Рішення № 62640535, 10.11.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.11.2016

Справа №489/2017/16-ц

н/п 2/489/1466/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, яким просила поділити набутий у шлюбі з відповідачем житловий будинок по вул. 10 Лінія, 18/2 в м. Миколаєві та визнати за нею право власності на половину даного будинку.

Зазначила в його обґрунтування, що шлюб з відповідачем зареєстрований 04 червня 2016 р., подружні відносини припинені у березні 2016 р. подана позовна заява про розірвання шлюбу, будинок куплений на імя відповідача згідно нотаріального договору від 30 січня 2015 р. і є їх спільною власністю, той створює їй перешкоди в користуванні будинком.

Уточнила позов у серпні 2016 р. у звязку із відновленням свого дошлюбного прізвище ОСОБА_1,

Крім того, у листопаді 2016 р. позивачка збільшила свої вимоги за рахунок вимоги про визнання спільною сумісною власністю грошових коштів, що були розміщені відповідачем на своє імя на депозитних рахунках в ПАТ КБ «Приватбанк» на 14621,20 доларів США, 70978,08 грн., та 6182,26 грн.

Ухвалою суду від 16 червня 2016 р. до спільного розгляду з первісним позовом прийнятий зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, яким він просив визнати спірний житловий будинок його особистою власністю, з посиланням на те, що куплявся він за його особисті кошти, які були накопичені ним до шлюбу, а доходи подружжя не дозволяли накопичити грошові кошти на придбання будинку.

В судовому засіданні позивачка з представником первісний позов підтримали, зустрічний просили залишити без задоволення.

Відповідач просив зустрічний позов задовольнити, у задоволенні первісного відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, покази свідка, дослідивши письмові докази та відеозапис, встановив такі обставини.

Сторони перебували у шлюбі з 06 червня 2014 р. який був розірваний за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 08 червня 2016 р. з відновленням ОСОБА_3 дошлюбного прізвища ОСОБА_1 (а.с.4, 45). Спільних дітей не мають.

Сторонами визнано, що зустрічатися вони почали у першій половині 2012 р., на той час у зареєстрованому шлюбі обидва не перебували (а.с.65).

Позивачкою визнано що сімейні відносини почалися з квітня 2013 р. і тоді почали проживати разом у квартирі почали проживати у найомнім квартирі АДРЕСА_1 з квітня 2013 р. Це підтвердила й допитаний свідок власник квартири.

Сторонами визнано, що пропозицію укласти шлюб відповідач зробив позивачці на Новий рік 2013/2014 р.р.

Позивачка у зазначений період часу неофіційно працювала продавцем, мала максимальний дохід 3500 4000 грн., які витрачалися на побутові потреби.

Позивач з грудня 2011 р. і до тепер працює на посаді директора ТОВ «МС - Транс», отримує мінімальну заробітну плату. Ним були внесені в депозит до ПАТ КБ «Привтабанк» такі грошові суми: 04 січня 2013 р. 6182,26 грн., які зняті 05 липня 2013 р.; 06 грудня 2012 р. 14621,20 доларів США, які зняті 10 грудня 2013 р.; 04 січня 2013 р. 70978,08 грн., які зняті 05 липня 2013 р. (а.с.39-42)

Відповідачем в своєму позові стверджується, що кошти, що перебували на депозиті, складають ціну спірного житлового будинку.

З цим погодитися не можна. Сторонами визнано та з копії договору авансу від 08 січня 2015 р. вбачається, що ціною купівлі житлового будинку погодженою з продавцем була сума 507600 грн., що було еквівалентом 28200 доларів США, з яких 18000 грн., що було еквівалентом 1000 доларів США передано того ж дня, а решта - при укладанні договору купівлі-продажу. Тому суд вважає достовірною таку ціну й достатніми та належними докази її підтвердження з врахуванням позиції ВС України в таких правовідносинах викладену в постанові від 25 листопада 2015 р. у справі №6-2333цс15.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 30 січня 2015 р. посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вул. 10 Лінія, 18/2 за ціною 130934 грн., що ідентично грошовій оцінці цього будинку.

Нотаріально посвідченою заявою від 30 січня 2015 р. позивачка засвідчила свою згоду на купівлю чоловіком цього житлового будинку в інтересах сімї у відповідності до їх спільного волевиявлення (а.с. 53, 54, 66).

Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане (постанова ВС України від 12 жовтня 2016 р. в справі 6-846цс16).

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути: будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В постанові від 18 травня 2016 р. по справі 6-1327цс15 ВС України зробив наголос, що за змістом ст. 60 СК України норми майно належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, якщо воно набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу,

Належними доказами позивачка будь якої своєї участі в грошових коштах, розміщених відповідачем на трьох вказаних депозитах та знятих ним надалі не довела. Посилання її в суді на те, що виграш відповідачем 100 тис грн. в державну лотерею у 1 кварталі 2013 р. відбувався під час їх спільного сімейного проживання спростовується її поясненнями про початок спільного проживання однією сімєю з квітня 2013 р., тобто з другого кварталу 2013 р. - ст. 74 СК України (а.с.105).

Позивач не заперечував, що виграш за вирахуванням податків та зборів розмістив на депозит, який, як і решту коштів на депозитах, зняв та зберігав в готівковій формі у звязку із невпевненістю у стабільності банківської системи. Факт зберігання коштів на придбання нерухомості готівкою підтвердила суду й позивачка, яка не змогла пояснити, яким чином накопичилася досить повна ціна придбання спірного будинку за відносно нетривалий час спільного проживання однією сімєю.

За такого факт особистої власності відповідача на грошові суми депозитів 6182,26 грн., 14621,20 доларів США, 70978,08 грн., суд вважає доведеним.

Однак виходячи з ціни придбання будинку та того, що купівля будинку відбулося в шлюбі за згодою позивачки та в інтересах сімї, суд вважає її позов про визнання права власності в порядку поділу майна подружжя таким, що підлягає частковому задоволенню.

Ціна будинку сплачувалася згідно договору авансу від 08 січня 2015 р. двома частина 18000 грн. 08 січня 2015 р. і при оформленні нотаріальної угоди 489600 грн. Оскільки єдиним законним засобом платежу в угодах між резидентами України є національна валюта то суд бере саме ціну будинку в гривні, яка становить в сумі 507600 грн.

Відповідачу у перерахунку на гривню на день укладання договору купівлі-продажу належало такі кошти 6182,26 грн., 70978,08 грн., 236246, 67 грн., що еквівалентно 14621,20 доларів США (курс НБА на 30 січня 2016 р. 1615.7817 грн. за 100 доларів США). В сумі 313407,01 грн.

Відповідно до постанови ВС України від 12 жовтня 2016 р. в справі 6-846цс16 в обєкті спільного майна слід вирахувати ідеальну частину в особистій власності виходячи з обсягу особистих коштів вкладених у його набуття.

Таким чином, відповідачу особисто належить в спірному будинку 61,74% або 6174/10000 (313407,01 грн. / 5076,00 грн.).

Решта 38,26% або 3826/1000 набута сторонами у спільну сумісну власність в інтересах сімї та за спільні кошти, оскільки набуття будинку виключно за особисті кошті відповідач не довів.

Виході з рівності частин при поділі майна, за позивачкою слід визнати право власності на 19,13% або 1913/10000 частини житлового будинку.

Враховуючи, що поділ майна має під собою визначення часток у спільному майні усім співвласникам, за відповідачем слід визнати право власності на 80,87% або 8087/10000 частин житлового будинку.

Таким чином первісний та зустрічний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на 1913/10000 частини житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вул. 10 Лінія, 18/2 в м. Миколаєві.

У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на 6174/10000 житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вул. 10 Лінія, 18/2 в м. Миколаєві та 1913/10000 частини цього ж будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в порядку поділу майна подружжя.

У задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г. Губницький