБА_3, однак на даний час спірна квартира належить на праві власності іншій особі і не перебуває у її користуванні, що робить неможливим виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року про вселення. Новий власник ОСОБА_5 участі у судових засіданнях не приймала, не є стороною виконавчого провадження і не має зобовязань, передбачених законом по виконанню рішення суду.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 серпня 2016 року у задоволені заяви ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Заявник ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не зявились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, доводи апеляційної скарги підтримують у повному обсязі.

Зацікавлена особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надала.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності осіб, що не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Лівобережного ВДВС ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст.369 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, навівши належні підстави того, що рішення суду набрало законної сили, має бути виконано, а наведена заявником підстава не підпадає під умови застосування ст.369 ЦПК України.

Відповідно до положень п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обовязковість рішень суду.

Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Аналогічні за змістом правові висновки висловлені й Верховним Судом України у постановах № 6-172цс15 від 25 листопада 2015 року, № 6-608цс15 від 24 червня 2015 року.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого щодо тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини і протоколів до неї, визнана Україною, вказує на те, що в розумний строк розгляду справи включається період надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення суду.

Згідно п.1 ст.6 зазначеної Конвенції провадження з виконання судових рішень є самостійною і невідємною частиною судового розгляду, невідємною стадією процесу правосуддя, про що вказано в рішенні ЄСПЛ «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року (п.40). До того ж, принцип щодо тривалості судового провадження зазначено в численних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: у справі «Шмалько проти України», №60750/00, від 20 липня 2004 року, п.43; «Романов проти України», №67534/01, від 27 липня 2004 рок, п.42; «Дубенко проти України», №74221/01 від 11 січня 2005 року, п.44.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Як передбачено ч.2 ст.369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦПК України, якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Матеріально-правові підстави для припинення цивільно-правових зобовязань передбачені главою 50 розділу 1 книги пятої ЦК і можуть припинятися, зокрема, внаслідок добровільного виконання обовязку боржником поза межами виконавчого провадження, припиненням зобовязання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема, видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачає вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; предявлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на предявлення цього листа до виконання.

Зазначені у ч.4 ст.369 ЦПК України інші причини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, припинення обовязку боржника, який підлягає виконанню, не стосуються.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року ОСОБА_4 вселена в квартиру АДРЕСА_1.

Зазначене рішення не виконано та не втратило законної сили, що не оспорюється сторонами у справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що наведені в ній причини, з яких заявник вважає, що отриманий стягувачем виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, до зазначених у ч.4 ст.369 ЦПК України матеріально-правових чи процесуально-правових підстав для цього не відносяться, тому правомірно відмовив у задоволені заяви за її безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги про неможливість виконання рішення апеляційного суду у звязку з тим, що квартира належить іншій особі і не перебуває у користуванні заявника, є неспроможними. За рішенням суду ОСОБА_3 вселена у спірну квартиру у звязку з тим, що ОСОБА_2 чинила перешкоди у вселені та проживанні її у цій квартирі. При цьому, рішення суду не містить будь-якого застереження, що таке вселення можливе лише у разі належності квартири на праві приватної власності ОСОБА_2

Отже, відчуження квартири боржницею під час виконання рішення іншій особі не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також неспроможним є і посилання заявника на те, що ОСОБА_3 втратила право користування спірною квартирою з моменту переходу права власності на останню до ОСОБА_8, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цього.

Натомість, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя та ухвала апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2015 року в частині позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 17 серпня 2016 року позовна заява ОСОБА_8 залишена без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміст оскаржуваної ухвали, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_9