Ухвала суду № 62635704, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6656/16

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором на платіжну картку,

в с т а н о в и л а:

16 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 листопада 2007 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким Банк надав позичальниці кредит у сумі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який складається з підписаною відповідачкою Заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Відповідачка в свою чергу зобов'язалась у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами щомісячно. У порушення умов кредитного договору позичальниця не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2015 року склалась заборгованість в розмірі 25181,08 грн., у тому числі: 17145,57 грн. - за кредитом; 6139,09 грн. - за процентами за користування кредитом; 462,33 грн. - пеня та комісія за користуванням кредитом, штрафи - 250 грн. (фіксована частина) та 1187,19 грн. (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, та на ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути судові витрати в сумі 1218 грн. (а.с. 2-3)

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи сповіщена належним чином.

Заочним рішенням суду першої інстанції позов Банку задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 25181,08 грн., у тому числі: 17145,57 грн. - за кредитом; 6139,09 грн. - за процентами за користування кредитом; 462,33 грн. - пеня та комісія за користуванням кредитом, штрафи - 250 грн. (фіксована частина) та 1187,19 грн. (процентна складова) та судові витрати в сумі 1218 грн. (а.с. 43-47).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2016 року заява відповідачки ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення (а.с. 92-93).

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, а саме, суд розглянув справу за відсутністю відповідачки в заочному порядку, але вона не отримала судової повістки про виклик в суд, тому чим суттєво порушені її права (а.с. 97-100).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, її пояснення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідачки задоволенню не підлягає, оскільки заочне рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанцуії встановлено, що 27 листопада 2007 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким Банк надав позичальниці кредит у сумі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який складається з підписаною відповідачкою Заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 9-25).

Відповідачка в свою чергу зобов'язалась у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами щомісячно. У порушення умов кредитного договору позичальниця не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2015 року склалась заборгованість в розмірі 25181,08 грн., у тому числі: 17145,57 грн. - за кредитом; 6139,09 грн. - за процентами за користування кредитом; 462,33 грн. - пеня та комісія за користуванням кредитом, штрафи - 250 грн. (фіксована частина) та 1187,19 грн. (процентна складова) - а.с. (4-8).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальник, відповідачка ОСОБА_3, не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 25181,08 грн., у тому числі: 17145,57 грн. - за кредитом; 6139,09 грн. - за процентами за користування кредитом; 462,33 грн. - пеня та комісія за користуванням кредитом, штрафи - 250 грн. (фіксована частина) та 1187,19 грн. (процентна складова).

Посилання представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд розглянув справу за відсутністю відповідачки в заочному порядку, але вона не отримала судової повістки про виклик в суд, тому чим суттєво порушені її права, не приймаються до уваги за таких підстав.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду на 23 грудня 2015 року (а.с. 27).

23 грудня 2015 року відповідачка не з'явилася, розгляд справи відкладений на 24 лютого 2016 року, 24 лютого 2016 року відповідачка не з'явилася, розгляд справи відкладений на 21 квітня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання на 21 жовтня 2015 року відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 були викликані належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення «Судова повістка» про отримання відповідачкою повістки завчасно 02 березня 2016 року (а.с. 36) та розписка представника відповідачки ОСОБА_5 від 24 березня 2016 року (а.с. 38).

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 скористалися своїми процесуальними правами на власний розсуд і не з'явилися в судове засідання без поважних причин, тому немає підстав вважати, що судом порушені їх права на участь в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачка та її представник не з'явились в останнє судове засідання без поважних причин й згідно ст. 169 ЦПК України суд першої інстанції мав права розглянути справу за їх відсутністю в заочному порядку.

Згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення до неправильного вирішення справи.

У пункті 19 постанови №12 Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року зазначено, що за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування судового рішення у зв'язку з порушення норм процесуального права у даному випадку немає.

Безпідставними є і твердження представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що суд зобов'язаний був витребувати докази з поштового відділення, які підтверджували відсутність її підпису про отримання повістки,

Доводи наведені, в апеляційній скарзі представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачка не скористалась своїми процесуальними правами в судовому засідання, у тому числі щодо застосування строку позовної давності, не приймається до уваги за таких підстав.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У випадку неналежного виконання позичальником кредитного зобов'язання позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких згідно з умовами договору визначено періодичними щомісячними платежами, має обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

Однак позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 4 статті 267 ЦК України).

Як вже зазначалось, за змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Однак відповідачка без поважних причин не з'явилась в судове засідання й не скористалась своїм правом на звернення до суду з заявою про застосування строку позовної даності, тому апеляційний суд позбавлений можливості застосувати цей строк за своєю ініціативою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних).

У даному випадку розмір неустойки не перевищує значно розмір боргового зобов'язання, тому до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України застосувати неможливо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс 13, та в постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік