Ухвала суду № 62639286, 01.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6200/16 Головуючий 1-ї інстанції - Шуліка Ю.В.

Справа № 646/14831/15-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Карімової Л.В., Бурлака Л.В.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Машкова Світлана Леонідівна, про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року позивач звернулась з позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки № 3803 укладений 04 грудня 2007 року між ОСОБА_2 2 та ВАТ «ВТБ Банк» про передачу в іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона є співвласником 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є відповідні судові рішення, у відповідності до яких, за нею зареєстровано право власності на ? частини наведеного майна. Іншим співвласником квартири є ОСОБА_2, йому належить ? частина вказаної квартири. Останній перешкоджав їй у користування вказаною квартирою, змінив замки, тільки після звернення до міліції, 01 жовтня 2015 року вона вперше змогла потрапити до квартири.

18 вересня 2015 року нею було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді заборони, яке було зареєстровано 04 грудня 2007 року, на підставі іпотечного договору № 3803 від 04 грудня 2007 року.

Вказане обтяження перешкоджає їх здійснювати своє право володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

За законом право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, застава власності на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, а вона не надавала такої згоди. Укладаючи договір іпотеки ОСОБА_2 не повідомив банк про те, що квартира, яка є предметом іпотеки, має спірний характер, що на неї претендує інша особа, а також не повідомив їй про укладання договору іпотеки, тому вона просить визнати вищезазначений договір іпотеки недійсним та скасувати обтяження на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір № 132Ф-ІК/z1, зареєстрований в реєстрі за № 3803, укладений 02 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» про передачу в іпотеку нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1.

Скасовано обтяження на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, накладене на підставі вказаного іпотечного договору.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

04 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 132 Ф-ІК, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 97760 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних, строком до 04 грудня 2022 року.

Кредитні кошти були отримані ОСОБА_2 для купівлі квартири АДРЕСА_1, після укладання угоди купівлі-продажу квартири, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором. 04 грудня 2007 року між банком та боржником було укладено іпотечний договір № 132Ф-ІК/z1. Згідно іпотечного договору іпотекодаведь передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі продажу від 04 грудня 2007 року.

Під час укладання іпотечного договору була накладена заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

Під час судового розгляду справи було встановлено, що після смерті батька позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина, у тому числі 3/4 частки квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 прийняла, звернувшись з письмовою заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Другий спадкоємець, син померлої дружини ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про усунення ОСОБА_1 від спадщини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено, визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 51/200 частку житлового будинку АДРЕСА_2 після смерті матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4 на 51/200 частку житлового будинку АДРЕСА_2, 3/4 частку квартири АДРЕСА_1, грошові внески зі всіма нарахуваннями, перерахунками та компенсаційними виплатами, які знаходяться на рахунках філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» відкритих на ОСОБА_4

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2008 року доповнено рішення суду від 15 червня 2007 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та 51/200 часток житлового будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2007 року змінено, скасовано в частині усунення ОСОБА_1 від прав на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання за ОСОБА_6 права власності в порядку спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4 на 51\200 частку житлового будинку АДРЕСА_2, 3\4 частку квартири АДРЕСА_1, грошові внески зі всіма нарахуваннями, перерахунками і компенсаційними виплатами, які знаходяться на рахунках у філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» відкритих на ОСОБА_4

Відмовлено у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, про визнання за ним права на спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4

Задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 51/200 частку житлового будинку АДРЕСА_2, 3/4 частку квартири АДРЕСА_1, грошові внески зі всіма нарахуваннями, перерахунками і компенсаційними виплатами, які знаходяться на рахунках у філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» м. Харкова, відкритих на ОСОБА_4

В інший частині рішення суду першої інстанції від 15 червня 2007 року та додаткове рішення від 19 лютого 2008 року залишено без змін.

Рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 прийняла, звернувшись з письмовою заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про захист права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1. Витребувано у розпорядження ОСОБА_1 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 Зобов'язано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 3\4 частки квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на 3\4 частки квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2011 року встановлено, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право власності на приналежну позивачці частку квартири перейшло до іншої особи поза її волею, право на спадкове майно у неї виникло після звернення її до нотаріальної контори для прийняття спадщини Укладаючи договір іпотеки ОСОБА_2 не повідомив банк про те, що квартира, яка є предметом іпотеки, має спірний характер, що на неї претендує інша особа. ОСОБА_1 не було доведено до відомо про передачу в іпотеку майна, на яке вона претендує.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти. Користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпечувального іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку», в редакції на час укладання договору іпотеки, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як передбачено ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Отже, майно, що є у спільній власності осіб не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визнання іпотечного договору недійсним є підставою для припинення іпотеки.

Враховуючи, що позивач своєчасно прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, майно в силу ч. 5 ст. 1268 ЦПК України належало ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини та вибуло з її володіння не з її волі, згоду на передачу спірного майна в іпотеку позивач не надавала, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Посилання представника ПАТ «ВТБ Банк», що позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору були заявлені ОСОБА_1 зі спливом позовної давності, у повній мірі повторюють заперечення надані під час розгляду справи судом першої інстанції, яким Червонозаводським районним судом м. Харкова надана оцінка відповідна до вимог ст. 212 ЦПК України та з якою погоджується судова колегія.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -