Ухвала суду № 62635648, 31.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7263/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Бабія А.П.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2016 року про забезпечення позову, по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,-

встановила:

ОСОБА_5 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним (1-4), в якому просила визнати недійсним договір дарування, вчинений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 на 10/50 частки комунальної квартири АДРЕСА_1, так як правочин вчинено на підставі недійсного документу - свідоцтва про право власності ОСОБА_4 від 12.01.2012 року та скасувати реєстрацію права власності 10/50 частки на ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що договір дарування виконано незаконно, шляхом на підставі незаконних документів.

Крім того, 23.08.2016 року ОСОБА_5 подала заяву про забезпечення позову (а. с. 73), в якій просила з метою забезпечення позову накласти арешт на 10/50 і 12/50 часток квартири АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, про що постановити окрему ухвалу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2016 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 10/50 (184/1000) та 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2016 року, в якій просять скасувати ухвалу суду від 29.08.2016 року, в частині накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3, постановити нову ухвалу в цій частині про відмову в задоволенні заяви позивачки ОСОБА_5 в цій частині, в іншій частині ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувану ухвалу вважають незаконною і необґрунтованою, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову місцевим судом допущено порушення норм процесуального права та помилково сформульовано підстави застосування вказаної процесуальної дії.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтвердив в судовому засіданні також представник ОСОБА_3, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав. При цьому, судова колегія зазначає, що не робить висновків стосовно не оскаржуваної частини ухвали щодо накладення арешту на 10/50 (184/1000) частин квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову, суд першої інстанції, посилаючись на ч. 1 ст. 151, п. 1 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 ЦПК України, виходив з того, що з метою захисту законних прав та інтересів позивача та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідачів, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що, в свою чергу, унеможливить виконання можливого рішення, доцільним задовольнити подану позивачем заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, щопід час вирішення цього питання суд бере до уваги, що спір стосується 10/50 (184/1000) та 12/50 (252/1000) частин АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3

Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвали.

Оскільки, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що 23.08.2016 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про забезпечення позову (а. с. 73), шляхом накладення арешт на 10/50 і 12/50 часток квартири АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, з метою забезпечення її позову про визнання договору дарування недійсним, який стосується 10/50 (184/1000) частин квартири АДРЕСА_1 (а. с. 1-5).

Позовні вимоги, щодо оспорювання 12/50 (252/1000) частин АДРЕСА_1 позивачкою на час постановлення оскаржуваної ухвали не заявлялися, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Проте, постановляючи оскаржувану ухвалу від 29.08.2016 року та задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 10/50 (184/1000) та 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3, суд першої інстанції не обґрунтував яким чином вжиті заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1 забезпечити виконання можливого рішення суду по справі на користь позивачки ОСОБА_5, враховуючи її позовні вимоги та положення ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Суд першої інстанції не мотивував, із яких мотивів суд дійшов висновку про те, що спір стосується 10/50 (184/1000) та 12/50 (252/1000) частин АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3

Судова колегія, враховуючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_5, які стосуються лише 10/50 (184/1000) частин квартири АДРЕСА_1 і на час постановлення оскаржуваної ухвали судом, інші позовні вимоги позивачкою не заявлялися,вважає, що вжиті заходи забезпечення позову судом першої інстанції за заявою ОСОБА_5, щодо накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3не можуть забезпечити виконання можливого рішення суду на користь позивачки ОСОБА_5, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_5, а невжиття цих заходів забезпечення не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом ОСОБА_5 Тому на момент подачі заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову та розгляду її судом першої інстанції і постановлення оскаржуваної ухвали, у суда першої інстанції не було правових підстав для її задоволення в повному обсязі, а саме, щодо накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин АДРЕСА_1

Тому за таких обставин, судова колегія, не роблячи висновків стосовно не оскаржуваної частини ухвали, погоджується з доводами апеляційної скарги в оскаржуваній частині ухвали, враховуючи вищевикладене, а ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2016 року про забезпечення позову, в частині накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали в цій частині, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову щодо накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3, що не позбавляє ОСОБА_5 звернутися повторно за наявності підстав з заявою до суду першої інстанції про забезпечення її позову, враховуючи її заяву, яку вона направила до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2016 року про забезпечення позову скасувати, в частині накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3.

Постановити нову ухвалу в цій частині, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову щодо накладення арешту на 12/50 (252/1000) частин квартири АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

А.П. Бабій