Постанова № 62631876, 08.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 року Справа № 904/4163/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Березкіна О.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №ББУ/ПУ262/П/15 від 18.12.2015 р.;

від позивача: представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016р. у справі № 904/4163/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград

про стягнення 57 556, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області 06.07.2016р. у справі № 904/4163/16 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Еквівес" пеню у розмірі 38 058, 75 грн., три відсотки річних у сумі 10 301, 25 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 134, 10 грн. та 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт поставки продукції позивачем відповідачу та факт прострочення відповідачем оплати цієї продукції відповідно до умов спірного договору поставки встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. у справі № 904/10437/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р., тому вищезазначені факти, згідно ч. 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують повторному доведенню.

Також місцевий господарський суд зазначив, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача суми пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, оскільки відповідач не сплатив позивачу суму заборгованості, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. у справі № 904/10437/15.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 3% річних.

Апелянт зазначає, що посилання позивача на невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки щодо оплати продукції не відповідають дійсності, оскільки відповідач перерахував на рахунок позивача 260 789, 76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.04.2016р. № НОМЕР_1 та від 28.04.2016р. № НОМЕР_2. Таким чином заборгованість по видатковій накладній № Е-1303 від 15.10.2015р. погашена частково, у звязку з чим сума 3 % річних є необґрунтованою та підлягає коригуванню, а саме: позивачем при визначенні періодів прострочення було помилково включено граничний день для оплати 23.11.2015р.

За період з 24.11.2015р. (дата, наступна за датою граничного строку оплати) по 14.04.2016р. (дата перерахування грошових коштів платіжним дорученням № НОМЕР_1) сума заборгованості складала 761 175, 06 грн., тому розмір трьох відсотків річних становив 8 884,00 грн. За період з 15.04.2016р. по 28.04.2016р. сума заборгованості 690 385, 30грн., тому 3 % річних - 219, 00 грн. За період з 29.04.2016р. по 06.05.2016р. сума заборгованості складала 500 385, 30 грн., тому 3 % річних 288, 00 грн. Таким чином, сума 3 % річних повинна складати 9 391, 00 грн.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016р. у справі № 904/4163/16 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву позивач зазначає, що факт постачання відповідачу продукції за Договором № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015р. та факт прострочення оплати відповідачем продукції на суму 761 175, 06 грн. встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016р. у справі № 904/10437/15 (залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р.) та згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведенню знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того позивач наголошує, що відповідач не виконав рішення господарського суду та не оплатив вказану суму основного боргу, у звязку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 23.11.2015р. по 06.05.2016р.

Посилаючись на ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 598 Цивільного кодексу України, постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі № 16/587-22/430, Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 позивач зазначає, що чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 06.09.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Кузнецова І.Л., Чус О.В.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 1174/16 від 05.09.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустках суддів Чус О.В. та Кузнецової І.Л.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. відкладено розгляд справи до 18.10.2016р.

У судовому засіданні 18.10.2016р. оголошено перерву до 01.11.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 08.11.2016р.

08.11.2016р. на електронну адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила задовольнити подане клопотання та розглянути справу у відсутність представника позивача.

У судовому засіданні 08.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 540-ПУ-УМТС (далі - договір).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі № 904/10437/15, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2016року, було задоволено позовні вимоги ТОВ "Еквівес" до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення основного боргу у розмірі 761 175, 06 грн. за договором № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015р.

Як вбачається з установочної частини рішення суду, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію, за найменуванням та цінами узгодженими сторонами на загальну суму 761 175,06 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № Е-1303 від 15.10.2015 р., копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 41).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати продукції на суму 761 175,06 грн., що і є причиною виникнення спору.

Після набрання чинності рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі № 904/10437/15 відповідач по справі платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 14.04.2016р (а.с. 100) та № НОМЕР_2 від 28.04.2016р. (а.с. 99) перерахував в якості оплати за агрегат насосний PEDROLLO за договором № 540-ПУ-УМТС відповідно 70 789,76грн. та 190 000,00 грн.

Звертаючись з позовною заявою про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором поставки позивач по справі ТОВ «Еквівес» зазначений факт приховав (а.с. 3-6).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі № 904/10437/15, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, встановлено факт прострочення оплати відповідачем продукції на суму 761175, 06 грн. за видатковою накладною від 15.10.2015 № 1303 з 21.11.2015.

Таким чином, факт постачання позивачем відповідачу продукції за вказаним договором не потребує повторного доведення.

Після набрання рішенням законної сили і до подання позовної заяви про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача 260 789,76 р. В якості оплати за 2 одиниці насосу агрегату насосного PEDROLLO по видатковій накладній № Е-1303 від 15.10.2015р.

Позивач, звертаючись до місцевого господарського суду приховав факт часткової оплати суми основного боргу відповідачем. Місцевий господарський суд розглядаючи справу не зясовував обставин оплати боргу, які становлять предмет доказування.

З урахуванням оплати Відповідачем 70 789,76грн. за платіжним дорученнями № НОМЕР_1 від 14.04.2016р та 190 000,00 грн. за платіжним дорученням №2116499406 від 28.04.2016р. підлягає коригування 3% річних, які підлягають до стягнення:

8 884,00грн. (за період з 24.11.2015р. по 14.04.2016р. на суму 761175,06грн.) + 219,00грн. (за період з 15.04.2016р. по 28.04.2016р. на суму 690 385,30грн.) + 288,00 грн. (за період з 28.04.2016р. по 06.05.2016р. на суму 500 385,30грн. = 9 391,00грн.

В задоволенні решти частини заявлених до стягнення 910,25 грн. 3% річних (10 301,25грн.-9 391,00грн.) слід відмовити.

Оскільки доводи апеляційної скарги щодо неврахування місцевим господарським судом всіх обставин справи приймаються до уваги колегією суддів, то з врахуванням положень п.1 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої неповне зясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню в частині стягнення 3% річних.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016р. у справі № 904/4163/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016р. у справі № 904/4163/16 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" пеню у розмірі 38 058, 75 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 134, 10 грн. та витрати зі сплати судового збору - 1 130, 00 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн. (одна тисяча пятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок).

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 11.11.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя І.М.Подобєд