Постанова № 62638626, 11.11.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

11.11.2016

Справа 642/6174/16-а

Провадження № 2-а/642/252/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В. В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнаннядій та бездіяльності протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Зобов'язати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов'язати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно довідки МСЕК серії 10 ААБ № 201417 від 24.03.2014 року ОСОБА_1 була встановлена III група інвалідності на строк до 24.03.2016 року, у зв'язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії. Станом на сьогоднішній день йому у зв'язку з тих же підстав згідно акту огляду МСЕК від 02.03.2016 року серії 12ААА № 118291 встановлена третя група інвалідності на строк до 23.03.2019 року. 06.09.2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача ОСОБА_2 ОВК, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у звязку з встановленням йому інвалідності, повязаної з проходженням військової служби. До вказаної заяви позивач додав усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. (далі - «Порядок № 975»). Згідно п. 13 Порядку № 975 - у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів керівник відповідача мав подати розпоряднику бюджетних коштів (Міністерству Оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в. п. п. 10 і 11 цього Порядку. Відповідачем вказані приписи не виконані. Надісланим позивачу листом № 2110/ВСЗ від 15.09.2016 року відповідач вказав, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки позивач проходив військову службу з 30.10.1983 р. по 27.09.1985 р. в Прикордонних військах КДБ СРСР, та запропонував надати підтверджуючі документи про проходження військової служби в військових частинах, установах Міністерства оборони, а також документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Такі дії відповідача по справі, на думку позивача, є протиправними та порушують його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник ОСОБА_2 обласного військового комісаріату у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову зазначив, що відповідно до норм діючого законодавства виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а оскільки позивач проходив строкову військову службу в Республіці Афганістан, яка відносилась до Прикордонних військ колишнього СРСР. Міністерство оборони України не має обов'язку виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ СРСР, строкову військову службу в яких проходив позивач. Крім того позивачем не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Таким чином позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно військового квитка, довідки Первомайського об'єднаного міського військового комісаріату Харківської області № 204 від 01.09.2016 року, архівної довідки з 18.10.1983 року по 26.11.1985 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах, в тому числі у складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній республіці Афганістан, в/ч 2066: з 05.09.1084 р. по 19.02.1985 р., з 25.06.1985 р. по 06.07.1985 р., з 14.07.1985 р. по 04.08.1985 р., з 08.08.1985 р. по 13.08.1985 р., з 02.09.1985 р. по 06.09.1985 р., з 13.09.1985 р. по 19.09.1985 р., з 24.09.1985 р. по 27.09.1985 р., з 25.10.1985 р. по 05.11.1985 р., з 15.11.1985 р. по 23.11.1985 р.

Згідно витягу з протоколу № 2679 від 04.11.2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем під час проходження військової служби множинні вогнепальні осколкові поранення голови та лівої руки (контузія головного мозку - 1985р.) та наступні захворювання - повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно Довідки до акта огляду МСЕК серія 10ААБ № 201417 від 24.03.2014 р. - у звязку з пораненням. Контузією і захворюваннями, що повязані з виконанням обовязків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше з 24.03.2014 року встановлена третя група інвалідності на строк до 24.03.2016 р.

На цей час позивачу у звязку з тих же підстав встановлена третя група інвалідності на строк до 24.03.2019 р., що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 02.03.2016 р. серія 12ААА№ 118291.

06.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у звязку з встановленням йому інвалідності, повязаної з проходженням військової служби.

До вказаної заяви позивач додав усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. (далі - «Порядок № 975»),

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п.4 ч.2ст.16 вказаного Законуодноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зазначеним порядком визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Вищезазначені вимоги пункту 11 Порядку № 975 позивачем були виконані.

Згідно п. 13 Порядку № 975 - у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів керівник відповідача мав подати розпоряднику бюджетних коштів (Міністерству Оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в. п. п. 10 і 11 цього Порядку.

Однак, відповідачем вказані приписи не виконані. Надісланим позивачу листом № 2110/ВСЗ від 15.09.2016 року відповідач вказав, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки позивач проходив військову службу з 30.10.1983 р. по 27.09.1985 р. в Прикордонних військах КДБ СРСР, та запропонував надати підтверджуючі документи про проходження військової служби в військових частинах, установах Міністерства оборони, а також документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що керівником ОСОБА_2 обласного військового комісаріату було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.

Таким чином, обгрунтування ненадання такого висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України тим, що позивач проходив службу у прикордонних військах є протиправним, виходячи з наступного.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захиствійськовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна ОСОБА_3 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_3 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно зст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставіКонституції(Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі новоїКонституції України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 р. № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Позивач же проходив службу в колишньому Управлінні військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав і не міг мати жодного відношення.

За таких обставин мотивування відповідачем своєї бездіяльності тим, що позивач не проходив службу у військових частинах, установах Міністерства оборони - безпідставні та протиправні.

Крім того, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. та сама вказана постанова не містять визначення - якими саме документами необхідно підтверджувати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та докази того, що вказані ушкодження здоровя настали не внаслідок протиправних дій заявника.

Зміст витягу з протоколу № 2679 від 04.11.2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України - беззаперечно свідчить про те, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови та лівої руки (контузія головного мозку - 1985р.) та наступні захворювання - повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, , а тому ствердження відповідача про те, що в поданих документах немає документа про обставини поранення - безпідставні.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача, є зобов'язання ОСОБА_2 обласного військового комісаріату подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Згідно з приписами ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України, та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених відповідним законом.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дій і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

УРішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд Українизазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Згідно ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

У зв'язку з тим, що для усунення порушення прав позивача відповідач повинен вчинити певні дії, то вимоги позивача щодо встановлення судом строку для подання суб'єктами владних повноважень - відповідачам до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення є законними, строк подачі звіту протягом місяця, з дня набрання постановою законної сили є розумним строком.

На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої зокрема у постанові від 18 листопада 2014 року по справі №21-446а14 та постанові від 21 квітня 2015 року по справі №21-135а15, яка, відповідно до частини першоїстатті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України, керуючись ст.ст.94, 159-163, 167, 186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнаннядій та бездіяльності протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов'язати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов'язати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 обласного військового комісаріату (61052, вул. Коцарська, 56, м. Харків, код ЄДРПОУ 08166355) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Вікторов