Ухвала суду № 62632154, 09.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/712/16

Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» - Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, про зобов'язання включити до загального реєстру вкладників, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» - Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд:

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» - Гаджиєва Сергія Олександровича включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 990413435 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року по депозитному рахунку НОМЕР_1 у сумі 123397,09 грн.;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити його до загального реєстру вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 990413435 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року по депозитному рахунку НОМЕР_1 у сумі 123397,09 грн.

Ухвалою від 13 червня 2016 року, постановленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обгартовує тим, що оскаржена ухвала є протизаконною та такою, що порушує його право на доступ до правосуддя. Зокрема апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо не поширення юрисдикції адміністративних судів на правовідносини, які виникають на стадії ліквідації банків, в той час як позовні вимоги не стосуються банку, а заявлені до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» та самого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, посилаючись при цьому на постанову ВСУ від 15.06.2016 р. по справі № 826/20410/14.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду пояснювальної записки Генерального департаменту банківського нагляду про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних, а також інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 14.01.2015р. №В/47-108/1728, складеної за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю АТ «Імексбанк», Правлінням Національного Банку України винесено Постанову №16/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних», якою АТ «Імексбанк» віднесено до категорії проблемних.

26.01.2015р. за наслідками розгляду пояснювальної записки Генерального департаменту банківського нагляду про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних, та інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 26.01.2015р. №В/47-108/4250, складеної за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю АТ «Імексбанк», Правлінням Національного Банку України винесено Постанову №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», якою АТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Також суд першої інстанції встановив, що 26.01.2015р. на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 26.01.2015р. №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», керуючись п.2 ч.5 ст.12, ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», відповідно до п.п.1-3 якого з 27.01.2015року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Северин Юрія Петровича.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015року «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015року (включно).

Встановив суд першої інстанції також і те, що 27.05.2015р., відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з планом врегулювання Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (протокол засідання виконавчої дирекції від 26.03.2015р. №075/15), на підставі Постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з п. п. 1, 2 якого з 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання. Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северин Юрія Петровича строком на 1 рік з 27.05.2015р. по 26.05.2016р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19 жовтня 2015р. змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Імексбанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20 жовтня 2015р.

З посиланням на приписи ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII (зі змінами та доповненнями), п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 12 ГПК України, правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16.02.2016р. по справі № 826/2043/15, ч.1 ст. 244-2 КАС України, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд першої інстанції дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.157 КАС України, провадження у справі має бути закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 210, 211, 212), у судове засідання не з'явились, від представника апелянта надійшла заява про апеляційний розгляд за його відсутності в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Вирішуючи дану справу, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів за наступних обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Відповідно до ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові цього суду від 16 лютого 2016 року по справі № 21-4846а15, який відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для суду, зробленим виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону № 4452-VI, та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, - на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. У справі, яка розглядається, суди встановили, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

Апеляційний суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами по цій справі стосуються наслідків невиконання стороною договору банківського вкладу та відшкодування шкоди за процедурою ліквідації банку, та вважає, що джерело фінансування договору не може визначати його публічність, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 1 ст. 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець