Ухвала суду № 62638700, 11.11.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4871/15-к

Номер провадження № 1-кп/629/62/16

У Х В А Л А

11 листопада 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Шкребця А.Є., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, відносно якого обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н ОВ И В:

26.11.2015 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи у відношенні ОСОБА_2 з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

12.11.2016 року спливає два місяці раніше обраного строку тримання під вартою обвинуваченому по справі.

В судовому засіданні прокурор Шкребець А.Є., з урахуванням закінчення строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою просив продовжити у відношенні нього застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 залишив дане питання на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та вказала на відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також просила змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт.

При вирішенні зазначених клопотань суд виходить з наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, які відповідно до санкцій статей караються позбавленням волі за ч. 3 ст. 185 КК України від 3 до 6 років, а за ч. 2 ст. 289 КК України від 5 до 8 років та відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 07.10.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_2 будучи працездатною особою не працював, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, однак доказів цьому не надав, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків. Суд враховує, що судове слідство у справі триває.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 11 січня 2017 року, вважаючи жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м-н 5АДРЕСА_1, фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м-н 5АДРЕСА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до двох місяців, тобто до 11 січня 2017 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 11 листопада 2016 року.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова