Ухвала суду № 62632168, 09.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 р.

м.Одеса

Справа № 815/775/15

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про зобов’язання визнати заявлену митну вартість товарів щодо товарів, які імпортуються, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постановою від 25 лютого 2015 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014р. №500060001/2014/610243/2, зобов’язання визнати заявлену товариством митну вартість товарів щодо товарів, які імпортуються.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014р. №500060001/2014/610243/2. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не повно з’ясував обставини справи, оскільки під час здійснення заходів контролю правильності визначення ТОВ «АМПЄР» митної вартості товарів встановлено, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, зокрема: у зовнішньоекономічному договорі від 14.07.2014р., комерційному інвойсі від 01.12.2014р. та у пакувальному листі різні підписи іноземного контрактоутримувача, а також у платіжному дорученні відсутнє посилання на комерційний інвойс.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача про ненадання ТОВ «АМПЄР» додаткових документів на запит митного органу, надісланий ТОВ «АМПЄР» у відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що на виконання вимог ст.59 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС при коригуванні митної вартості ввезеного ТОВ «АМПЄР» товару (карбаміду) взято за основу вартість операцій з ідентичними товарами, час експорту яких є максимально наближеним до часу ввезення такого товару позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало, натомість надало письмові пояснення до справи.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 14 липня 2014 року ТОВ «АМПЄР» уклало з компанією «Blue Solution» (Польща) зовнішньоекономічний контракт №11/07, за умовами якого Продавець зобов’язується передавати, а Покупець зобов’язується прийняти у власність водний розчин сечовини 32,5% з параметрами якості ADBLUE ТМ згідно міжнародним нормам DIN 70070 і ISO 22241-1/-2/-3/-4.

Суд першої інстанції встановив, що в грудні 2014 року ТОВ «АМПЄР» звернулося до Одеської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення отриманого за вказаним вище контрактом товару: карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue 32,5%, з вмістом карбаміду у розчині 31,8 - 33,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 %, відповідно міжнародним нормам DIN 70070 і ISO 22241-1/-2/-3/-4, шляхом подання вантажно-митної декларації №500060001/2014/041401 та декларації митної вартості товару за формою ДМВ-1. Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, яка у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту №11/07 від 14.07.2014р. становить 186 євро за 1000 літрів.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів ТОВ «АМПЄР» подало митному органу зовнішньоекономічний контракт №11/07 від 14.07.2014р., облікову картку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс №1746/В/12/2014 від 01.12.2014р., CMR №009158, банківський платіжний документ, довідку про вартість перевезення від 01.12.2014р., пакувальний лист, договір про надання послуг митного брокера №13 від 15.07.2014р., висновок екології та радіології №2730 від 01.12.2014р., сертифікат походження товару №PL/MF/AK0090759 від 01.12.2014р., заяву відправника від 01.12.2014р., сертифікат якості від 01.12.2014р., копію митної декларації країни відправлення 14PL30202E0069158 від 01.12.2014р.

Суд першої інстанції встановив, що Одеська митниця ДФС рішенням №500060001/2014/610243/2 від 15.12.2014р. здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановила, що митна вартість карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue, з вмістом карбаміду у розчині 32,01 +/- 0,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 % складає 2,53 євро за кг. Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00727 від 15.12.2014р.

При цьому суд першої інстанції встановив, що підставою для коригування є висновок митного органу, що подані ТОВ «АМПЄР» документи містять розбіжності, а саме: в зовнішньоекономічному договорі від 14.07.2014р. №11/07, у комерційному інвойсі №1746/В/12/2014 від 01.12.2014р. та у пакувальному листі різні підписи іноземного контрактоутримувача, а в платіжному дорученні відсутнє посилання на комерційний інвойс.

Суд першої інстанції, також, встановив, що Одеська митниця ДФС запропонувала позивачеві надати додаткові документи та відомості, які останній не надав, про що зроблено 15.12.2014р. на зворотному боці декларації митної вартості відповідний запис.

Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.51, ч.2 ст.52, ч.1-5 ст.53 Митного кодексу України, дійшов висновку, що ТОВ «АМПЄР» для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подало до митного органу всі необхідні, передбачені ст.53 Митного кодексу України, документи.

Суд визнав необґрунтованими доводами відповідача, що коригування митної вартості товарів здійснене на підставі відсутності в платіжному дорученні посилання на комерційний інвойс та наявності різних підписів іноземного контрактоутримувача в зовнішньоекономічному договорі від 14.07.2014р. №11/07, комерційному інвойсі №1746/В/12/2014 від 01.12.2014р. та у пакувальному листі, зазначивши, що ці документи містять всі необхідні реквізити та відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Також, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що ТОВ «АМПЄР», на виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту №11/07 від 14.07.2014р., вже заявляло до митного оформлення ідентичний товар за ціною 186 євро за 1000 літрів, однак при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610243/2 від 15.12.2014р. Одеська митниця ДФС зазначену обставину не врахувала.

Суд першої інстанції не погодився з посиланнями митного органу, що на підставі аналізу цін бази даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим, ніж заявлений позивачем в митній декларації, та становить 2,53 євро за кг (МД № 209160000/2014/017082 від 17.11.2014р.), зазначивши, що вказана у митній декларації №209160000/2014/017082 від 17.11.2014р. ціна, яка покладається відповідачем в основу визначення митної вартості товарів позивача, є результатом заявленого митного оформлення подібних (аналогічних) товарів, а не ідентичних товарів, що можуть відрізнятися за своїми характеристиками і якістю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження ТОВ «АМПЄР» митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «АМПЄР» в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014р. №500060001/2014/610243/2.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання заявленої ТОВ «АМПЄР» митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються, суд першої інстанції зазначив, що такий спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки не відповідає вимогам закону та фактично є втручанням у виключні повноваження митного органу щодо здійснення митного контролю.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014р. №500060001/2014/610243/2, яким заявлену ТОВ «АМПЄР» митну вартість товару карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue 32,5%, з вмістом карбаміду у розчині 31,8 - 33,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 %, відповідно міжнародним нормам DIN 70070 і ISO 22241-1/-2/-3/-4, заявлену товариством за першим методом – за ціною договору на рівні 186 євро за 1000 літрів, відкориговано митним органом в сторону збільшення за шостим методом – резервним, та визначено її на рівні 253 євро за 1000 літрів. (а.с.25)

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті Кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Апеляційний суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014р. №500060001/2014/610243/2 відповідачем зазначено: метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності; декларантом не надано витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Розбіжності, на які посилається відповідач у спірному рішенні та в обґрунтування вимог апеляційної скарги, полягають у тому, що:

- в зовнішньоекономічному договорі від 14.07.2014р. №11/07, у комерційному інвойсі №1746/В/12/2014 від 01.12.2014р. та у пакувальному листі різні підписи іноземного контрактоутримувача;

- в платіжному дорученні відсутнє посилання на комерційний інвойс.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані розбіжності не впливають на правильність визначеної декларантом митної вартості товару за обраним ним методом.

Надані ТОВ «АМПЄР» документи (зовнішньоекономічний контракт №11/07 від 14.07.2014р., облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс №1746/В/12/2014 від 01.12.2014р., CMR №009158, банківський платіжний документ, довідка про вартість перевезення від 01.12.2014р., пакувальний лист, договір про надання послуг митного брокера №13 від 15.07.2014р., висновок екології та радіології №2730 від 01.12.2014р., сертифікат походження товару №PL/MF/AK0090759 від 01.12.2014р., заява відправника від 01.12.2014р., сертифікат якості від 01.12.2014р., копія митної декларації країни відправлення 14PL30202E0069158 від 01.12.2014р.) підтверджують відомості про митну вартість товару, містять всю необхідну інформацію про ціну товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на ненадання ТОВ «АМПЄР» договорів із третіми особами, які пов'язані з поставкою товару за Контрактом №11/07 від 14.07.2014р., оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо не встановлений.

Ненадання позивачем договору з третіми особами, пов’язаного з Контрактом про поставку товару та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, не може свідчити про недостовірність відомостей, що викладені в інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

При цьому, документи, які витребував апелянт, не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують ціну товару. Чинне законодавство, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачає обов’язкової вимоги щодо отримання від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – продавця товару вказаної документації.

Апеляційний суд встановив, що Одеській митниці ДФС ТОВ «АМПЄР» надано підтвердження, що Компанія «Blue Solution» (Польща) є офіційним дистриб’ютором AdBlue в Європі та в країнах СНД, має свої склади та здійснює розлив та упаковку товару AdBlue (а.с.86).

Матеріалами справи - платіжним дорученням в іноземній валюті №4 від 21.11.2014р., підтверджено, що визначена за Контрактом №11/07 від 14.07.2014р. ціна товару 186 євро за 1000 л. відповідає фактично сплаченій сумі покупцем на користь продавця. Зокрема, перерахована продавцю сума оплати 3534 євро відповідає сумі, зазначені у інвойсі №1746/В/12/2014 від 01.12.2014р. В призначенні платежу у платіжному дорученні міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт №11/07 від 14.07.2014р. Тобто, вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжного доручення (а.с.19, 21).

Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до матеріалів справи Одеською митницею ДФС на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) та ПІК «Інспектор-2006» про оформлення подібних (аналогічних) товарів встановлено, що митна вартість на даний товар нижча, ніж була заявлена іншим декларантом. Однак, апеляційний суд звертає увагу, що відомості, які містяться в ЄАІС, а також в ПІК «Інспектор-2006» мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідного рішення і не є беззаперечним доказом заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

На підставі викладеного, із врахуванням принципу презумпції правомірності дій платника податків, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014р. №500060001/2014/610243/2 підстави для такого коригування є необґрунтованими, а надані позивачем до Митниці документи на підтвердження митної вартості задекларованого товару за своїм змістом та обсягом не виключають можливість визначити митну вартість цього товару за основним методом - за ціною договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення – без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 09.11.2016 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець