Постанова № 62632045, 08.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа № 922/2428/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора Полякова С.О., службове посвідчення від 06.12.2012р. №013758;

позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - ОСОБА_1, за довіреністю №60 від 20.04.2016р.;

1-ї третьої особи не зявився;

2-ї третьої особи - не зявився;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 14.09.2016р;

третьої особи - ОСОБА_3, за довіреністю від 07.11.2016р. №54-01-605;

ОСОБА_4, за довіреністю від 27.11.2015р. №59-01-532;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю НВФ Полюс-Н, м. Харків (вх.№2792Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2016р.

у справі № 922/2428/16

за позовом Керівника Дергачівської прокуратури, м. Дергачі в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ

2.Міністерство освіти і науки України, м. Київ

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю НВФ Полюс-Н, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська зооветеринарна академія, смт. Мала Данилівка

про визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2016р. у справі №922/2428/16 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Полюс-Н та додаткові угоди до нього: №1 від 16.05.2006 року, №2 від 28.05.2007 року, №3 від 27.12.2007 року, №4 від 25.11.2008 року, №5 від 15.12.2009 року, №6 від 06.10.2011 року, №7 від 20.10.2011 року, №8 від 05.09.2013 року, №9 від 29.05.2016 року, №10 від 29.05.2016року; зобов'язано ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Полюс-Н звільнити нежитловий одноповерховий будинок пташника селекційного (літ. А-1) загальною площею 729,30 кв. м., що розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, Харківська державна зооветеринарна академія та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області; стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Полюс-Н на користь Прокуратури Харківської області 14096,50 грн. судового збору.

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю НВФ Полюс-Н, м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2016р. у справі №922/2428/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2016р. суддею доповідачем по справі №922/2428/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 08.11.2016р.

03.11.2016р. на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (вх.№11148). Третя особа, в обґрунтування своєї правової позиції, зокрема, зазначає про те, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що спірний обєкт оренди безпосередньо використовується у навчальному процесі, проте внаслідок оренди не може використовуватися за призначенням або ж укладення даного договору оренди погіршує соціально побутові умови осіб, які навчаються чи працюють у цьому навчальному закладі.

07.11.2016р. на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№11207)

У судовому засіданні 08.11.2016р. присутні прокурор та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 08.11.2016р. не зявились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102219472969, №6102219472977, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Так, 29.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в особі начальника ОСОБА_6 та ТОВ НПФ Полюс-Н в особі директора ОСОБА_7 укладено договір оренди №2103-Н, відповідно до умов якого ТОВ НПФ Полюс-Н передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитловий одноповерховий будинок пташника селекційного (літ. А-1) загальною площею 1244, 30 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, ХДЗВА та перебуває на балансі Харківської державної ветеринарної академії, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 30.06.2005 і становить 380 800, 00 грн.

Договір укладений строком на 11 місяців, тобто до 28.11.2005р.

Державне майно, що є предметом вказаного договору, передане ТОВ НПФ Полюс-Н згідно з актом приймання-передачі від 29.12.2005р.

Майно передано в оренду для розміщення виробництва паркету та магнітів (п. 1.1. договору).

16.05.2006 року, сторонами у спірному договорі укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005року, відповідно до умов якої змінено площу предмету оренди та вартість, а саме у розділі 1 предмет договору замість слів загальною площею 1244, 30 кв.м. читати загальною площею 729, 3 кв.м., а також внесені зміни щодо орендної плати.

Додатковою угодою №2 від 28.04.2007 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, внесені зміни щодо орендної плати.

Укладеною додатковою угодою №3 від 27.12.2007 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005року, договір продовжено на 11 місяців, тобто до 26.09.2008 року.

Додатковою угодою №4 від 25.11.2008 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 26.08.2009 року.

Додатковою угодою №5 від 15.12.2009 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 2 роки, тобто до 26.08.2011 року, а також внесені зміни до розділу 10 договору щодо закінчення терміну дії договору.

Укладеною додатковою угодою №6 від 06.10.2011 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, внесені зміни до розділу 1 предмет договору, а саме викладено у новій редакції - вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 21.07.2011 року і становить 593 900, 00 грн., а також внесені зміни щодо орендної плати.

Додатковою угодою №7 від 20.10.2011 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 2 роки, тобто до 26.08.2013 року.

Укладеною додатковою угодою №8 від 05.09.2013 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено на 2 роки, тобто до 26.08.2015 року.

Додатковою угодою №9 від 29.04.2016 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, внесені зміни розділу 2 предмет договору в п 1.1 після слів: вартість майна читати визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 26.08.2015 року і становить за незалежною оцінкою 847 900, 00 грн., без урахування ПДВ.

Висновком регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 26.02.2016 року встановлена вартість об'єкта незалежної оцінки - нежитлового одноповерхового будинку пташника селекційного (літ. А- 1) загальною площею 729, 30 кв.м., що знаходиться на балансі Харківської державної ветеринарної академії і становить 847 900 грн.

Додатковою угодою №10 від 29.04.2016 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 1 рік., тобто до 26.08.2016 року.

Прокурор при зверненні до господарського суду Харківської області з відповідним позовом просив визнати недійсним договір оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ НПФ Полюс-Н та додаткові угоди до нього: №1 від 16.05.2006 року, №2 від 28.05.2007 року, №3 від 27.12.2007 року, №4 від 25.11.2008 року, №5 від 15.12.2009 року, №6 від 06.10.2011 року, №7 від 20.10.2011 року, №8 від 05.09.2013 року, №9 від 29.05.2016 року, №10 від 29.05.2016 року та зобов'язати ТОВ НПФ Полюс-Н звільнити нежитловий одноповерховий будинок пташника селекційного (літ. А-1) загальною площею 729, 30 кв. м., що розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, ХДЗВА та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Так, зокрема, прокурор зазначав, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області упродовж тривалого часу належним чином не виконувало покладені на нього функції, не вчиняло дій щодо повернення незаконно переданого в оренду майна, що призвело до того, що державне майно, що передано в оренду за спірним договором, на сьогоднішній день продовжує перебувати в користуванні відповідача.

На думку прокурора, спірний договір оренди та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам чинного законодавства України.

04.10.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту", навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно статей З, 28 Закону України Про освіту, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про освіту, завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально - культурної підготовки громадян України.

Приписами статті 63 Закону України Про освіту унормовано, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Таким чином, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

А тому, передача будь-яких приміщень навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Приписами статті 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" передбачено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до частини 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Вирішальним в аспекті дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (в тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року за №63 передбачено, що санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

Відповідно до п. 3.19 зазначених правил, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Системний аналіз наведених вище норм та приписів Закону України "Про освіту", вказує, що унормовуючи освітню діяльність законодавець передбачив та допустив можливість отримання навчальними закладами освіти додаткового джерела фінансування з надання платних послуг, внаслідок здавання в оренду належного майна (яке тимчасове не використовується) виключно за умови, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Навчально-виховний процес визначений у Положенні про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року за №563, як система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Харківської зооветеринарної академії (https://zoovet.kh.ua/ua/), Харківська зооветеринарна академія створена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 року №257-р «Про утворення Харківської зооветеринарної академії».

Відповідно до п.1.2 Статуту Харківської зооветеринарної академії, остання є багатогалузевим вищим навчальним закладом, що провадить інноваційну освітню, наукову діяльність, за різними ступенями вищої освіти, провадить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно просвітницьку діяльність.

Як було зазначено вище, 29.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в особі начальника ОСОБА_6 та ТОВ НПФ Полюс-Н в особі директора ОСОБА_7 укладено договір оренди №2103-Н, відповідно до умов якого ТОВ НПФ Полюс-Н передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитловий одноповерховий будинок пташника селекційного (літ. А-1) загальною площею 1244, 30 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, ХДЗВА та перебуває на балансі Харківської державної ветеринарної академії, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 30.06.2005 і становить 380 800, 00 грн.

З матеріалів справи, також, вбачається, що листом від 16.10.2008р. №37-11-4-15/17351 Міністерство аграрної політики України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області про те, що не заперечує проти пролонгації договору оренди з ТОВ НВП «Полюс-Н» індивідуально визначеного державного майна. Крім того, у вказаному листі зазначено про заборону приватизації орендарем та передачу ним в суборенду державного майна(т.1, а.с.32)

Крім того, листом від 18.08.2009р. №37-11-4-15/14718 17351 Міністерство аграрної політики України погодило пролонгацію договору оренди з ТОВ НВП «Полюс-Н» індивідуально визначеного державного майна (т.1., а.с.33)

Також, як вбачається з відзиву на позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, який був наданий до господарського суду Харківської області, останній вказував на те, що листом Міністерства аграрної політики України від 27.11.2007 року №37-11-4-15/18888 до відому Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області було доведено про погодження пролонгації договору оренди індивідуально визначеного державного майна (т.1., а.с.161-162).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів, а саме засвідчені копії документів, що підтверджують факт прийняття уповноваженим державним органом рішення про передачу та факт передачі на баланс Харківської державної зооветеринарної академії будівлі пташника селекційного, розтошованої у смт. Мала Данилівна Дергачівського району Харківської області, що до передачі входила до складу учбово дослідного господарства «Прогрес» (т.1, а.с.163).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2016р. було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у Харківської зооветеринарної академії засвідчені копії документів, що підтверджують факт прийняття уповноваженим державним органом рішення про передачу та факт передачі на баланс Харківської державної зооветеринарної академії будівлі пташника селекційного, розтошованої у смт. Мала Данилівна Дергачівського району Харківської області, що до передачі входила до складу учбово дослідного господарства «Прогрес» (т.1., а.с.189-191)

Втім, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до матеріалів справи таких доказів надано не було.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, з 2007р. по 2009р. Міністерство аграрної політики України надавало згоду на пролонгацію договору оренди індивідуально визначеного державного майна, втім, наявність такої згоди Міністерства аграрної політики України після 2009 року матеріали справи не містять.

Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області від 26.02.2016р. №256, затверджено Висновок про вартість майна нежитлових приміщень будинку пташника селекційного, що знаходиться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, ринкова вартість обєкта оцінки становить 847 900,00 грн. (т.1, а.с. 198)

А отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що відповідним державним органом приймалось рішення щодо використання вказаного приміщення - нежитлового одноповерхового будинку пташника селекційного не за цільовим призначенням, тобто, без використання в учбовому процесі.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю НВФ Полюс-Н є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів, виробництво інших готових металевих виробів.

Отже, спірним договором оренди від 29.12.2005р. №2103-Н фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його під розміщення виробництва паркету та магнітів, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем.

Разом з тим, об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 року 87-р Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки Харківську державну зооветеринарну академію передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, що було оформлено актом прийому-передачі від 30.09.2015 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що передача в оренду нежитлового одноповерхового будинку пташника селекційного Харківської зооветеринарної академії, яка є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства України.

Отже, з огляду на той факт, що спірне орендоване приміщення нежитловий одноповерховий будинок пташника, на момент укладення договору перебувало на балансі Харківської зооветеринарної академії, яка є об'єктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально - виховним процесом, невикористання останньою спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, не пов'язаною з навчально - виховним процесом.

Встановивши, що спірне орендоване приміщення передане в оренду відповідачу для розміщення виробництва паркету та магнітів, всупереч забороні, встановленій чинним законодавством України, є вірним висновок місцевого господарського суду про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, внаслідок чого він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Приписами п. 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 встановлено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

А тому, оскільки орендар здійснив користування приміщенням, договір оренди підлягає визнанню недійсним лише на майбутнє.

Крім того, згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання звільнення орендованого приміщення та його повернення підлягають задоволенню.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 26.02.2015р. у справі №923/866/14, від 08.10.2014р. у справі №906/213/14, від 17.12.2014р. у справі №923/591/14, від 15.10.2014р. у справі №910/17883/13, від 16.09.2015р. у справі №918/144/15, від 20.04.2016р. у справі №922/1805/15, від 13.10.2015р. у справі №911/506/15, від 04.09.2014р. у справі №910/4113/14, від 15.10.2014 року у справі №910/17883/13.

Також, неможливо взяти до уваги посилання апелянта на ч. 4 ст. 61 Закону України Про освіту, де зазначено, що додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, оскільки частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" прямо заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням.

Крім того, помилковими є посилання апелянта на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Відповідно до п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.

Також, в даному випадку, необхідність захисту економічних інтересів держави зумовлена тим, що внаслідок порушень, допущених під час передачі в оренду державного майна, приміщення навчального закладу передані суб'єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не пов'язаної з навчальним процесом.

Так, Конституцією України (ст. 121) на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Закон України "Про прокуратуру" (ст. 36-1) визначає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави.

Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що прокурор, з метою захисту економічних інтересів держави, внаслідок порушень, допущених під час передачі державного майна в оренду для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не повязаної з навчальним процесом правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Також, не приймаються до уваги посилання апелянта та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на наступні письмові докази, зокрема, робочий проект реконструкції корпуса пташника з організації виробництва паркету та магнітів (т.1, а.с.133-151), технічний паспорт на виробничий будинок пташника селекційного (реконструйованого) від 20.03.2005 року (т.1., а.с.174-184), виданий Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос», а також на відповідну судову практику (т.2, а.с. 162-179), оскільки доказів того, що нежитлова одноповерхова будівля пташника селекційного ніколи не була призначена для використання в учбовому процесі, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не надавалось.

Окрім того, відповідно до п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Отже, не беруться до уваги й посилання третьої особи на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 02.09.2016р. №43-4787 «Щодо продовження договору оренди», лист відповідача на адресу третьої особи про надання згоди на продовження терміну дії договору оренди від 14.09.2016р. та лист третьої особи на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 23.09.2016р. про те, що третя особа не заперечує проти продовження терміну дії договору оренди від 23.09.2016р. (т.2., а.с.153-155).

Крім того, Додатковою угодою №10 від 29.04.2016 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 26.08.2016 року.

Проте, згода на продовження терміну дії договору оренди була надана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області у вересні 2016 року, тобто, вже після закінчення строку дії договору оренди від 29.12.2005 року №2103-Н та після укладення Додаткової угоди №10 від 29.04.2016 року.

Вказані докази не були предметом дослідження в господарському суді першої інстанції та заявник не обґрунтував неможливість їх подання господарському суду першої інстанції, з причин, що не залежали від нього.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

За таких обставин, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю НВФ Полюс-Н, м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю НВФ Полюс-Н, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2016р. у справі №922/2428/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.11.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.