Рішення № 62643710, 26.10.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/11790/15-ц

Провадження №2/521/596/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Агафоновій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, треті особи ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», ПАТ «УкрСиббанк»,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, треті особи ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», ПАТ «УкрСиббанк».

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 пояснював, що з липня 2000 року по березень 2014 року знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, в період перебування в якому подружжя набуло у спільну власність певне майно.

У звязку з тими обставинами, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу поділу спільного майна, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом в суд, в якому первісно просив суд визнати за ним та ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, по 1/2 ідеальній частці на кожного співвласника. В процесі розгляду цивільної справи заявник збільшив первісні вимоги та додатково просив суд стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості автомобілю марки «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 200000,00 гривень.

Заперечуючи проти заявлених вимог та виходячи з аналогічних обставин, ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 частку вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Сторчак» в розмірі 496030,00 гривень, а також визнати спільними та розділити в рівних частках між сторонами кредитні зобовязання за кредитним договором №0011001020000 від 20 квітня 2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, за кредитним договором №014/0059/74/51304 від 21 квітня 2006 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2, а також за кредитним договором №0011240917000 від 25 жовтня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

В процесі розгляду цивільної справи заявник уточнила зустрічні вимоги та додатково просила суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 в наступних частках: за ОСОБА_2 3/4 ідеальна частка, за ОСОБА_1 1/4 ідеальна частка.

Представник первісного позивача ОСОБА_1 у судове засідання зявилась, заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, зустрічні вимоги ОСОБА_2 не визнала, просила суд в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник первісного відповідача ОСОБА_2 у судове засідання зявилась, вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити, зустрічно заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовів виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 липня 2000 року по 01 квітня 2014 року, про що свідчить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2014 року по цивільній справі №521/21511/13-ц, яке набрало законної сили 01 квітня 2014 року.

На підставі свідоцтва про право власності від 12 листопада 2007 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,1кв.м.

Право власності набувача було належним чином зареєстроване, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16820676 від 27 листопада 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, вказане свідоцтво про право власності було видане на підставі договору №1/12 про дольову участь в будівництві житла від 19 листопада 2003 року, укладеного між ПП «Моноліт» з одної сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, відповідно до умов якого замовник ОСОБА_2 зокрема зобовязується здійснити фінансування, а виконавець ПП «Моноліт» здійснити будівництво трикімнатної квартири №12, розташованої на третьому поверсі житлового будинку №1 в кварталі забудови по вул. Старицького, Щорса, Гастелло, 1-а Вертольотна у місті Одесі.

16 липня 2010 року сторонами було засновано, а 20 серпня 2010 року зареєстровано ТОВ «Сторчак» (ідентифікаційний код 37224778). В період знаходження сторін у шлюбі був сформований статутний капітал товариства в розмірі 1320100,00 гривень, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №1000325473 від 07 жовтня 2015 року.

Як випливає з договору купівлі-продажу корпоративних прав від 17 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив частку у статутному капіталі ТОВ «Сторчак», що складає 164020,00 гривень та становить 9%.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства (ст. 86 ГК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року № 6-38цс15), якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобовязальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

З урахуванням вимог ОСОБА_2, суд зазначає, що ОСОБА_2 має право вимоги виплати половини вартості майна, внесеного у статутний фонд ТОВ «СТОРЧАК» за вирахуванням коштів, отриманих на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 17 червня 2014 року: 1320100,00 : 2 164 020,00 = 496030,00 гривень.

Суд встановив, що 20 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №0011001020000, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 30950,00 доларів США за цільовим призначенням для придбання нерухомості.

В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 21 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 надає іпотекодержателю АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку майно квартиру АДРЕСА_2.

21 квітня 2006 року між АППБ «Аваль» (в теперішній час ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4») з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №014/0059/74/51304, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 62000,00 доларів США на споживчі цілі.

В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 21 квітня 2006 року між АППБ «Аваль» (в теперішній час ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4»), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_1 бере на себе прямі зобовязання відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника ОСОБА_2

Разом з тим, 21 квітня 2006 року між АППБ «Аваль» (в теперішній час ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4») з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 надає іпотекодержателю АППБ «Аваль» в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру №12, розташовану на третьому поверсі житлового будинку №1 в кварталі забудови по вул. Старицького, Щорса, Гастелло, 1-а Вертольотна у місті Одесі. Як свідчить п.1.6 іпотечного договору, предмет іпотеки передається в іпотеку за згодою чоловіка ОСОБА_5

25 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №0011240917000, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 30400,00 доларів США на споживчі потреби.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 25 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 надає іпотекодержателю АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку майно квартиру АДРЕСА_2.

Окрім того, 25 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони був укладений договір поруки №152333, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_1 бере на себе прямі зобовязання відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника ОСОБА_2

Як регламентує ст. ч.ч.1,2,4 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (ч. 4 ст. 65 Сімейного Кодексу України).

Суд погоджується із правовою позицією ОСОБА_2, що наведені кредитні договори укладались ОСОБА_2 в інтересах сімї та з дозволу ОСОБА_1

Викладене свідчить, що право власності на спірне нерухоме майно набуте відповідачем за грошові кошти, отримані в період перебування у зареєстрованому шлюбі.

Як наводить ст. 368 ч.3 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на ст. 60 ч.ч.1,2 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 ч.ч.1,4 СК України, обєктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. При цьому, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже виходячи з досліджених по справі доказів, суд доходить висновку, що обєктами права спільної сумісної власності подружжя є квартира АДРЕСА_1, вартість статутного капіталу ТОВ «Сторчак» в розмірі 1320100,00 гривень, кредитні зобовязання за кредитним договором №0011001020000 від 20 квітня 2006 року, кредитні зобовязання за кредитним договором №014/0059/74/51304 від 21 квітня 2006 року, кредитні зобовязання за кредитним договором №0011240917000 від 25 жовтня 2007 року.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для розгляду автомобілю марки «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в якості обєкту права спільної сумісної власності подружжя, оскільки за відомостями Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України, вказаний транспортний засіб був зареєстрований 14 травня 2008 року за ОСОБА_2 та 25 серпня 2015 року був перереєстрований на іншого власника. Станом на 28 березня 2016 року автомобіль марки «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, із новим реєстраційним номером АН8632ІН зареєстрований за іншою особою ОСОБА_6

В матеріалах справи присутня заява ОСОБА_1 від 17 червня 2014 року, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №3536, якою заявник дає згоду колишній дружині ОСОБА_2 на розпорядження за власним розсудом автомобілем марки «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та квартирою №40 в будинку №61 по вулиці Малиновського у місті Одесі.

Як передбачає ст. 69 ч.1 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

На підставі ст. 70 ч.ч.1,2,3 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Разом з тим, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сімї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї. Й водночас, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 ч.1 СК України, майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як розяснено в п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобовязальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. При цьому, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (ч. 4 ст. 65 СК).

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як чітко регламентує ст. 365 ч.ч.1,2 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Разом з тим, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як встановлено судом, питання про отримання грошової компенсації одним з подружжя за відповідну частку майнових прав сторонами не вирішувалось, необхідних дій не вчинялось. Відтак, погодження компенсаційних виплат між сторонами не уявляється можливим.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по 1/2 ідеальній частці на кожного співвласника, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частку вартості статутного капіталу ТОВ «Сторчак» в розмірі 496030,00 гривень, а також визнати спільними та розділити в рівних частках кредитні зобовязання за кредитним договором №0011001020000 від 20 квітня 2006 року, кредитні зобовязання за кредитним договором №014/0059/74/51304 від 21 квітня 2006 року, кредитні зобовязання за кредитним договором №0011240917000 від 25 жовтня 2007 року.

При цьому з урахуванням природи походження коштів, за які дане майно було набуте, мети його придбання та висновку суду про визнання спільними та розділення в рівних частках наведених кредитних зобовязань, суд не вбачає обґрунтованими вимоги ОСОБА_2 про відступлення від засади рівності часток сторін при поділі спірної квартири та збільшення частки ОСОБА_2

Як зобовязує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак як чітко вказує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У звязку з цим, в процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення інших вимог сторін та дійшов висновку про часткове задоволення позовів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна, що є обєктом права спільної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна, що є обєктом права спільної власності подружжя.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частку вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Сторчак» в розмірі 496030,00 гривень в порядку поділу майна, що є обєктом права спільної власності подружжя.

Кредитні зобовязання за кредитним договором №0011001020000 від 20 квітня 2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 визнати спільними та розділити в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Кредитні зобовязання за кредитним договором №014/0059/74/51304 від 21 квітня 2006 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 визнати спільними та розділити в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Кредитні зобовязання за кредитним договором №0011240917000 від 25 жовтня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 визнати спільними та розділити в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: