Рішення № 6263696, 08.06.2007, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2- 2625 2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“ 24” квітня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Стець Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” про захист прав споживача, зобов”язання повернути грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, пені, збитків та відшкодування моральної шкоди;

В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 надав до суду позовну заяву до Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” про стягнення боргу за договором депозиту та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 27.12.2007 року між сторонами був укладений Договір № 11/03- ДФ(840)-341 банківського вкладу “Класичний”, предметом якого було розміщення позивачем депозитного вкладу в сумі 14000 долларів США на строк до 05.01.2009 року з виплатою відповідачем на користь позивача процентів з розрахунку 11,0 процентів річних. Позивач свої зобов”язання за договором виконав та вніс на депозитний рахунок банку № 2635.5.0301008.01 кошти в сумі 14000долларів США, отримав квитанцію. А 25.12.2008 року звернувся до банку з письмовою заявою з вимогою видачи депозиту 05.01.2009 року, на що йому відмовлено. Посилаючись на зазначені обставини, а також вважаючи порушеними свої права односторонньою відмовою банку від виконання своїх обов”язків за договором, просив суд стягнути з банку на його користь суму депозитного вкладу – 14000 долларів США, суму нарахованих річних 1540долларів США, проценти за користування вкладом в сумі 1081,77 грн., 3% річних –294,98грн. та моральну шкоду 11550,0 грн. Також відшкодувати йому понесені судові витрати 30грн. на ІТЗ, 2500грн. на правову допомогу. В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги змінили та просили захистити права позивача, як споживача банківських послуг, стягнути на його користь 14000долларів США, пеню – 7546,0 грн., збитки 2274,14грн., 3-% річних 630,21грн., моральну шкоду 7000 грн. та витрати на правову допомогу –2500грн., витрати на ІТЗ –30грн.

Представник відповідача за довіреністю позовні вимоги не визнав повністю, надав письмові заперечення на позов. А також послався на постанову Правління Національного банку України від 23.03.2009 року № 157 “Про призначення тимчасової адміністрації в АБ “Банк регіонального розвитку” в особі фізичної особи –ОСОБА_2 та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що згідно з Депозитним договором № 11/03-ДФ(840)-341 від 27.12.2007 року “Класичний” про розміщення депозитного вкладу в сумі 14000 долларів США на строк до 05.01.2009 року, ОСОБА_1 вніс до Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” Білоцерківське відділення вказані кошти з процентною ставкою за користування депозитом – 11% річних, строком до 05.01.2009 року.

Дані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються копією договору та квитанції №117 від 27.12.2007 року.

Як вбачається з копій заяв ОСОБА_1 до Голови правління АБ “Банк регіонального розвитку” від 25.12.2008р., 13.01.2009 року, 28.01.2009р., скарги до Національного банку України від 28.01.2009 року, позивач неодноразово звертався до відповідача та інших органів щодо повернення його вкладу.

Згідно з відповіддю АБ “Банк регіонального розвитку” від 13.02.2009 року № 113 ОСОБА_1 було повідомлено, що банк розуміє, що настав строк повернення суми вкладу за депозитним договором, і банк розуміє свої зобов”язання з цього приводу, але несприятлива ситуація на фінансовому ринку України зумовила відтік валютних ресурсів з банків та уповільнити готівковий обіг в країні. А тому ОСОБА_1 було запропоновано кілька варіантів для поверненні коштів, серед яких : відкрити новий поточний рахунок в банку, розмістити депозит на новий строк, або узгодити графік повернення вкладу.

В судовому засіданні позивач та його представник на обґрунтування своїх позовних вимог пояснили, що жодних пропозицій на повернення коштів банк не надавав, графіку повернення коштів не складав.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов”язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу ( вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі сплавом встановленого договором строку (строковий вклад).

Тобто, суд враховує, що Законом передбачено право позивача на витребування суми вкладу після закінчення строку депозитного договору.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо встановлення Національним банком України тимчасового мораторію на виплату вкладів ( постанова Правління Національного банку України від 23.03.2009 року № 157 “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку “Банк регіонального розвитку”, оскільки по-перше наказ, на який посилається представник відповідача, не містить відомостей про його реєстрацію в Міністерстві юстиції України як нормативного акту, а по –друге, на думку суду, мораторій встановлено на видачу вкладу, а не на обмеження права позивача на захист своїх порушених прав, а також того, що мораторій введений після звернення позивача до суду.

А тому, на думку суду, позовні вимоги щодо стягнення суми депозитного вкладу в тій валюті, в якій він вкладений, а саме – 14000долларів США, підлягають до задоволення.

Також, до задоволення підлягають його вимоги про стягнення 3% річних, виходячи з вимог ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3-х відсотків річних.

Згідно розрахунку сума 3-х % річний становить: 14000 : 365 х 3 : 100 х 70=80,55 долларів США, що за курсом Національного банку України становить – 80,55 х 7,7 = 630,21грн.

Крім цього, суд враховує і те, що відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” в ст.32 п.32.2 передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов”язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені гне обумовлений договором між ними.

Оскільки ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов”язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, то не виконання банком свого обов”язку по видачі коштів з рахунку позивача суперечить цій нормі закону, і відповідно до п.32.2 ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” , банк несе відповідальність перед позивачем, яка виражається в пені.

Розрахунок розміру пені становить: 14000 дол. США х 0,1 % х 70днів = 980 дол. США, що за курсом Національного банку України – 980 х 7.7 = 7546,0грн.

Так як позивач є споживачем банківських послуг ( ст. 633 Кодексу передбачає, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов”язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, в тому числі банківське обслуговування), а тому згідно з Законом України “ Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів”, на продавця (виробника, виконавця) покладені зобов”язання передати споживачеві продукцію належної якості (ст.6) , а тому позивачу належить право на захист та відшкодування моральної шкоди (ст.22) закону.

Враховуючи те, що права позивача дійсно порушені виходячи з вимог ст.21 ч.1 п.4 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів” – а саме :порушений принцип рівності сторін договору, учасником якого є позивач, то суд приймає до уваги твердження позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди, оскільки відмова повернути вкладені кошти, спричинила зміни ритму його нормального життя, призвела до необхідності нервувати, відвідувати різні державні та судові органи, відриватися від своїх робочих справ та розпорядку життя.

А тому, суд з врахування тривалості та ступеню страждань вважає, що частково до задоволення підлягають його вимоги про стягнення моральної шкоди, а саме в розмірі 2000грн.

Але, при цьому , суд вважає, що в частині позовних вимог про відшкодування збитків в сумі 2274,14грн. позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки не доведені належними доказами в судовому засіданні, а твердження щодо покладення коштів в банк та отримання процентів в сумі 2274,14грн. спростовуються пояснення позивача про не бажання виконати пропозицію банку про розміщення на поточному рахунку своїх коштів, або продовження терміну дії договору з банком.

Всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума:

14000 доларів США, а також : 630,21 грн. + 7546,0грн.=8176,21грн. ( пеня та 3-% річних) та моральна шкода 2000грн., разом – 10176,21грн.

Як пояснив позивач ним сплачена сума 2500грн. за надання правової допомоги в суді.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Витрати на правову допомогу віднесені ст. 79 ЦПК України до витрат, пов”язаних з розглядом судової справи. А згідно з ст. 88 цього Кодексу стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так як в матеріалах справи є квитанція про сплату позивачем правової допомоги в сумі 2500грн., то до задоволення підлягають його вимоги в цій частині, а саме в розмірі 2500 х 58,3:100 =1450грн.

Також підлягають до стягнення витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.

Всього до стягнення: 10176,21 грн. + 1450грн. +30грн. = 11656,21грн.

Керуючись ст.ст. 15,60,79,84,88, 212,215,218,223 ЦПК України, ст.ст. 625,633,1058,1060,1066 , 1167 ЦК України, ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.6,22 Закону України “ Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів”, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов”язати Акціонерний банк “Банк регіонального розвитку” вул.. Дегтярівська, 8-а м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 19338316, повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 14000 доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку № 2635.5.0301008.01 на підставі договору банківського депозиту № 11/03- ДФ(840)-341 від 27.12.2007 року.

Стягнути з Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” вул.. Дегтярівська, 8-а м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 19338316 на користь ОСОБА_1 – 11656,21грн.

В задоволенні решти позовних вимог щодо відшкодування збитків в сумі 2274,14грн., витрат на правову допомогу 2500грн. моральної шкоди в розмірі 7000грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів, після його проголошення, та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів, після подання заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя:

Справа № 2- 6828 2007р.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“9 ” січня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Касьянович Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві заяву ОСОБА_3 про виправлення арифметичної помилки в рішенні Білоцерківського міськрайонного суду від 18.12.2007 року;

В С Т А Н О В И В :

Позивач по справі Нас онов ОСОБА_4 подав до суду заяву від 27.12.2007 року в якій просив виправити допущену арифметичну помилку в рішенні суду від 18.12.2007 року по справі за його позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу, посилаючись на те, що в мотивувальній частині рішення при розрахунку суми 3% річних що підлягають до стягнення на користь позивача допущено арифметичну помилку, а саме:

3% річних за 2004 рік становлять 12193 :12 х 4 = 4064,3 грн., а в рішенні помилково – 1016,0грн., також остаточна сума, повинна становити 36578,9 грн., а в рішенні –33530,6грн.

Відповідач в особі представника за дорученням в задоволенні заяви не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши заяву, суд вважає, що заява підлягає до задоволення.

З мотивувальної частини рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 18.12.2007 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, дійсно допущено арифметичну помилку, при розрахунку суми боргу з урахуванням 3-% річних за 2004 рік замість (12193 :12 х 4 = 4064,3 грн.), в рішенні помилково – 1016,0грн., відповідно і розмір загальної суми становить не 33 530,6грн., а 36578,9 грн.

Згідно з ст. 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Таким чином, заява ОСОБА_3 підлягає до задоволенню, а в рішенні необхідно записати суму, що підлягає до стягнення на користь ОСОБА_3 – 36578,9 + 20200 = 56778,9грн.

Керуючись ст. 219 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_3 про виправлення арифметичних помилок в рішенні суду - задовольнити.

Виправити арифметичну помилку в рішенні Білоцерківського міськрайонного суду від 18.12.2007 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, в розрахунку суми боргу за 2004 рік – сума боргу становить 12193 :12 х 4 = 4064,3 грн., замість– 1016,0грн., за період 2004- 2007 роки сума - 36578,9грн., замість 33530,6грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 - 56778,9 грн.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня її постановлення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та протягом 10 днів, після подачі заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя:

Справа № 2- 6828 2007р.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“9 ” січня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Касьянович Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві заяву ОСОБА_3 про постановлення додаткового рішення суду;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6 онов ОСОБА_4 подав до суду заяву в якій просив постановити додаткове рішення по справі за його позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу, а саме послався на те, що в рішенні суду від 18.12.2007 року не вирішено питання про стягнення 3-х % річних з суми боргу 20200грн. та індексу інфляції за період з 2004-2007 роки.

Відповідач в особі представника за дорученням в задоволенні заяви заперечував.

Суд заслухавши пояснення сторін, вважає, що заява підлягає до часткового задоволення.

Так, відповідно до рішення суду від 18.12.2007 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто суму боргу 20200 грн., але індекс інфляції та 3-% річних з зазначеної суми, судом не вирішені, хоч в позовній заяві про це зазначено.

На думку суду до задоволення підлягає вимога про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 сума 3-% річних із суми боргу 20200грн, що становить :

20200 х 3 : 100= 606грн.

за 2004рік 606:12 х 4 (період з 1.09.2004 року).= 202грн.;

за 2005рік – 606грн.

за 2006рік- 606грн.

за 2007рік –606грн., всього до стягнення – 2020грн.

Згідно з ст. 220 ЦПК України, суд що ухвалив рішення може за заявою осіб, які беруть участь в справі, чи з власної ініціативи постановити додаткове рішення, якщо стосовно якої не будь вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Таким чином в задоволенні частини вимог ОСОБА_3 про стягнення 3-х% річних заява ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а стосовно стягнення індексу інфляції за цей же період, на думку суду вимоги до задоволення не підлягають з підстав, що зазначені в рішенні суду від 18.12.2007 року.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_3 задовольнити частковою

Постановити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 – 2020грн.

В задоволенні вимоги про стягнення суми індексу інфляції – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів, після його проголошення, та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів, після подання заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя

Справа № 2- 6828 2007р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“18” грудня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Халімендик О.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу;

Справа № 2- 6737 2007р.

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19“ жовтня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Касьянович Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом АТЗТ Страхова компанія “ Лемма” до ОСОБА_7 про відшкодування збитків;

В С Т А Н О В И В : Позивач АТЗТ Страхова компанія “Лемма” надав до суду позовну заяву до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих страхуванням ризиків неповернення страхувальнику кредиту або частки кредиту після закінчення обумовленого строку у кредитному договорі, несплатою відсотків або частки відсотків. 23.02.2007 року позивач уклав договір страхування № 3107/11, відповідно до якого було застраховано неповернення кредиту за договором № 160/230207 від 23.02.2007 року, по якому відповідач ОСОБА_7 отримав в ТОВ “ БМ Банк” кредит – 20000грн. терміном на 24 місяці, дата погашення 20.02.2009 року, процентна ставка – 15% річних та щомісячна комісія 1,5% від суми кредиту. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що страхове відшкодування в розмірі 19042грн.06коп. страхувальником були сплачені на користь “БМ Банк”, а тому понесені збитки становлять саме зазначену суму, просив суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні з його вини, а також судові витрати. В судовому засіданні позивач в особі представника за дорученням позов підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення, а по справі може бути постановлено заочне рішення.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно, між позивачем АТЗТ Страхова компанія “Лемма” та Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” 06.10.2006 року укладено Генеральну угоду по добровільному страхуванню кредитів № 3107, згідно з яким страховик бере на себе зобов”язання у разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 23.02.2007 року уклав кредитний договір № 160/230207 за яким отримав в ТОВ “БМ Банк” кредит на суму 20000грн., терміном на 24 місяці, з датою повернення кредиту 20.02.2009 року під 15% річних та щомісячною комісією – 1,5%.

Дані обставини повністю підтверджуються кредитним договором від 23.02.2007 року та поясненнями представника позивача за дорученням.

Згідно з страховим актом № 3107/11/23 від 18.07.2007 року ТОВ “БМ Банк” отримав від страхової кампанії страхове відшкодування в сумі 19042 грн. 06коп.

, що також підтверджено платіжним дорученням від 20.07.2007 року № 1538.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням також просив стягнути на їх користь 150грн. за виклик відповідача до суду, 30 грн. витрат на ІТЗ та 190,42грн. судовий збір, всього – 370,42грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 509 кодексу зобов”язання є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

А згідно з ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє обгрунтування і підлягають до задоволення в сумі 19042,06 + 370,42 = 19412,48 грн.

Керуючись ст.ст.15,60,79,83,212-215,223 ЦПК України, ст.ст. 526, 509, 1191 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В : Позов задовольнити . Стягнути з ОСОБА_7 на користь АТЗТ Страхова компанія “Лемма” - 19412, 48грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів, після його проголошення, та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів, після подання заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_7

АДРЕСА_1

Білоцерківський міськрайонний суд направляє копію рішення суду від 19.10.2007 року для ознайомлення.

Додаток: копія –1 арк.

Суддя: Подрєзова Г.О.

сторони домовилися про укладення договору купівлі – продажу частини житлового будинку по вул.. Таращанські, 71а в м. Білій Церкві.

Позивачка передала відповідачці 7000 долларів США, що підтверджено письмовою розпискою від 07.06.2007 року, написаною відповідачкою.

Судом встановлено також, що договір між сторонами про купівлю продаж нерухомого майна укладено не було, гроші в сумі 6000 долларів США , що еквівалентно 30300грн. відповідачкою було повернуто позивачці, а суму, що еквівалентна 1000 долларів США, відповідачкою не повернуто.

Суд виходить з того, що правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст.570 ЦК України, а саме якщо буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Завдатком же є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов”язання і на забезпечення його виконання.

Тобто, суд приходить до висновку, що оскільки сума 7000 долларів США, що еквівалентно 35350 грн., була дійсно передана як підтвердження домовленості укласти договір купівлі – продажу, але сторони відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давалися.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення на користь позивачки ОСОБА_8 суми коштів, що еквівалентна 1000 долларів США, які відмовилася повертати відповідачка ОСОБА_9, на думку суду, підлягають до задоволення. А до стягнення підлягає сума, що по курсу Національного банку України становить 1000 х 505,0 =5050грн.

Також підлягають до задоволення позовні вимоги, щодо стягнення на користь держави судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 15,60,79,83, 212-215, 223, 224 ЦПК України, ст.ст. ЦК України , суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 грн. та на користь держави судовий збір – 51 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів, після його проголошення, та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів, після подання заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 16.12.2005 року між ним та ОСОБА_11 було укладено договір позики, згідно з яким він позичив 7000грн. строком до 16.06.2006 року без стягнення відсотків. Договір позики був засвідчений державним нотаріусом ОСОБА_12 міської державної нотаріальної контори, згідно з договором місцем виконання зобов”язання по договору визначено м. Білу Церкву. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що ОСОБА_11 померла в серпні 2006 року, не повернувши боргу, а відповідач ОСОБА_10 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, та вважаючи порушеними свої законні права, просив суд стягнути з ОСОБА_12 відділення “Укрпромбанку” де знаходяться вклади померлої ОСОБА_13, суму позики та судові витрати.

В судове засідання позивач не з”явився, а його представник за дорученням позов підтримав та збільшив позовні вимоги просив суд стягнути суму боргу – 7000грн., витрати на ІТЗ – 30грн., витрати на повідомлення відповідача 2,75грн. та 30грн., 1500грн. витрат на правову допомогу та моральну шкоду – 2000грн.

Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно ст. 74 ч.8 ЦПК України.

Представник відповідача за дорученням позов визнав частково, не заперечував про стягнення суми боргу 7000грн., судових витрат – 62,75грн., моральну шкоду не визнав також просив відмовити в стягненні витрат на правову допомогу, як недоведених належними доказами.

Представник відповідача ОСОБА_12 відділення “Укрпромбанку” в судове засідання також не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши позов та додані матеріали, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення.

Так, відповідно до договору позики від 16.12.2005 року, який був засвідчений державним нотаріусом ОСОБА_12 міської державної нотаріальної контори, та зареєстрований в реєстрі № 3-667, ОСОБА_14 позичив ОСОБА_11 7000грн. строком до 16.06.2006 року, без нарахування відсотків.

Сторони даного факту не заперечували, як не заперечували і факту не повернення суми боргу, представник відповідача за дорученням в поверненні суми боргу та витрат на розгляд справи також не заперечував.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, з відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути пред”явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 померла 12.08.2006 року, а спадщину після її смерті прийняв, звернувшись з заявою до нотаріальної контори – ОСОБА_10

Дані обставини повністю підтверджені в судовому засіданні письмовими матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов”язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Судом накладений арешт на грошові кошти в ОСОБА_12 відділенні “Укрпромбанку” , а тому суд вважає за можливе, стягнення суми боргу 7000 грн. та судових витрат по справі 62,75грн. з рахунку ОСОБА_11 в ОСОБА_12 відділенні “Укрпромбанку”.

Також суд вважає, що оскільки правовідносини, що склалися між сторонами не передбачають відшкодування моральної шкоди, відповідач як спадкоємець не заподіяв позивачу ОСОБА_14 ніякої шкоди, то в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Також, суд вважає, що належних доказів оплати правової допомоги в сумі 1500грн. суду представником позивача не надано, а тому і в цій частині позовні вимоги не підтверджені належним чином і до задоволення не підлягають.

Також з відповідача підлягають до стягнення судовий збір 51грн. на користь держави, а позивач звільнений від сплати судового збору як потерпілий від аварії на ЧАЕС.

Керуючись ст..ст.15, 60,79, 83, 109, 212 - 215, 223, 224 ЦПК України, ст.ст.1046, 1282 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 – спадкоємця ОСОБА_11, померлої 12.08.2006 року, з коштів, що знаходяться в ОСОБА_12 відділенні “Укрпромбанку” на її рахунку, на користь ОСОБА_14 7062,75грн. та на користь держави – 51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Звільнити позивача від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Справа № 2- 7756 2007р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“ 28” листопада 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Касьянович Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_16 про стягнення боргу;

В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_15 надав до суду позовну заяву до ОСОБА_16 про стягнення боргу, мотивуючи тим, що 17.01.2007 року позичив відповідачу 450000 грн. строком до 17.07.2007 року. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що відповідач свої зобов”язання не виконав до цього часу, просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу та судові витрати. В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_16 в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що дійсно позичив зазначені кошти, які мав намір повернути з доходів, які мав намір отримати з використання обладнання цегельного заводу.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач уклав з відповідачем ОСОБА_16 договір позики від 17.01.2007 року, за яким ОСОБА_15 позичив ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 450000грн. строком до 17.07.2007 року, згідно з письмовою розпискою від 17.01.2007 року.

Як зазначив позивач в судовому засіданні, суму позики відповідач до цього часу не повернув і від виконання свого обов”язку відмовляється.

Відповідно до ст. 1049 ч.1 ЦК України, позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Таким чином, на думку суду, позов підлягає до задоволення, а до стягнення підлягає сума боргу 450000 грн.

Також до стягнення підлягають судові витрати на користь позивача 30 грн., разом – 450032 грн.

Від сплати судового збору позивача та відповідача звільнити як потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Керуючись ст.ст. 15,60,88,212 – 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 1047, 1049 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_15 – 450032 грн.

Від сплати судового збору сторони звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Білоцерківський міськрайонний суд направляє копію рішення суду від 7.05.2007 року для ознайомлення.

Додаток: копія рішення на 1 арк.

Суддя: Подрєзова Г.О.

Справа № 2-6171/2006

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“ 8 “ червня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Халімендик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_18 про стягнення боргу;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_17 надав до суду позовну заяву до ОСОБА_18 про стягнення боргу в сумі 11000 грн., які відповідач позичив у нього згідно письмової розписки 13.03.2006 року і в установлений строк не повернув. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідач ОСОБА_18 всіляко ухиляється від виконання взятого на себе обов”язку, просив суд стягнути з відповідача на його користь 11000 грн. боргу та 3% річних 82 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив і просив стягнути на його користь 11000 грн. борг, 82,50грн. в рахунок відшкодування 3-х відсотків річних за весь час затримки виконання та судові витрати – 31грн.

Відповідач ОСОБА_18 позовні вимоги визнав частково, не заперечував про те, що не розрахувався з позивачем, але пояснив, що він позичав не гроші, а зобов”язувався повернути метал, який він збирав на підприємстві позивача для здачі на пункт металобрухту.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 3.11.2006 року було скасоване як заочне згідно з ухвалою суду від 3.05.2007 року.

В судовому засіданні також було встановлено, що між сторонами 13.03.2006 року був укладений договір позики, за яким відповідач взяв на себе обов”язок повернути позивачу ОСОБА_17 борг 11000 грн. в строк до 31.05.2006 року, що повністю підтверджено письмовою розпискою ОСОБА_18, який пояснити чому в судовому засіданні змінив свої зобов”язання повернути гроші на повернення металу, пояснити не зміг.

Відповідно до досліджених відмовних матеріалів по заявах ОСОБА_18 де містяться його письмові пояснення від 31.03.2006 року зазначено, що він взяв у борг гроші 6000 грн. ( № 1499), в письмовиї поясненнях від 24.03.2006 року ( № 1380) вказав, що позичив у ОСОБА_17 8000 грн., а пояснити ці розбіжності відповідач суду не зміг.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо недостачі металу, який збирав ОСОБА_18 на підприємстві ОСОБА_17, оскільки жодного доказу цьому не надано.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку саму ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно ст. 1050 Кодексу , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що до стягнення підлягає сума боргу та 3-% річних, що становить – 11000 х 3 : 100 =330,0 грн. : 12 = 27,5грн. х 3 міс. = 82,50грн., всього підлягає до стягнення сума – 11000 + 82,5 +31 = 11113,50грн.

Також на користь держави підлягає до стягнення судовий збір 111,0грн.

Керуючись ст. ст. 15,60,88,212 – 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046,1050 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_17 11113, 50 грн. та на користь держави судовий збір 111грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: